Порівняння CJRB Pyrite J1925-GY vs Ganzo G6804-GY

Тип замку — пристосування для фіксації основного леза — використовується в складаному ножі (див. «Конструкція»). Теоретично таке пристосування повинно забезпечити додаткову безпеку, запобігаючи несанкціонованому закриттю (а іноді — і відкриттю) ножа; проте на практиці багато чого залежить від типу замка: різні типи можуть помітно відрізнятися по надійності, до того ж є рішення, які взагалі не передбачають жорсткої фіксацію леза.

Серед найбільш популярних сучасних замків — liner lock, frame lock, back lock, axis lock, button lock та tri-ad lock, проте, крім них, зустрічаються й інші варіанти, серед яких double auto, compression lock, viroblock і slip-joint. Розглянемо ті й інші детальніше:

— Liner lock. Один з найбільш простих, недорогих і водночас досить надійних замків. Замикаючим елементом є пружна плоска пластина («лайнер»), прихована всередині рукоятки; при відкритті ножа ця пластина зсувається вбік і підпирає задню частину клинка, на якій передбачається спеціальна виїмка під лайнер. Щоб відключити замок і закрити ніж, пластину потрібно зрушити пальцем в інший бік, у вихідне положення....

— Frame lock. Фактично — модифікація описаного вище liner lock, в якій роль замикаючої пластини грає не встановлений всередині рукоятки лайнер, а частина самої рукоятки. Такий замок вважається більш надійним, і загалом цілком заслужено: частина рукоятки, що підпирає клинок, значно товща ніж «лайнер» і має меншу ймовірність зсуву з відкриттям замку. Також до переваг фрейм-лока можна віднести досить цікавий і стильний зовнішній вигляд: ножі з такими замками переважно суцільнометалеві, без накладок на рукоятку; а моделі з накладками зовні відрізняються від ножів з іншими видами замків.

Back — lock. Замок з використанням замикаючої пластини, яка має вигляд своєрідного підпружиненого «коромисла», встановленого вздовж рукоятки ножа і здатного гойдатися навколо поперечної осі. Коли ніж відкритий, ця пластина переднім краєм впирається в зачеп на задній частині клинка, не даючи змогу йому закриватися; а щоб закрити ніж, потрібно натиснути на виступаючу з рукоятки частину «коромисла», вивільнивши пластину з зачепа. Зусилля натискання зазвичай досить велике, що зводить до мінімуму ймовірність відключити замок навіть при самому щільному хваті. Загалом подібні замки виходять досить надійними, однак закрити ніж з «беклоком» однією рукою дуже важко, а в багатьох моделях взагалі неможливо.

— Ахіѕ lock. Винахід фірми Benchmade: замок, керований за допомогою спеціального рухомого штифта в передній частині рукоятки. При зрушуванні вперед штифт входить в паз на задній частині клинка, фіксуючи його, при зрушуванні назад — замок відключається і ніж можна закрити. Штифт нерідко робиться пружним, а лезо, на відміну від багатьох більш простих рішень, фіксується не тільки у відкритому, але і в закритому положенні. Завдяки цьому Axis Lock вважається одним із найнадійніших сучасних замків. З іншого боку, подібний механізм чутливий до забруднень і для надійної роботи вимагає певного догляду (втім, нескладного).

— Button lock. Ще один замок, заснований на використанні штифта. Проте в даному випадку штифт не рухається у поздовжньому пазі, а управляється натисканням кнопки: таким натисканням звільняється замок, даючи змогу відкрити або закрити лезо (частіше за все воно фіксується в обох положеннях — і відкритому, і закритому). Також відзначимо, що багато ножів з «кнопковим» замком мають автоматичний механізм розкриття — підпружинене лезо, яке розкривається в робоче положення без зусиль з боку користувача.

— Virobloc. Ножовий замок, який розроблений компанією Opinel і досі є «візитною карткою» ножів цієї марки. Ключовим елементом замку є поворотне кільце з поздовжним прорізом, встановлене в передній частині рукоятки, в місці її з'єднання з клинком. Щоб відкрити або закрити ніж (а він фіксується і в закритому, і у відкритому положенні), потрібно повернути кільце так, щоб проріз виявився навпроти клинка — тоді клинок зможе пройти через кільце в потрібне положення. Якщо ж проріз не знаходиться навпроти клинка — останній при спробі відкриття або закриття впирається в кільце і не може зрушитися з місця.

