Порівняння Pioneer MVH-AV290BT vs Pioneer FH-X730BT

Типи носіїв даних, підтримувані автомагнітолою.

— Компакт-диски. Підтримка оптичних дисків зазвичай передбачає як мінімум сумісність з CD, дещо рідше зустрічається можливість роботи з DVD. Докладніше про цих типах див. «Типи дисків». Тут же відзначимо, що в наш час диски поступово витісняються більш компактними і функціональними носіями — зокрема, картами памяті та USB-пристроями; так що чимало сучасних магнітол, в тому числі висококласних, взагалі не мають оптичних приводів.

— Карти пам'яті. Можливість роботи зі змінними картами пам'яті, зазвичай формату SD або microSD; модуль для їх читання називають кардридером. Ця функція зручна насамперед тим, що такі карти підтримуються безліччю інших пристроїв — зокрема, ноутбуками і фото/відеокамерами. Кардридер полегшує обмін даними між цими пристроями: приміром, на карту пам'яті можна записати добірку музики з ноутбука. Зазначимо, що конкретний тип підтримуваних карт не завадить уточнити окремо — формат (micro)SD включає кілька різновидів, не цілком сумісних між собою.

— USB-накопичувач (фронтальний). Можливість роботи магнітоли з зовнішніми USB-носіями — «флешками», жорсткими дисками, MP3-плеєрами і т. ін. — для відтворення вмісту безпосередньо...з них. У цьому разі мається на увазі підключення таких носіїв до роз'єму USB, розташованому на передній панелі магнітоли — це зручно тим, що роз'єм знаходиться в безпосередній близькості, прямо під рукою.

— USB-накопичувач (тиловий). Підключення USB-накопичувачів (див. вище) через задню панель. Втім, зовнішнє пристрій при цьому підключається не прямо до тиловій панелі, а до виносного USB-роз'єму, який, зі свого боку, з'єднаний з задньою панеллю за допомогою кабелю. Такий роз'єм не займає місця на передній панелі, а розмістити його можна на поличці під приладовою панеллю і підключений накопичувач буде не стирчати з магнітоли, а охайно лежати на поличці. А от у штатних магнітолах (див. вище) «тилове» підключення може здійснюватися трохи інакше — там кабель від задньої панелі за допомогою спеціального конектора може підключатися до штатного USB-гнізда на панелі приладів.

— Підключення iPod/iPhone. Можливість підключення до магнітоли портативних пристроїв від Apple — насамперед плеєрів iPod і смартфонів iPhone — через спеціальний док-роз'єм. Навіть найпростіші варіанти такого підключення, крім відтворення музики, забезпечують ряд додаткових можливостей, зокрема, управління функціями плеєра (наприклад, перемикання треку) з панелі управління або пульта ДУ самої магнітоли. А найбільш прогресивні моделі мають фірмову систему CarPlay; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

— Підключення Android. Можливість підключення до магнітоли смартфонів та інших пристроїв на базі операційної системи Android. Способи підключення можуть розрізнятися: так, одні моделі магнітол підтримують тільки дротове з'єднання, інші можуть використовувати Bluetooth (див. «Мультимедіа»). Те ж стосується і набору функцій, доступних в кожному разі, цей момент варто уточнювати за офіційними даними виробника. Конкретні ж можливості включають пряме відтворення музики з телефону (з управлінням через магнітолу), роботу з вмістом його накопичувача, перегляд відео, використання магнітоли в якості автокомплекту для прийому дзвінків та ін. А у висококласних моделях зустрічається підтримка технології інтеграції смартфонів Android Auto; детальніше про неї див. «Ф-ції управління».

Розмір дисплея автомагнітоли по діагоналі. Чим більше екран, тим крупніше зображення на ньому і тим краще, зазвичай, сприймається інформація; крім того, великий розмір важливий у тому випадку, якщо екран — сенсорний (див. Сенсорний екран). З іншого боку, в автомагнітолах розмір дисплея обмежений вимогами щодо монтажним розмірами і практично ніколи не перевищує семи дюймів.

Сенсорний екран зразок тих, що застосовуються в смартфонах і планшетах. Управління через такий екран часто виявляється більш зручним і дає більше можливостей, ніж використання кнопок і інших класичних органів управління. З іншого боку, сенсорні дисплеї обходяться досить дорого, вони повинні бути досить великими (інакше нормальне використання буде неможливим), а для порівняно простих магнітол дана функція зайва, для них цілком достатньо і більш традиційного управління. Як наслідок, сенсорні екрани застосовуються виключно у прогресивних моделях з великою кількістю додаткових можливостей.

Кількість смуг в еквалайзері магнітоли.

Під смугою в даному випадку мається на увазі окрема частина частотного діапазону, гучність якої можна за допомогою еквалайзера регулювати незалежно від інших частин. Чим більше смуг має еквалайзер — тим більш точно він дозволяє настроїти загальні звучання акустики автомагнітоли. Однак варто враховувати, що багатосмугові еквалайзери досить складні в налаштуванні, тому рекомендуються насамперед досвідченим користувачам.

