Порівняння Deepcool CC560 чорний vs Corsair 4000D Airflow чорний

Тип материнської плати, на який розрахована конструкція. Даний параметр вказується по форм-фактору «материнки», під яку розроблений корпус. Варіанти можуть бути такими:

— ATX. Один з найбільш поширених на сьогоднішній день типів материнських плат, розмір стандартний ATX — 30,5х24,4 см. Застосовується як в домашніх, так і офісних ПК середнього класу.

— XL-ATX. Загальна назва для декількох стандартів материнських плат, об'єднаних, як випливає з назви, досить великими розмірами і відповідним оснащенням. Конкретні значення таких розмірів можуть змінюватись в діапазоні від 324 до 345 мм в довжину і від 244 до 264 мм в ширину, залежно від виробника і моделі. Відповідно, при виборі такого корпусу стоїть окремо уточнити його сумісність з конкретної материнської платою.

— E-ATX (Extended ATX). Найбільш крупний тип материнських плат, під які робляться сучасні корпуси, має розміри 30,5х33 см. Застосовується зазвичай у високопродуктивних системах, що вимагають великої кількості слотів розширення.

— micro-ATX (m-ATX). Компактний варіант плати ATX, має розміри 24.4х24,4 см. Основна сфера застосування таких плат — офісні системи, які не потребують високої продуктивності.

— mini-ITX. Одне з подальших, після m-ATX, зменшень форм-фактори материнських плат, передбачає...розмір плати порядку 17х17 см і один (найчастіше) слот розширення. Також розрахований на компактні системи, не відрізняються продуктивністю.

— Thin mini-ITX. Модифікація описаного вище mini-ITX, створена у розрахунку на зменшення товщини корпусу (до 25 мм), а планки оперативної пам'яті не виступають вгору і лежать на «материнці» паралельно самій платі (докладніше см. «Форм-фактор»). Як і більшість компактних різновидів, плати thin mini-ITX не відрізняються високою обчислювальною потужністю.

Зазначимо, що більшість корпусів допускають установку материнських плат і меншого розміру — наприклад, багато корпусу під E-ATX цілком можуть застосовуватися з платами ATX. Втім, конкретну сумісність у будь-якому разі варто уточнювати окремо.

Можлива довжина БЖ, який можна встановити в корпус.

Максимальна довжина відеокарти, яку можна встановити в даний корпус.

Сучасні відеокарти середнього і топового рівня, мають високу продуктивність, нерідко відрізняються ще й значною довжиною, через що така плата може поміститися далеко не у всякий корпус. Так що перед збором комплектуючих варто оцінити довжину передбачуваної відеокарти і вибрати корпус, в який вона гарантовано поміститься. Така передбачливість не буде зайвою в будь-якому разі, однак особливо вона актуальна, якщо ви збираєте систему, що вимагає потужного графічного адаптера — наприклад, висококласний геймерський ПК або робочу станцію для 3D-дизайну.

Найбільша висота кулера, допустиме для даного корпусу.

У цьому разі мається на увазі кулер, який використовується для охолодження процесора — такий компонент є в переважній більшості сучасних ПК. Висота вимірюється відносно материнської плати.

Тип підсвічування, передбаченого в конструкції корпусу.

Підсвічування грає в основному декоративну роль, воно надає комп'ютеру оригінального зовнішнього вигляду, що цінують любителі зовнішнього тюнінгу. Освітлення можна змонтувати і окремо, проте простіше придбати корпус, де воно спочатку передбачене. Типи ж підсвічування можуть бути такими:

— Вентилятор із підсвічуванням. Підсвічується один або кілька кулерів, що виходять на бічну чи верхню поверхню корпусу.

- Корпус з підсвічуванням. Підсвічуються окремі частини корпусу, зазвичай зсередини, з таким розрахунком, щоб підсвічування було видно через прозоре вікно/вікна або решітчасту поверхню. Іноді може бути передбачене і зовнішнє підсвічування.

Зустрічаються корпуси, в яких передбачаються одночасно обидва типи підсвічування. А для офісних потреб підійдуть корпуси без підсвічування.

Кількість отворів під плати розширення, розташованих на задній панелі корпусу.

Сама по собі плата розширення (відеокарта, звукова карта, ТВ-тюнер і т. ін.) встановлюється в слот на материнській платі, а в отвір на задній панелі корпуса кріпиться зовнішня панель такої плати, з входами і виходами. Чим більше отворів передбачено в корпусі — тим більше плат розширення можна встановити в ньому. При цьому варто мати на увазі, що деякі плати можуть займати відразу два, а то і три отвори; особливо часто це зустрічається у потужних відеокартах. З іншого боку, звертати увагу на кількість отворів доводиться в основному в тому випадку, якщо ви збираєте потужну високопродуктивну систему. Для звичайного побутового ПК здебільшого достатньо одного отвору, під відеокарту; а в багатьох конфігураціях отвори на задній панелі взагалі не задіюються.

Можливість встановлювати відеокарту в корпус вертикально, лицьовою стороною до бічної панелі. Для цього в конструкції передбачається відповідний кронштейн, а до материнської плати відеокарта підключається спеціальним кабелем — райзером. Дана особливість зустрічається у відкритих корпусах і моделях з оглядовим вікном (див. відповідні пункти), її призначення — насамперед естетичне: розміщена вертикально відеокарта добре видно зовні, що надає корпусу оригінальний зовнішній вигляд, розрахованих на любителів зовнішнього моддінгу. А от будь-яких принципових практичних переваг вертикальна установка не дає.

Чим більше вентиляторів передбачено в конструкції, за інших рівних — тим інтенсивнішим буде охолодження і тим потужніша (і, відповідно, «гаряча») начинка можна розмістити в корпусі без ризику перегріву. Для повсякденних завдань цілком вистачить корпусу з одним, двома або трьома заводськими вентиляторами. У той же час, при порівнянні варто враховувати не тільки кількість, а й робочі характеристики вентиляторів (діаметр, швидкість). Також відзначимо, що у продажу зустрічаються корпуси без вентиляторів із вільними місцями під вентилятори, що дає змогу при необхідності доповнити систему охолодження та покращити її характеристики.

Наявність у корпусі спеціального фільтра, що запобігає попаданню всередину пилу. Без такого фільтра пил осідає на елементах системи; особливо до цього схильні радіатори, які до того ж втрачають свою ефективність, забиваючись пилом. За наявності пилового фільтра чистити доводиться не «начинку» ПК, а сам елемент, що фільтрує, що набагато простіше і зручніше.

Відсіки для пилових фільтрів можуть розміщуватися на передній панелі корпусу, ззаду, знизу, зверху, у бокових стінках. Також існують моделі корпусів з кількома технологічними нішами для встановлення пилових фільтрів – комбінований варіант передбачає наявність таких відсіків одразу з кількох сторін корпусу.