— Slip-joint. Різновид ножових замків, які не передбачають жорстку фіксацію леза. У відкритому положенні клинок в такому ножі фіксується так званим спейсером — пружним елементом, який певною мірою схожий на «коромисло» back lock, проте не входить в жорсткий зачіп з клинком (а також відіграє роль своєрідного доводчика для леза, що відкрите не до кінця ). Для закриття такого ножа досить прикласти деяке зусилля до обуха. «Сліп-джойнти» застосовуються переважно в невеликих швейцарських ножах (див. «Тип»), не розрахованих на високі навантаження.

— Сompression lock. Модифікація описаного вище замку Liner Lock, створена компанією Spyderco і застосовувана в деяких моделях цієї фірми. Одна з ключових відмінностей від оригіналу полягає в тому, що замикаюча пластина знаходиться не з нижньої, а з верхньої сторони рукояті. За рахунок цього, а також деяких специфічних конструктивних рішень всередині самого механізму, compression lock виходить значно більш надійним, ніж оригінальний «лайнер», однак і коштує такий замок недешево.

— Levitator lock. Фірмова модифікація замку Frame Lock (див. вище), розроблена компанією Benchmade. Як і оригінальний «фрейм лок», використовується в ножах без накладок. Відмінною особливістю «левітаторів» є специфічний візерунок з прорізів у середній частині рукоятки — цей візерунок і утворює пружну пластину. До цієї пластини зсередини прикріплений штифт, який, входячи в отвір на задній частині клинка, фіксує його зазвичай і в закритому, і в відкритому положенні). Відкривається замок натисканням на характерну частину візерунка, що відіграє роль кнопки.

— Arc lock. Фірмова розробка компанії SOG Specialty Knives, застосовувана в її ножах; з технічної точки зору являє собою дещо допрацьовану версію описаного вище axis lock. Керуючим елементом також є штифт; а ключова відмінність від звичайного «аксису» полягає в тому, що штифт з'єднаний з особливим коромислом і рухається не по прямій, а по дузі. Це дає додаткову надійність, однак такі недоліки оригіналу, як дорожнеча і чутливість до забруднень, для такого замку також характерні.

— Double auto. Система Double auto являє собою не стільки тип замку, скільки різновид механізму відкривання, що зустрічається в ножах-«фронталках» (див. «Конструкція»). Управляється такий механізм ковзаючим перемикачем, здатним рухатися в двох напрямках — на розкладання (вперед) та складання (назад). Вся система працює таким чином: при русі перемикача вперед або назад зводиться одна з пружин, а при досягненні крайньої точки лезо вивільняється і рухається у відповідному напрямку під дією зведеної пружини. Загалом це дуже зручний і практичний, а тому дуже популярний серед «фронталок» тип замку.

— Safe lock. Повна назва — Ram Safe Lock. Розробка компанії Cold Steel, специфічна варіація на тему back lock (див. вище): також використовує коромисло для жорсткої фіксації клинка, тільки в даному випадку коромисло не хитається, а рухається взад-вперед. Клинок фіксується у відкритому і у закритому положенні; для відкриття замку потрібно потягнути коромисло за задню частину, яка виступає з рукоятки. Подібна конструкція відрізняється високою надійністю і стійкістю до навантажень; головним її недоліком можна назвати неможливість розкладання та складання ножа однією рукою.

— Сogwheel lock. «Шестерневий замок», також відомий як ratchet lock — «храповий замок».Форму шестерні таких ножах має задня частина клинка, а замикання відбувається за рахунок пластини з вирізом під один із зубів шестерні. Щоб відкрити замок, потрібно підняти пластину; для цього в конструкції може передбачається характерне кільце. Цікавою (хоча і малокорисною на практиці) особливістю храпових замків є можливість фіксації леза не тільки у відкритому і закритому, але і в декількох проміжних положеннях. Водночас надійність таких пристосувань порівняно невисока, тому вони використовуються рідко – зокрема, в моделях, які копіюють деякі види традиційних ножів (такі, наприклад, як іспанська наваха).

— Slide lock. Порівняно рідкісна різновид замку, зустрічається в окремих моделях швейцарських ножів — зазвичай невеликих, але прогресивних і багатофункціональних, де додатковий механізм не особливо впливає на габарити. Управляється такий замок слайдером на бічній стороні рукоятки: клинок фіксується у відкритому положенні, а для складання потрібно потягнути назад слайдер, відключаючи таким чином замок. Слайдер підпружинений, що не дозволяє йому самостійно «зїхати» назад (наприклад, під власною вагою); крім того, пружина грає ще й роль доводчика для відкритого не до кінця леза. Надійність у «слайд-локів» не надто висока, проте цього і не потрібно з урахуванням специфіки застосування.

