Beats Flex

Легкі, легко можна втратити і не помітити. Кнопки керування та акумуляторне та апаратне потовщення настільки маленькі, що взимку в рукавичках неможливо ними не те що керувати, а навіть просто знайти на шиї навпомацки. Коннектяться без попиту по блютус до всього, що бачать. Але головний бич – це ненадійність схеми зарядки. Таке враження, що про USB-переговори про режим заряджання вони ведуть з максимальною шкодою для себе і відразу вмикаються на максимальний режим. Не дай боже користуватися при зарядці USB-C роз'ємом штатно, це гарантований спосіб їх угробити, і не погано - від БЖ, від комп'ютера або від павербанка. Я менш ніж за рік спалив три пари подібним чином, останні прожили тижнів зо три. Більш-менш довго проживуть, якщо відразу встромити в них магнітну сутичку від китайського шнура Baseus і заряджати саме так. Але як тільки двоколірний світлодіод почав світитися рожевим та при зарядці і при роботі, то це початок кінця, навушникам залишилося жити тиждень максимум. Потім вони починають зависати в дивних станах, з яких ще вдасться кілька разів вивести одночасним довгим натисканням на кнопки живлення і управління, але якось не допоможе вже і це, і тоді вони помруть назавжди.
Ймовірно, у них непереборні проблеми ще й із вологозахистом, і це навушники, які претендують на використання на вулиці та при заняттях спортом.
У всьому, крім надійності проводів, програють будь-яким моделям Tronsmart Encore, та й то неясно: можливо, Beats Flex зітхають набагато раніше, ніж дроти отримують шанс переламати.