Порівняння Magnat MA 900 vs NAD C375BEE

— Транзисторний. Також використовується термін «напівпровідниковий», оскільки саме на таких матеріалах заснована робота транзисторів. Така елементна база є найпопулярнішою в сучасних підсилювачах: транзистори здатні забезпечити високу якість звуку з мінімумом спотворень, при цьому вони недорогі, невибагливі у використанні, не вимагають потужних систем охолодження, а також стійкі до ударів і тряски. Вони, щоправда, можуть дещо програвати лампам за «атмосферності» звучання (детальніше див. нижче); проте це вже питання особистих смаків кожного користувача.

— Ламповий. Елементна база, побудована на радіолампах. Історично цей варіант з'явився раніше транзисторного, однак зараз чисті лампові підсилювачі зустрічаються відносно рідко. Це пов'язано не тільки з високою вартістю подібних пристроїв, але і з їх великими габаритами і деякими незручностями при використанні: після включення потрібно якийсь час на «прогрів», а самі лампи мають відносно невеликий термін служби. Крім того, лампові підсилювачі значно програють транзисторним за чистотою сигналу (зокрема, коефіцієнту гармонік, див. нижче); однак цей момент назвати однозначним недоліком не можна. Річ у тім, що спотворення від лампових схем на слух значно приємніше, ніж від транзисторних; мало того, саме вони є однією зі складових горезвісного «теплого лампового звуку». Тому більшість сучасних лампових підсилювачів належить до категорії Hi-End і створю...ється в розрахунку на любителів такого звуку.

— Гібридний. Підсилювачі, що поєднують в конструкції обидва вищеописані типи схем. Завдяки цьому з'являється можливість досягти характерного «лампового» звуку при відносно невисокій вартості і прийнятних габаритах пристрою. Більшість таких моделей належить до інтегрального типу (див. вище) і поєднує попередній підсилювач на лампах і вихідні каскади на транзисторах.

Модель ламп, встановлених в підсилювачі лампового або гібридного типу (див. «Елементна база»). Від використовуваних в конструкції ламп багато в чому залежать можливості пристрою, в т. ч. дрібні деталі звучання, прямо не прописані в характеристиках. Крім того, ця інформація дозволяє певною мірою оцінити загальний рівень моделі. З іншого боку, на практиці вона може стати в нагоді хіба що максимально вимогливим слухачам, уважним до кожної дрібниці; більшості користувачів, включаючи аудіофілов, дані про тип ламп знадобляться хіба що при необхідності їх заміни.

Діапазон частот звуку, з яким здатний працювати підсилювач. Чим ширше цей діапазон, тим повніше загальна картина звучання, тим менше ймовірність того, що надто високі або низькі частоти будуть «обрізані» підсилювачем на виході. Однак потрібно враховувати, що діапазон чутних людиною звуком становить в середньому від 16 Гц до 20 кГц; зустрічаються деякі відхилення від цієї норми, але вони невеликі. Водночас сучасна Hi-Fi і Hi-End техніка може мати набагато більш широкий діапазон — найчастіше він є свого роду «побічним ефектом» висококласних схем. Деякі виробники можуть використовувати цю властивість в рекламних цілях, однак практичної цінності саме по собі воно не несе.

Відзначимо, що навіть в межах чутного діапазону не завжди має сенс гнатися за максимальним охопленням. Варто, наприклад, враховувати, що фактично чутний звук не може бути краще, ніж здатні видати колонки; тому для акустичної системи з нижнім порогом, скажімо, в 70 Гц нема чого шукати підсилювач з цим показником у 16 Гц. Також не варто забувати, що сам по собі широкий частотний діапазон абсолютно не гарантує високої якості звуку — воно пов'язано з величезною кількістю інших факторів.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал під час роботи з навантаженням, що має динамічний опір (імпеданс) у 8 Ом. У нашому каталозі цей параметр вказується для режиму, коли під навантаженням працюють усі канали підсилювача (див. «Кількість каналів»); за наявності незадіяних каналів номінальна потужність може бути трохи вище, однак цей режим не можна назвати штатним.