— Tri-ad lock. Винахід компанії Cold Steel є варіацією на тему механізму Back Lock. Тут також використовується замикаюча пластина у вигляді характерного пружного «коромисла», проте воно закріплюється по центру плаваючим штифтом (овальної, а не круглої форми). Поряд із переднім закінченням «коромисла» розміщується ще один осьовий штифт — у комплексі ці модифікації суттєво покращили надійність замикаючого механізму. Завдяки таким доробкам клинки ножів з Tri-ad lock позбавлені будь-яких люфтів.

Наявність у леза ножа матового покриття. Найпопулярніший колір таких лез — чорний, але є й інші варіанти, включаючи навіть білий. Головне призначення матового покриття — запобігти появі відблисків від леза, які можуть видати власника ножа або створити незручності під час роботи. Особливо це важливо під час полювання та інших подібних занять, тому ця функція часто зустрічається в мисливських і рибальських моделях (див. «Тип»), а також «ножі для виживання» (survival). Водночас цим справа не обмежується. Приміром, матове покриття також застосовується в мультитули, і тут мова йде насамперед про зручність під час роботи. А в деяких ножах подібні леза грають скоріше естетичну роль, надаючи виробу стильний зовнішній вигляд або схожість з армійської моделлю.

Марка сталі, з якої виготовлено основне лезо ножа. Знаючи цю назва, можна знайти детальні дані про сталь, що використовується, і оцінити, наскільки якісним є ніж, чи підійде він для запланованого застосування і чи коштує своїх грошей. Ось деякі найбільш популярні в наш час марки:

— 440А, 440B, 440C. Категорія «вище середньої». Порівняно недорогі сорти з відмінним співвідношенням ціни і якості. Вміст вуглецю становить відповідно 0,75 %, 0,9 % і 1,2 %; найбільш прогресивною вважається сталь 440C, проте всі різновиди стійкі до корозії, непогано тримають заточування і водночас досить легко заточуються.

— AUS-8. Японський аналог «440-й» лінійки — точніше, стали 440B (аналоги 440 A і 440C маркуються AUS-6 і AUS-10). Відрізняється наявністю у складі ванадію, що позитивно позначається на зносостійкості.

— 8Cr13MoV, 8Cr14MoV, 5Cr15MoV тощо. Китайські марки сталі з додаванням хрому, молібдену та ванадію. Найпопулярнішим і найпрогресивнішим варіантом заслужено вважається «вісім-хром-тринадцять». За властивостями вона схожа з AUS-8, але відрізняється більш високим вмістом вуглецю; коштує така сталь порівняно недорого, проте має дуже хороші експлуатаційні характеристики, завдяки чому зустрічається і в порівняно недорогих ножах, і в моделях преміумкласу.

— 420. Матеріал бюджетної категорії, що відрізняється, тим не менш, відмінною корозійною стійкістю. Така сталь швидко зношується, але і дуже легко заточується; вона непогано підходить для бюд...жетних ножів, розраховані на щоденне використання.

— 420HC. Дещо більш прогресивна версія описаної вище стали 420, що має більш високий вміст вуглецю. Завдяки цьому 420HC помітно твердіше і довше тримає заточку; по стійкості до корозії вона практично не поступається оригіналу, а коштує лише трохи дорожче. Також вважається відмінним варіантом для бюджетних ножів масового виробництва.

— D2. Категорія «значно вище середньої». Відмінною особливістю цієї сталі є високий вміст хрому, завдяки чому за корозійною стійкістю вона наближається до повноцінних «нержавійок» (хоча все ж таки не дотягує до них). Крім того, D2 помітно твердіше більшості матеріалів аналогічної цінової категорії, за рахунок чого вона досить складна в заточуванні, зате довго зберігає робочі властивості.

— CPM. Сімейство сталей від компанії Crucible, що включає марки класу «преміум» і «суперпреміум». Виробляються за фірмовою технологією «Crucible Particle Metallurgy», яка, за твердженням виробника, забезпечує більш високу якість, ніж традиційні способи виробництва; однак і коштують подібні матеріали відповідно. Конкретні характеристики різних марок, зрозуміло, дещо різняться, але всі вони характеризуються хорошою твердістю і стійкістю до корозії. Правда, варто врахувати, що окремі види CPM (особливо найдорожчі) можуть бути дуже складні в заточуванні; з іншого боку, і зберігається таке заточування помітно довше, ніж у більш дешевих матеріалах.

