Порівняння Eken H6s vs Eken H5s

Можливості камери до зйомки відео стандарту HD (720p).

Офіційна специфікація HD передбачає роздільна здатність 1280х720, проте в екшн-камери можуть зустрічатися роздільної здатності, декілька відрізняються від цього показника — причому як в меншу (1080х720), так і в більшу сторону (1440х960). У будь-якому разі HD — найскромніший з сучасних стандартів високої роздільної здатності, який, тим не менш, забезпечує досить чітке і деталізоване зображення.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Технічно для перегляду людиною достатньо 30 к/с і навіть менше, проте ідеальним значенням вважається 60 к/с — на такій частоті кадрів розмиття в русі стає майже непомітним і водночас розмір знятих файлів залишається в розумних межах. Тим не менш, у продажу зустрічаються камери і з більш високою частотою кадрів на HD-роздільній здатності — 100 к/с, 120 к/с, 200 к/с і навіть 240 к/с. Така швидкість зазвичай використовується для сповільненої зйомки відео, однак можливість такої зйомки не завадить уточнити окремо.

Можливості камери зі зйомки відео стандарту Full HD (1080p).

Штатний розмір зображення в даному стандарті — 1920х1080, однак у разі екшн-камер в дану категорію відносять і деякі інші роздільні здатності, схожі за якістю «картинки» — наприклад, 1440х1080. Загалом Full HD забезпечує досить непоганий баланс між якістю картинки, об'ємом відзнятих файлів і вимогами до обчислювальної потужності для їх оброблення, завдяки чому цей стандарт дуже популярний в сучасній відеотехніці — як у камерах, так і в телевізорах, моніторах.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Технічно для перегляду людиною достатньо 30 к/с і навіть менше, проте ідеальним значенням вважається 60 к/с — на такій частоті кадрів розмиття в русі стає майже непомітним і водночас розмір відзнятих файлів залишається в розумних межах. Тим не менш, у продажу зустрічаються камери і з більш високою частотою кадрів на роздільних здатностях FullHD — 90 к/с, 100 к/с, 120 к/с і навіть 240 к/с. Така швидкість зазвичай використовується для зйомки сповільненого відео, однак можливість такої зйомки не...завадить уточнити окремо.

Можливості камери до зйомки відео стандарту QuadHD.

Цей стандарт включає великий набір роздільних здатностей — від 1440 до 3456 пікс по горизонталі і від 1440 до 2160 пікселів по вертикалі, з майже двома десятками проміжних варіантів. Він є досить специфічним перехідним варіантом між порівняно недорогим FullHD 1080p і вимогливим UltraHD 4K, даючи змогу знімати відео більш високої чіткості, ніж 1080p, без значного збільшення вартості техніки. Відзначимо, що в телевізорах і моніторах дуже рідко зустрічаються QuadHD-роздільної здатності в чистому вигляді, проте сучасні технології дають змогу з комфортом дивитися відео цього формату на будь-яких екранів високої роздільної здатності.

Ще один важливий показник, наведений у цьому пункті — частота кадрів. Чим вона вища — тим більш плавним і згладженим буде рух в кадрі, тим чіткіше будуть видні окремі деталі в динамічних сценах. Так, швидкість зйомки до 25 к/с або 30 к/с приблизно відповідає стандартній частоті кадрів у кіно і телебаченні; таке зображення виходить цілком придатним для перегляду, але швидко рухомі об'єкти в кадрі будуть виглядати змазаними. При підвищенні швидкості до 60 к/с цей ефект стає практично непомітний. А найбільша частота кадрів QuadHD, що зустрічається в сучасних action-камери — 120 к/с; така частота застосовується при сповільненої зйомки відео...(як і моделі з частотою 100 к/с), так як на звичайній швидкості відтворення достатньо і 60 к/с.

Частота кадрів, підтримувана камерою при уповільненій зйомці (slow-mo).

Таку зйомку називають «швидкісною» тому, що вона здійснюється на підвищеній частоті кадрів (більше 60 к/с). В результаті при відтворенні на звичайній швидкості (60 к/с і нижче) відео виглядає уповільненим (звідси назва «slo-mo»). Подібне уповільнення може застосовуватися і просто для розваги, і як художній прийом, і навіть в наукових цілях — щоб зафіксувати рух, надто швидкий для людського сприйняття. У будь-якому разі чим вище частота кадрів slo-mo — тим сильніше можна уповільнити відео та тим більш прогресивною в цьому плані є камера. З іншого боку, чим вище частота кадрів — тим продуктивніше повинна бути графічна частина; а це, зі свого боку, впливає на ціну апарата, іноді досить помітно.