Номінальну потужність можна спрощено описати як найбільшу потужність вихідного сигналу, при якій підсилювач здатний стабільно працювати тривалий час (не менше години) без негативних наслідків. Це усереднені цифри, оскільки на практиці аудіосигнал по визначенню нестабільний, і окремі стрибки його рівня можуть значно перевищувати номінальну потужність. Проте саме вона є головною підставою для оцінки загальної гучності звучання.

Також цей показник визначає, які колонки можна підключати до підсилювача: їх номінальна потужність не повинна бути нижче, ніж у підсилювача.

За законами електродинаміки при різному динамічному опорі навантаження вихідна потужність підсилювача також буде різною. В сучасних колонках стандартними є значення 8, 6, 4 і 2 Ом, для них і вказуються рівні потужності.

Номінальна потужність звуку, що видається підсилювачем на один канал при підключенні до нього навантаження з динамічним опором (імпедансом) в 4 Ом. Детальніше про номінальної потужності та її зв'язку з імпедансом див. «Потужність на канал (8Ω)».

Саме по собі співвідношення сигнал/шум — це відношення рівня чистого звуку, видаваного підсилювачем, до рівня сторонніх шумів, що виникають при його роботі. Цей параметр є основним показником загальної якості звучання — причому досить наочним, оскільки при його обчисленні враховуються практично всі шуми, що впливають на звук в нормальних умовах роботи. Рівень у 70 – 80 дБ в сучасних підсилювачах можна вважати допустимим, 80 – 90 дБ — непоганим, а для прогресивних пристроїв аудіофільского класу обов'язковим вважається співвідношення сигнал/шум не менше 100 дБ.

Якщо в характеристиках не уточнюється, для якого виходу вказано співвідношення сигнал/шум — зазвичай мається на увазі його значення для лінійного входу (див. «RCA (пар)»). Цього буває цілком достатньо, щоб оцінити якість пристрою за цим параметром. Проте деякі виробники вказують його і для інших входів — Main, Phono; докладніше про це див. нижче.

Співвідношення сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Main. Докладніше про значення співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище, про вході Main — п. «Вхід на підсилювач (Main)».

оотношение сигнал/шум під час роботи підсилювача через вхід Phono. Цей інтерфейс призначений для підключення програвачів вінілових дисків; його особливості описані в п. «Входи» нижче, а про значення будь-якого співвідношення сигнал/шум див. відповідний пункт вище.

Коефіцієнт демпфування описує якість взаємодії підсилювача з підключеною до нього акустичною системою.

Через особливостей конструкції будь-динамік схильний до виникнення т. зв. паразитних коливань — коливань, які продовжуються після припинення основного імпульсу з підсилювача (подібно до того, як струна продовжує вібрувати після щипка). Це явище негативно позначається на якості звуку, і виробники застосовують різні засоби для того, щоб звести його до абсолютного мінімуму; пригнічення паразитних коливань і називається демпфіруванням.

Найбільш ефективний вид демпфування електричне, шляхом зниження вихідного опору підсилювача. Чим нижче цей опір — тим краще підсилювач утримує динаміки від непотрібних коливань. Для оцінки цього ефекту і ввели поняття «коефіцієнт демпфування» (damping factor) — співвідношення опору навантаження (імпедансу) до вихідного опору підсилювача. Мінімальне значення такого коефіцієнта для техніки Hi-Fi класу — 20; показники на рівні 100 – 120 можна назвати гарними, а серед Hi-End сегмента зустрічаються цифри порядку декількох тисяч.

Водночас варто відзначити, що при збільшенні до тризначних чисел початковий сенс цього параметра, по суті, втрачається, і з'являються інші моменти. Найбільш важливий з них з практичної точки зору полягає в тому, що моделі з високим коефіцієнтом демпфування дуже вимогливі до якості з'єднання з динаміками — високий опір кабелів і роз'ємів здатне звести нанівець демпфуючі властивості самог...о підсилювача. Є й інші нюанси, пов'язані з цим показником (зокрема, рекомендації з вибору підсилювача і динаміків один під одного); вони докладно описані в спеціалізованих джерелах.