Роздільна здатність відео
Максимальна роздільна здатність відео, яку камера здатна знімати.
Чим вище роздільна здатність відео — тим більше деталей на ньому можна розглянути, тим менше дрібниць виявляться розмитими. З іншого боку, висока роздільна здатність означає великі об'єми відеоматеріалів, що, відповідно, вимагає об'ємних носіїв для їх зберігання і швидких каналів зв'язку для трансляції відео в реальному часі. Так і на вартості камери цей показник помітно позначається.
Кут огляду по вертикалі
Кут огляду камери спостереження по вертикалі. У моделях зі змінним значенням вказується максимальне для повноти картини, а кут при наближенні менш важливий.
Чим ширший кут огляду — тим більший простір захоплює камера і водночас тим дрібнішими виходять зображення окремих предметів у кадрі. Тому при виборі за цим параметром варто визначитися, що є важливішим — можливість оглядати велику сцену або видимість дрібних деталей у відносно вузькому полі зору.
Формат стиснення відео
Формат стиснення відео, який використовується камерою.
Стиснення використовується для того, щоб зменшити розміри файлів відзнятого відео; для цього можуть застосовуватися різні технології — так звані кодеки, їх список і наводиться в даному пункті. З практичного боку від підтримуваних кодеків залежить в першу чергу сумісність із зовнішніми записуючими і відтворюючими пристроями. Якщо в ролі реєстратора/програвача планується використовувати комп'ютер – на даний список можна не звертати особливої уваги: сучасні ПК і ноутбуки зазвичай підтримують досить широкий список форматів, а в крайньому разі відсутні кодеки можна встановити окремо. А ось якщо мова йде про спеціалізовані реєстратори, окремі програвачі (на зразок домашніх медіацентрів) тощо — сумісність за кодеками варто уточнювати додатково. Так, якщо прогресивний сучасний стандарт
H.265 у наш час підтримується досить широко, то більш специфічний
H.265+, першопочатково створений для систем спостереження, навіть в спеціалізованому обладнанні зустрічається помітно рідше.
Робоча температура
Діапазон температур навколишнього повітря, в якому можна нормально використовувати камеру.
Всі сучасні камери спостереження нормально переносять температури, характерні для будинків/квартир, офісів та інших приміщень з аналогічними м'якими умовами. Тому звертати увагу на даний параметр варто перш за все в тому разі, якщо пристрій планується використовувати на вулиці — або в приміщенні, де температура не особливо відрізняється від вуличної або з технічних причин повинна бути низькою (морозильний склад, вагон-рефрижератор тощо). У подібних ситуаціях особливо важливий нижній поріг температури: наприклад, можливість працювати
при холоді нижче 0° мають практично всі вуличні камери, але ось серед моделей для приміщень такі можливості зустрічаються помітно рідше. Тим не менш,
морозостійкі пристрої (з допустимою температурою в -40 °С і нижче) також можна знайти не тільки серед вуличних, але і серед «внутрішніх» камер.
Що стосується верхньої межі температури, то вона зазвичай становить не нижче + 40 °С, чого цілком достатньо для використання камери в умовах помірного клімату. У деяких моделях ця межа досягає + 50 °С і навіть +60 °С, роблячи їх придатними навіть для спекотних країн. Однак варто мати на увазі, що мова йде виключно про використання в тіні; можливість роботи під прямим сонячним світлом варто уточнювати окремо.
Максимальна вологість
Найбільша відносна вологість повітря, при якій камера здатна нормально, без збоїв і поломок, працювати протягом необмежено тривалого часу.
Низьку вологість сучасна електроніка переносить добре, проте високі показники впливають на неї негативно — при тривалому перебуванні в атмосфері можлива конденсація вологи на окремих частинах конструкції і різні неприємні наслідки, від корозії до коротких замикань і пожеж. Тому ефективно і безпечно використовувати камеру можна тільки в умовах, коли вологість не перевищує максимального рекомендованого значення, зазначеного в характеристиках. Водночас відзначимо, що багато пристрої здатні без наслідків переносити короткочасні (до декількох годин) перебування в умовах підвищеної вологості.
Матеріал корпуса
Основний матеріал, що використовується в конструкції корпусу камери.
— Пластик. Недорогий і водночас досить практичний матеріал. Пластик легкий, досить міцний (не настільки, як метал, але все ж в цілком достатній мірі для більшості випадків), хімічно інертний (а значить, не піддається корозії і нечутливий до вологи), а також має відносно низьку теплопровідність (що забезпечує додатковий захист на випадок різких перепадів температур). Завдяки всьому цьому даний матеріал дуже популярний в камерах для приміщень (див. «Використання»). Водночас для роботи на вулиці він підходить дещо гірше.
— Метал. Головною перевагою металу, в порівнянні з пластиком, у разі камер спостереження є висока міцність і надійність. Це дозволяє використовувати його навіть для вуличних моделей, які працюють у складних умовах і повинні мати певну антивандальну стійкість (принаймні, не відразу «здаватися» при спробах зламати або розбити). Водночас і варто подібний матеріал помітно дорожче, а тому зустрічається рідше.
