Порівняння It-Blok Elite 1080 Ti i7 7700K G vs Artline Gaming X95 X95v02

Модель чипсета, використовуваного в штатній комплектації ПК.

Чипсет можна описати як набір мікросхем, що забезпечує спільне функціонування центрального процесора, оперативної пам'яті, пристроїв введення-виведення і т. ін. Саме такий набір мікросхем лежить в основі будь-якої материнської плати. Знаючи модель чипсета, можна знайти і оцінити його детальні характеристики; більшості користувачів така інформація нема чого, проте для фахівців вона буває вельми корисною.

Конкретна модель процесора, встановленого в ПК, вірніше — його індекс в межах своєї серії (див. «Процесор»). Повна назва моделі складається з найменування серії і цього індексу — наприклад, Intel Core i3 3220; знаючи це назва, можна знайти докладну інформацію про процесор (характеристики, відгуки тощо) і визначити, наскільки він підходить для Ваших цілей.

Тактова частота процесора, встановленого у ПК.

Теоретично вища тактова частота позитивно впливає на продуктивність, оскільки дає змогу процесору здійснювати більше операцій за одиницю часу. Однак цей показник досить слабко пов'язаний із реальною продуктивністю. Справа в тому, що фактичні можливості CPU сильно залежать від низки інших факторів – загальної архітектури, об'єму кешу, кількості ядер, підтримки спеціальних інструкцій тощо. За підсумком порівнювати за цим показником можна лише чипи з однієї або з подібних серій (див. «Процесор»), а в ідеалі –ще й одного покоління. І це досить приблизно.

Тактова частота процесора під час роботи в режимі TurboBoost або TurboCore.

Технологія Turbo Boost використовується в процесорах Intel Turbo Core — AMD. Суть даної технології і там, і там однакова: якщо частина ядер працює під високим навантаженням, а частина простоює, то частина завдань передається з більш завантажених ядер на менш завантажені, що покращує продуктивність. При цьому звичайно збільшується тактова частота процесора; це значення та зазначається у цьому пункті. Детальніше про тактовій частоті загалом див. вище.

Об'єм оперативної пам'яті (ОЗП або RAM), що постачається у комплекті з комп'ютером.

Від цього параметра залежить загальна продуктивність ПК: за інших рівних умов більшу кількість ОЗП прискорює роботу, дозволяє справлятися з більш ресурсоємними завданнями і полегшує одночасне виконання великої кількості процесів. Що стосується конкретних цифр, то мінімальним об'ємом, необхідне для стабільної роботи ПК загального призначення, в наш час вважається 4 ГБ. Микрокомпьютерам і тонким клієнтам вистачає і меншої кількості, а в геймерські системи, навпаки, встановлюється не менше 8 ГБ. 16 ГБ і тим більше 32 ГБ — це вже досить солідні обсяги, а в найбільш потужних і продуктивних системах зустрічаються значення в 64 ГБ і навіть більше. Також у продажу можна зустріти конфігурації взагалі без ОЗП — для такого пристрою користувач може вибрати кількість пам'яті на свій розсуд; з низки причин така конфігурація особливо популярна в неттопах.

Відзначимо, що зазвичай сучасні ПК допускають збільшення кількості RAM, так що не завжди має сенс купувати дорогий пристрій з великим об'ємом «оперативки» — іноді розумніше почати з більш простої моделі та розширити її, якщо виникне необхідність. Можливість апгрейда в таких випадках варто уточнити окремо.

Тип відеокарти, що використовується в ПК. Сучасні комп'ютери можуть оснащуватися як інтегрованими модулями (серед таких можна зустріти продукцію Apple и Intel — HD Graphics, UHD Graphics і Iris), так і дискретними відеокартами (у тому числі професійного рівня), які можуть встановлюватися по декілька штук з використанням технології SLI або CrossFire. Крім того, у продажу можна зустріти конфігурації, які взагалі не укомплектовані графічними адаптерами. Ось більш докладний опис кожного варіанта:

— Інтегрована. Відеокарти, що вбудовані прямо в процесор (рідше — в материнську плату) і не мають власної виділеної пам'яті: пам'ять для обробки відео відбирається із загальної «оперативки». Головні переваги таких модулів — невисока вартість, низьке енергоспоживання, мінімальне тепловиділення (яке не потребує спеціальних систем охолодження) і максимально компактні розміри. З іншого боку, і продуктивність у цього типу графіки невисока: її вистачає для нескладних повсякденних завдань на зразок вебсерфінгу, перегляду відео і невимогливих ігор, а ось для більш серйозних цілей бажано все ж мати в системі дискретний відеоадаптер. Та й той факт, що інтегрова...ні системи займають під час роботи частину системної RAM, теж не сприяє продуктивності.

— Дискретна. Відеокарти у вигляді окремих модулів зі спеціалізованим процесором і власною пам'яттю. Коштують помітно дорожче інтегрованих, займають більше місця і споживають більше енергії, проте всі ці недоліки компенсуються ключовою перевагою — високою продуктивністю. Це дозволяє працювати навіть з «важким» графічним контентом на зразок сучасних ігор, 3D-рендерінгу, відеомонтажу у високих роздільних здатностях тощо (хоча конкретні характеристики дискретної графіки, зрозуміло, можуть бути різними). Крім того, оброблення графіки в таких системах не задіює основну оперативну пам'ять, що теж є важливою перевагою. Для додаткового підвищення продуктивності дискретні відеокарти можуть об'єднуватись в системи SLI / CrossFire, цей варіант вказується окремо (див. нижче). Також зазначимо, що у більшості сучасних ПК така графіка поєднується з процесором, що має вбудоване графічне ядро, і часто працює в гібридному режимі: інтегрований модуль застосовується для нескладних завдань, а при зростанні навантаження система перемикається на дискретну відеокарту.