Можливість налаштовувати зріз низьких частот, не зачіпаючи інших частотних діапазонів. Завдяки цьому можна повністю прибрати низькі частоти (наприклад для салонної акустики, коли за бас «відповідає» сабвуфер), не зачіпаючи інші частоти. Такий спосіб регулювання значно простіше, ніж налаштування окремих смуг еквалайзера (див. вище).

Функція, що дозволяє підсилити звучання басів. У деякому роді аналогічна еквалайзера, однак, на відміну від нього, при використанні BassBoost посилення басів включається і вимикається буквально одним натисканням кнопки — це зручніше і безпечніше, ніж морочитися з налаштуваннями еквалайзера.

Тип регулятора гучності, передбачений в магнітолі. Найчастіше в цій ролі застосовуються поворотні ручки, сенсори або механічні кнопки; ось детальніший опис кожного з цих варіантів.

— Поворотний регулятор. Традиційний регулятор у вигляді круглої ручки, що не втрачає популярності і в наш час — власне, саме він встановлюється в більшість сучасних автомагнітол. Така поширеність, крім того, обумовлена тим, що поворотна ручка сумісна і з цифровими, і з аналоговими схемами регулювання гучності — а значить, її можна застосовувати в пристроях будь-якого рівня, від топових до найпростіших і недорогих. Крім того, подібний регулятор помітно виділяється на панелі магнітоли, так що знайти і повернути його можна навіть на дотик, не відволікаючись зайвий раз від дороги. До недоліків поворотних ручок можна віднести хіба що деяку громіздкість порівняно з кнопками і сенсорами, однак цей момент вкрай рідко виявляється значущим.

— Механічні кнопки. Традиційні механічні кнопки — точніше, переважно одна двостороння кнопка-гойдалка, вертикальна або горизонтальна. На відміну від описаних вище поворотних ручок, можуть застосовуватися виключно з цифровими контурами керування гучністю; тому більшість магнітол з кнопками являє собою прогресивні пристрої з великим функціоналом і типорозміром не менш 2DIN (або екраном не менше 5", для штатних моделей). В таких випадках перевагу кнопо...к перед поворотними регуляторами полягає в тому, що «гойдалку» можна зробити дуже вузькою і встановити навіть на дуже тонкою рамкою екрана, тоді як для ручки потрібно досить широка додаткова панель. А якщо порівнювати даний варіант з сенсорами, то механічні кнопки коштують дещо дешевше, а керувати ними можна і наосліп, не відводячи погляду з дороги на панель магнітоли. З іншого боку, механіка схильна зношуватися по мірі використання, що знижує надійність; а багатьом користувачам кнопки просто подобаються менше, ніж сенсори. Через цих, а також деяких інших причин, цей варіант застосовується порівняно рідко.

— Сенсорні кнопки. Органи керування у вигляді сенсорів, які спрацьовують не від натискання, а від дотику. Як і механічні кнопки (див. вище), таке управління сумісно тільки з цифровим регулюванням гучності і застосовується в основному в прогресивних магнітолах з великими екранами. При цьому сенсори надають пристрою максимально прогресивний і «технологічний» зовнішній вигляд, привабливий для багатьох користувачів з чисто естетичної сторони. Головний недолік цього варіанта полягає в тому, що сенсорні кнопки зазвичай не виступають з панелі — так що знайти потрібний сенсор наосліп практично неможливо, і при управлінні магнітолою неминуче доводиться відволікатися від дороги. Втім, при більш-менш пристойних навичках водіння і належної уважності цей момент не є серйозним недоліком, так що даний тип управління у висококласних магнітолах використовується значно частіше традиційних кнопок.

Кількість лінійних виходів (див. вище), передбачених у конструкції магнітоли. Потрібно відзначити, що зазвичай ці виходи використовують роз'єми RCA («тюльпан»), а аналоговий формат дозволяє передавати через один такий тільки один аудіоканал. Тому для роботи з стереосигналом потрібно два роз'єму RCA, і за один лінійний вихід вважається саме пара таких гнізд — набір, розрахований на один комплект стереоколонок. Головною ж відмінністю даного інтерфейсу від такого ж RCA, застосовуваного для підключення АС (див. вище) є те, що на лінійний вихід надходить сигнал з підсилювача, непридатний для подачі на пасивну акустику. Такий сигнал потрібно направляти на активні колонки або зовнішній підсилювач (тоді як АС підключається до виходу підсилювача потужності, розрахованому на пасивні колонки).

Кількість композитних відеовиходів, передбачена в конструкції магнітоли.

«Повнорозмірний» композитний інтерфейс включає 3 гнізда RCA(«тюльпан») — одне для відеосигналу і по одному для лівого і правого каналу стерео. Проте в магнітолах для передачі аудіосигналу застосовуються інші виходи, тому в даному разі мова йде лише про відеовихід — зазвичай він має характерний жовтий колір. Відеосигнал по композитному інтерфейсу передається в аналоговому форматі, його якість виходить середньою, стійкість до перешкод — відносно невисокою. Водночас для підключення більшості автомобільних екранів — наприклад, моніторів, вбудованих в спинки передніх сидінь — таких можливостей більш ніж достатньо. А кілька композитних виходів дають змогу одночасно підключати відповідну кількість екранів без застосування додаткового обладнання (розгалужувачів).