Також відзначимо, що зйомка slow-mo може бути доступна лише на певних роздільних здатностях, далеко не завжди максимальних; ці моменти можуть прямо уточнюватися в характеристиках action камери.

Кількість мегапікселів в матриці екшн-камери, іншими словами — роздільна здатність цієї матриці (1 Мп — це 1 млн. світлочутливих точок).

Існує думка, що чим вище роздільна здатність, тим краще якість зображення. Це вірно з тієї точки зору, що виробники намагаються встановлювати в прогресивні камери саме сенсори з високою роздільною здатністю. Водночас жорстких правил тут немає, а з технічної сторони число мегапікселів визначає лише максимальна роздільна здатність картинки, яке можна зняти за допомогою даної матриці. Якість цієї картинки буде залежати як від ряду особливостей самого сенсора (розмір, тип, спеціальні конструктивні рішення), так і від характеристик камери (починаючи від оптики і закінчуючи прошивкою). Так що при виборі варто орієнтуватися не стільки на роздільна здатність матриці, скільки на загальний клас камери і огляди з прикладами знятих матеріалів.

— Діагональ. Чим більший екран, тим він зручніше в перегляді (а також в управлінні, якщо дисплей сенсорний). З іншого боку, діагональ вбудованого дисплея прямо впливає на розміри корпусу, а екшн-камери повинні бути досить компактними. У світлі цього в сучасних екшн-камерах практично не зустрічаються екрани крупніше 2,5".

— Роздільна здатність. Теоретично чим вище роздільна здатність, тим більш чітке і якісне зображення видає на екран. З іншого боку, екрани в екшн-камери призначені в основному для роботи з меню, загального кадрування зображення попереднього перегляду відзнятих матеріалів — а для цих цілей особливо високі роздільні здатності не потрібні. Для моделей з двома екранами основним вважається тиловий дисплей.

— Сенсорний. Дисплей, оснащений сенсором і реагує на дотики — як в смартфонах/планшетах. Управління через такий дисплей буває більш простим і наочним, ніж використання кнопок, поворотних ручок і т. ін. З іншого боку, для більш-менш зручного управління сенсорний екран повинен бути досить великим, що позначається на габаритах всієї камери.

— Фронтальний екран. Наявність в камері екрану, встановленого на передній панелі, поряд з об'єктивом. Інші дисплеї при цьому взагалі можуть бути відсутніми; в таких випадках діагональ, роздільна здатність та інші параметри наводяться для фронтального екрану.

Варто відзначити, що на...йчастіше на передню панель встановлюються прості чорно-білі дисплеї, придатні тільки для текстової та елементарної графічної інформації. Однак навіть на такий екран можна виводити вельми різноманітні службові дані: поточний режим роботи (фото, відео, очікування), що використовується роздільна здатність, час зйомки, об'єм вільного місця на накопичувачі і т. ін. А ось більш прогресивні дисплеї в якості фронтальних не використовуються: повноколірний екран реально потрібен хіба що для зйомки селфі, а для цього можна використовувати виносний дисплей з ДУ (див. «Управління») або підключений до камери смартфон.

— Захисний бокс. Спеціальний контейнер, що забезпечує додатковий захист від пилу, вологи, ударів, екстремальних температур і інших подібних «неприємностей». Конкретну ступінь захисту у кожному випадку потрібно уточнювати окремо. Для того, щоб не заважати зйомки, бокс виконується з прозорих матеріалів. Крім того, відзначимо, що деякі камери можна встановлювати на кріплення тільки в боксі (або в кріпильної рамки — див. нижче), оскільки сам корпус може не мати місць для цього.

— Вигнуте кріплення (шолом). Кріплення, призначене для установки камери на шолом чи іншу вигнуту поверхню. В основі конструкції такого кріплення лежить вигнута платформа з клейовим шаром або липучкою, форма якої приблизно відповідає формі поверхні шолома. Таке пристосування може забезпечити більш надійне утримання, ніж класична плоска платформа (див. нижче).

— Плоске кріплення. Одне з основних і найбільш простих кріплень, що використовуються для фіксації екшн-камери практично на будь однорідної поверхні: сноуборд, скейт, капот автомобіля та ін. Являє собою невелику плоску платформу, до однієї сторони якої кріпиться камера, в той час як друга фіксується на потрібній поверхні (за допомогою липучки, спеціального клею тощо). Зазначимо, що плоскі кріплення нерідко використовуються для установки на шолом, однак для цього існує окрема різновид кріплень, з вигнутою платформою (див. вищ...е).