— SLI / CrossFire. Декілька дискретних відеокарт (див. вище), об'єднаних у зв'язку з технологією SLI (застосовується NVIDIA) або Crossfire (використовується AMD). C точки зору пересічного користувача принципових відмінностей між цими технологіями немає: і та, і інша дають змогу об'єднати обчислювальні потужності декількох відеокарт, підвищивши таким чином графічну продуктивність. Однак і коштує подібна графіка недешево, а тому застосовується вона виключно в високопродуктивних ПК з упором на графічні можливості — зокрема, геймерських.

– Купується окремо. Відсутність будь-якої відеокарти в першопочатковій комплектації ПК. Досить рідкісний варіант, що зустрічається в окремих висококласних робочих станціях, такі конфігурації оснащені професійними процесорами без вбудованого графічного ядра і не мають дискретної графіки – передбачається, що такий адаптер користувачеві зручніше купити окремо.

Основними виробниками відеокарт у наш час є AMD, NVIDIA та Intel, причому кожен має свою специфіку. NVIDIA випускає переважно дискретні рішення; серед найпоширеніших – серії GeForce MX1xx, GeForce MX3xx, GeForce GTX 10xx (зокрема GTX 1050, GTX 1050 Ti та GTX 1060), GeForce RTX 20xx , GeForce RTX 20xx, GeForce RTX 20xx 060 Ti, GeForce GeForce RTX 3070 Ti, GeForce RTX 3080 Ti , GeForce RTX 4060 Ti, GeForce RTX 4060 Ti , GeForce RTX 4060 Ti ,, GeForce RTX 4080, GeForce RTX 4080 SUPER, GeForce RTX 4090 та окрема серія Quadro. AMD пропонує як дискретну, так і вбудовану графіку – зокрема в рамках популярних серій Radeon RX 500, Radeon RX 5000, Radeon RX 6000 та AMD Radeon Pro. А Intel займається виключно модулями, інтегрованими в процесори свого виробництва – це може бути HD Graphics, UHD Graphics і Iris.

Зазначимо, що багато конфігурацій з дискретною графікою мають також інтегрований графічний модуль; у таких випадках вказується назва дискретної відеокарти, як більш прогресивної.

Об'єм власної пам'яті, передбаченої в дискретній відеокарті (див. «Тип відеокарти»).

Чим більший цей обсяг, тим більш потужним і сучасним є відеоадаптер, тим краще він справляється зі складними завданнями і тим, відповідно, дорожче коштує. У наш час обсяги в 2 ГБ і 3 ГБ вважаються досить скромними, 4 ГБ — непоганими, 6 ГБ і 8 ГБ — досить солідними, а понад 8 ГБ означає, що перед нами спеціалізований ПК, створений у розрахунку на максимальну графічну продуктивність.

Тип графічної пам'яті, що використовується в дискретній відеокарті (див. «Тип відеокарти»).

У більшості таких адаптерів встановлюється графічна пам'ять типу GDDR — різновид звичайної «оперативки» DDR, оптимізований під використання з графічними задачами. Ця пам'ять представлена на ринку в декількох версіях; крім того, зустрічаються й інші різновиди. Ось більше докладний опис різних варіантів:

— GDDR3. У свій час — досить поширений тип графічної пам'яті; на сьогодні, однак, вважається застарілим і у нових ПК не використовується.

— GDDR5. Найпопулярніший (на 2020 рік) різновид графічної пам'яті типу GDDR. При розумній вартості забезпечує непогану продуктивність, завдяки чому зустрічається в комп'ютерах різних цінових категорій.

— GDDR5X. Модифікація згаданої вище GDDR5, що відрізняється підвищеною в 2 рази пропускною здатністю. Відповідно, і продуктивність такої пам'яті (при тих же об'ємах) виходить помітно вище; з іншого боку, обходяться такі модулі недешево.

— GDDR6. Найновіший зі стандартів GDDR на 2020 рік — перші відеокарти на основі даного типу пам'яті були представлені в 2018 році. Від безпосереднього попередника — GDDR5X — відрізняється як збільшеною пропускною здатністю, так і зниженою робочою напругою, що забезпечує одночасно підвищення ефективності та зменшення енергоспоживання. Також варто відзначити, що GDDR6 розроблявся в розрахунку на застосування в специфічних задачах — та...ких, як VR або робота з роздільними здатностями вище 4K UHD.

— HBM2. Першопочатково HBM — тип оперативної пам'яті, розроблений у розрахунку на максимальне підвищення швидкості обміну даними; HBM2 — друга версія даної технології, в якій пропускна здатність у порівнянні з оригінальною HBM була збільшена вдвічі. Подібна пам'ять принципово відрізняється по влаштуванню від DDR — зокрема, комірки пам'яті в ній розміщені шарами і допускають одночасний доступ. Завдяки цьому за швидкістю роботи HBM в рази перевершує найшвидші версії GDDR, що робить дану технологію такою, що ідеально підходить для високих навантажень на зразок обробки UltraHD-графіки та віртуальної реальності. При цьому тактова частота подібних модулів невисока і, відповідно, енергоспоживання і тепловиділення виходять невеликими. Недолік цього варіанта традиційний — висока ціна.

— DDR3. Пам'ять, яка не має спеціалізації під графіку — простіше кажучи, той же DDR3, що використовується в планках RAM (див. пункт «Тип пам'яті» вище). У разі відеокарт подібні рішення є остаточно застарілими і в наш час майже не застосовуються.