— 65X13. Мабуть, найпопулярніша марка сталі російського виробництва. Має високий вміст хрому, що сприяє стійкості до корозії, при цьому досить легко заточується, але не відрізняється твердістю. Коштує недорого і застосовується переважно в масовому виробництві недорогих ножів.

Твердість матеріалу, використовуваного для леза ножа. Цей параметр є однією з ключових характеристик леза. З одного боку, висока твердість означає, що ріжуча кромка не буде деформуватися, м'ятися і тупитися раніше часу, а саме лезо — гнутися під поперечними навантаженнями; з іншого — твердий матеріал погано піддається заточуванні і найчастіше досить крихкий.

Для ножових лез застосовується вимірювання твердості за методом Роквелла і позначення за відповідною шкалою (HRC). Більшість сталевих ножів хорошої якості мають твердість близько 52 – 58 HRC — вважається, що цей діапазон відповідає оптимальному співвідношенню характеристик. Для інших матеріалів цифри можуть бути відчутно менше без помітного збитку для надійності; докладніше див. «Матеріал леза». А твердість вище 60 HRC зустрічається вкрай рідко — в основному в сталях преміумкласу і вище. У таких сталях крихкість, характерна для твердих матеріалів, усувається за рахунок застосування різних висококласних добавок, а складність заточенню компенсується тривалістю служби леза.

Варто пам'ятати, що твердість — не єдина характеристика, визначальна якість леза: багато що залежить від складу сплаву, технології виготовлення і т. ін. Однак це досить наочний показник, що характеризує особливості того чи іншого матеріалу; особливо це актуально для сталі.

Загальна довжина леза ножа. Ця характеристика є однією з найбільш важливих, з нею пов'язано кілька практичних моментів.

По-перше, довжина леза безпосередньо визначається призначенням виробу, і навіть у межах одного типу (див. вище) можуть зустрічатися різні варіанти. Наприклад, мисливські ножі для ошкурювання (скінери) зазвичай досить короткі, до 10 см — на відміну від варіантів загального призначення. Тому вибирати модель за цим параметром варто з урахуванням того, для яких робіт Ви плануєте використовувати ніж.

По-друге, розміри леза визначають загальні габарити самого ножа. Це особливо важливо для похідних моделей (див. «Тип»): хоча ніж зазвичай носять складеним, в характеристиках його розмір прийнято вказувати для розкладеного положення. А по довжині леза можна досить наочно оцінити довжину ножа і в складеному вигляді: зазвичай вона в 1,5 – 1,7 разів більше, ніж у власне леза, і в будь-якому разі ножа не може бути коротше власного леза.

По-третє, довжина леза може бути (і в багатьох країнах СНД є) одним з критеріїв для визначення приналежності ножа до холодної зброї. Зазвичай в регулюючих документах вказується якесь мінімальне значення довжини більш короткі леза до категорії холодної зброї не потрапляють незалежно від їх конструкції, а для більш довгих набирають чинності специфічні критерії оцінки (твердість матеріалу, форма вістря, товщина леза тощо).

Водночас слід мати на увазі, що довжина леза може вимірюв...атися по-різному: від вістря до початку рукоятки, від вістря до шпенька, що використовується при відкриванні, і т. ін. При практичному застосуванні цей момент не грає вирішальної ролі, однак він може створити проблеми юридичного характеру: наприклад, методи державної експертизи можуть не враховувати шпенек. Так що, якщо у вас є сумніви з цього приводу — краще всього придбати ножа, який має офіційний сертифікат про те, що дана модель не є холодною зброєю.

Товщина леза ножа в самому товстому місці (зазвичай на обуху). За цим параметром можна певною мірою оцінити міцність леза на поперечні навантаження: велика товщина дає відповідний запас міцності. Водночас не варто забувати, що «витривалість» ножа загалом залежить від багатьох інших особливостей його конструкції, та й порівнювати по товщині можна лише леза із схожих за властивостями матеріалів. А ось на що цей показник впливає безпосередньо — так це на вагу виробу.

Також з товщиною леза можуть бути пов'язані юридичні моменти, що визначають приналежність того чи іншого ножа до холодної зброї і відповідні правила купівлі, носіння та зберігання. У відповідних правилах може бути прописано, наприклад, що леза з товщиною більше певного значення не можуть бути віднесені до холодної зброї незалежно від інших особливостей.

Загальна вага ножа. Оцінювати цей показник коштує залежно від типу (див. вище) і призначення: наприклад, для компактної похідної моделі невелика вага зазвичай є перевагою, серед мисливських і рибальських все залежить від спеціалізації, а мачете за визначенням повинні бути важкими — інакше рубати таким лезом буде просто незручно.