Порівняння Onkyo M-5000R vs Onkyo A-9000R

— Передпідсилювач. Попередні підсилювачі призначені для первинного оброблення слабкого сигналу і виведення його на рівень, достатній для передачі по лінійному інтерфейсу на підсилювач потужності (див. нижче). Такі моделі здатні напряму працювати зі звукознімачами, мікрофонами та іншими подібними пристроями, можуть мати додаткові функції з корекції звуку, грати роль комутаторів для підключених джерел сигналу тощо, однак непридатні для виведення звуку на пасивні колонки або навушники.

— Підсилювач потужності. Такі моделі призначені для того, щоб прийняти сигнал, оброблений передпідсилювачем, і вивести його на потужність, достатню для роботи підключеної акустичної системи. Вони вже можуть працювати з колонками пасивного типу, але без передпідсилювача для вхідного сигналу їм не обійтися. Втім, тут варто відзначити, що більшість сучасних програвачів оснащується вбудованими передпідсилювачами і можуть застосовуватися з підсилювачами потужності напряму.

— Інтегральний підсилювач. Підсилювачі, що поєднують в одному корпусі можливості обох вищеописаних типів. Головна перевага таких моделей очевидна: замість двох спеціалізованих пристроїв можна купити один універсальний. Це забезпечить економію грошей, часу і місця для встановлення, крім того, знизить ймовірність перешкод — адже в конструкції відсутні зовнішні сполучні кабелі між попередніми і основним під...силювачем, а компоненти, зазвичай, оптимально підібрані один під одного. З іншого боку, інтегральна модель дає менше можливостей щодо вибору варіанта під власні уподобання: купувати пристрій доводиться «як є», без можливості окремо вибрати передпідсилювач і підсилювач потужності.

— Підсилювач-процесор. Професійні моделі, зазвичай, концертного призначення, що монтуються в стійку і часто використовують роз'єми Euroblock в якості входів Main (див. нижче). За загальним застосування процесори аналогічні підсилювачам потужності, однак, крім зазначених особливостей, для них також характерна велика кількість налаштувань, що полегшує роботу звукорежисерів.

— Підсилювач для сабвуфера. Спеціалізовані підсилювачі потужності, призначені для низькочастотних динаміків — сабвуферів. В конструкції таких моделей зазвичай передбачаються кросовери з верхньою межею діапазону, що пропускається, на рівні 150 – 200 Гц; це дає можливість подавати на сабвуфер тільки «рідні» частоти і позитивно позначається на якості звучання. Крім того, багато підсилювачів даного типу мають специфічні налаштування на зразок регулювання фази.

Більшість сучасних підсилювачів мають тороїдальні трансформатори — із сердечником у формі тороїда, простіше кажучи, «бубліка». Цей тип вважається оптимальним для підсилювачів будь-якого рівня аж до Hi-End: він створює мінімум зайвого електромагнітного випромінювання і, відповідно, перешкод. Якийсь час тому широко використовувалися також трансформатори з Ш-подібним сердечником, проте вони вважаються застарілими і зустрічаються на сьогоднішній день все рідше.

Загальна ємність конденсаторів, встановлених в блоці живлення підсилювача. Зазвичай, для простих любителів якісного звуку цей показник не є практично значущим: ємність підбирається з таким розрахунком, щоб оптимально (або хоча б мінімально) відповідати характеристикам підсилювача. Однак для вимогливих аудіофілов, які звертають увагу на найменші деталі компонентів аудіосистеми, конденсатори також часто представляють інтерес.

Річ у тім, що вони є важливою частиною випрямної схеми — згладжують коливання струму, що виникають через недосконалості самих випрямлячів, так і через різних зовнішніх факторів. Знаючи загальну ємність конденсаторів, можна оцінити і ефективність їх роботи: чим вище цей показник, тим стабільніше буде працювати блок живлення і тим нижче ймовірність спотворення звуку з його вини. Існують особливі формули, що дозволяють вивести оптимальну ємність конденсаторів залежно від типу, потужності та інших параметрів підсилювача; їх можна знайти в спеціалізованих джерелах.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».

оотношение сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Phono. Цей інтерфейс призначений для підключення програвачів вінілових дисків; його особливості описані в п. «Входи» нижче, а про значення будь-якого співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище.

Цей показник описує кількість нелінійних спотворень, що вносяться підсилювачем в оброблюваний сигнал. Такі спотворення не обов'язково сприймаються як сторонні шуми, проте вони у будь-якому разі погіршують якість звуку — наприклад, можуть зробити його більш глухим. Уникнути їх практично нереально, проте можна знизити до рівнів, нечутних для людського вуха.

Як наслідок, коефіцієнт гармонійних спотворень (гармонік) є одним з основних параметрів, що описують загальну якість звуку в підсилювачах класу Hi-Fi і Hi-End. Чим він нижчий, тим чистіше звук. Хорошим показником для сучасних підсилювачів рахуються соті частки відсотка, відмінним — тисячні і нижче. Винятком є лампові і гібридні моделі, для них допускаються досить високі коефіцієнти гармонік; докладніше див. «Елементна база».