— 3-осьове кріплення. Від інших типів кріплення це відрізняється наявністю трьох рухомих вузлів, які дають змогу повертати камеру на кут до 90 градусів в трьох осях. На практиці подібне дозволяє підібрати найбільш цікавий або вдалий ракурс зйомки — на бічній стороні шолома, наприклад. Такі рішення, зазвичай, сумісні з багатьма іншими кріпленнями, завдяки чому їх можна використовувати спільно з рульовим, зігнутим та ін.

— На кермо вело / мото (трубу). Кріплення для установки камери на невелику трубу — наприклад, кермо велосипеда чи мотоцикла. Зазвичай, діє за принципом затиску, а розмір кріплення можна регулювати в досить широких межах, підлаштовуючи його під труби різного діаметра.

— Присоска (на скло). Кріплення для камери, що фіксується у потрібному місці за допомогою присоски. Дозволяє встановлювати пристрій на рівні і злегка вигнуті поверхні. При цьому варто враховувати, що такі кріплення тримаються не так надійно, як плоскі або зігнуті (див. відповідні пункти). З іншого боку, присоска легко кріпиться і знімається і не залишає слідів. Тому кріплення даного типу застосовуються в основному для установки на автомобільному склі, коли камера працює в якості відеореєстратора.

— Затискач (кліпса). Кріплення типу кліпса-прищіпка досить універсальним, оскільки дозволяє підвісити камеру практично на будь-якому відповідному елементі спорядження (лямка рюкзака, ремінь розвантаження, пояс тощо). Але при цьому воно не дуже придатне для екстремальної зйомки через порівняно невисокої надійності.

— Кріплення на голову. Пристосування для фіксації камери на голові — зазвичай на лобі, на зразок налобного ліхтарика. Крім того, що таке розміщення звільняє руки, воно дає ще одну перевагу: об'єктив камери дивиться туди ж, куди і користувач. При цьому саме кріплення зазвичай являє собою систему еластичних ременів і призначене для надягання прямо на голову, на відміну від зігнутої платформи для шолома. Втім, в деяких моделях припускається можливість надягання й поверх шолома.

— Нагрудна кріплення. Це кріплення являє собою систему еластичних ременів, яка дозволяє зафіксувати камеру на грудях користувача, здійснюючи зйомку трохи нижче, ніж «з очей». Як і кріплення на голову (див. вище), легко адаптується під потрібний розмір.

— Кріпильна рамка. Пристосування, призначене для установки камери на різні кріплення — нашлемное, на кермо і т. ін. Сам корпус камери нерідко не має «посадкових місць» - під такі кріплення, через що і доводиться використовувати додаткове оснащення. Зазначимо, що аналогічну функцію нерідко виконує захисний бокс (див. вище); кріпильна рамка, на відміну від нього, майже не забезпечує захисту, однак у рамці корпус камери залишається максимально відкритим. Це дає додаткові можливості — зокрема, дозволяє підключати різні кабелі та ефективно використовувати вбудований мікрофон, що неможливо при застосуванні багатьох боксів.

— Монопод (селфі). Пристосування, що відоме у народі як «селфі-палка». Являє собою штангу, зазвичай розкладне, а іноді і регульовану по довжині; на одному кінці штанги розташовується кріплення для камери, на іншому — ручка для утримання в руці. Згідно з назвою, призначається такий монопод в основному для зйомки самого себе — завдяки довжині штанги камеру можна тримати для зручному для цього відстані. Однак можливі й інші способи застосування: наприклад, за допомогою монопода можна досить далекий «зазирнути» за край обриву або за кут. Головний недолік подібного пристосування — те, що одна рука постійно зайнята.

Крім описаних вище згаданих вище, в комплекті поставки можуть передбачатися й інші види кріплень — наприклад, для музичних інструментів (на гриф гітари, штангу барабанної установки тощо), на дошку для серфінгу і т. ін.

Найбільший об'єм карти пам'яті, підтримуваний даною моделлю камери.

Дане обмеження пов'язано з двома моментами. По-перше, чим глибша від накопичувач — тим більше обчислювальної потужності потрібно для її використання. По-друге, кожен різновид карт пам'яті має свої максимальні обсяги. Наприклад, ємність карти SD HC не може перевищувати 32 ГБ, більш ємні накопичувачі належать вже до стандарту SD XC, і якщо він не підтримується — максимальний об'єм карти не може бути більше 32 ГБ.

Перевищувати максимальний об'єм вкрай не рекомендується: навіть якщо карта буде розпізнана пристроєм, нормальна робота не гарантована.