Порівняння Asus GeForce RTX 4090 ROG Matrix Platinum 24GB vs Palit GeForce RTX 4090 GameRock OmniBlack

Частота роботи графічного процесора відеокарти. За загальним правилом, чим більше частота роботи GPU — тим вище продуктивність відеокарти, однак цей варіант є не єдиним — багато чого також залежить і від конструктивних особливостей відеокарти, зокрема типу і об'єму відеопам'яті (див. відповідні пункти глосарію). Внаслідок цього не є незвичайною ситуація, коли з двох відеокарт більш продуктивною може виявитися модель з нижчою частотою процесора. Крім цього варто відзначити, що високочастотні процесори мають також високе тепловиділення, що потребує застосування потужних систем охолодження.

Кількість виходів HDMI, передбачених у відеокарті.

На сьогодні HDMI є найбільш популярним інтерфейсом для роботи з зображенням високої роздільної здатності і багатоканальним звуком (він може використовуватися одночасно для відео та аудіо). Такий роз'єм є практично стандартним для сучасних моніторів, крім того, він широко використовується в інших видах екранів — телевізорах, плазмових панелей, проекторів і т. ін.

Наявність кількох виходів дозволяє підключати до відеокарти одночасно кілька екранів — наприклад, пару моніторів для організації розширеного робочого простору. Втім, портів HDMI у відеокартах не буває більше 2 — з низки причин для декількох екранів відразу в даному випадку простіше використовувати інші роз'єми, насамперед DisplayPort.

Версія інтерфейсу HDMI, підтримувана відеокартою. Детальніше про сам HDMI див. вище, а його версії можуть бути такими:

— v.1.4. Найбільш ранній стандарт HDMI, що зустрічається у відеокартах; був представлений в 2009 році. Незважаючи на «поважний вік», має непогані можливості: підтримує 4K відео (4096х2160) на частоті кадрів 24 к/с, Full HD (1920x1080) на частоті кадрів до 120 к/с, а також підходить для передачі 3D-відео.

— v.1.4b. Друге за рахунком удосконалення описаної вище v.1.4. Перше оновлення v.1.4a, представило підтримку двох додаткових форматів 3D-відео; а в HDMI v.1.4b були реалізовані в основному дрібні покращення і доповнення до специфікацій v 1.4a, практично непомітні для рядового користувача.

— v.2.0. Стандарт, представлений в 2013 році на зміну HDMI v.1.4. Завдяки повноцінній підтримці 4K (до 60 к/с) відомий також як HDMI UHD. Крім того, пропускної здатності вистачає на одночасну передачу до 32 звукових доріжок і до 4 окремих аудіопотоків, а список підтримуваних форматів кадру поповнився надшироким 21:9.

— v.2.0 b. Друге оновлення описаного вище стандарту HDMI 2.0, що відрізняється насамперед підтримкою HDR. Втім, сама по собі сумісність з HDR з'явилася ще в першому оновленні, v.2.0 a; а у версії 2.0 b додалася можливість роботи зі стандартами HDR10 і HLG.

— v.2.1. Найновіший з поширених стандартів HDMI, випущений в 2017 році. Здатний забезпечувати частоту кадрів 120 к/с у відеосигналі ультрависоки...х роздільних здатностей — від 4K до 8K включно; також були передбачені деякі удосконалення, пов'язані із застосуванням HDR. Відзначимо, що всі можливості HDMI v.2.1 доступні тільки при використанні кабелів з маркуванням Ultra High Speed, хоча базові функції працюють і через звичайні кабелі.

— Активне (кулер). Активним у цьому разі називають примусове повітряне охолодження — тобто охолодження за рахунок зовнішнього повітря, що подається кулером. Роль кулера може виконувати як класичний вентилятор з радіатором, так і закритий корпус, в який повітря нагнітається за рахунок спеціальної турбінки («бловера»). Варіант з корпусом характерний для висококласних моделей; він досить складний і дорогий, проте дуже ефективний, до того ж гаряче повітря зазвичай виводиться не просто з корпусу відеокарти, а за межі системного блока, і не впливає на інші компоненти системи. Загалом активне охолодження (всіх видів) забезпечує непоганий баланс характеристик: воно виходить помітно дешевшим і простішим у встановленні, ніж водяні системи, і водночас набагато ефективнішим, ніж пасивні радіатори. Тому більшість сучасних відеокарт оснащується саме кулерами або бловерами.

— Пасивне (радіатор). Пасивними називають системи охолодження, в яких тепло розсіюється природним способом, без додаткового обдува або примусової циркуляції рідини. Радіатори, використовувані в таких системах, мають вигляд ребристих металевих пластин — така форма підвищує ефективність відведення тепла. Для ще більшого підвищення ефективності радіатори можуть доповнюватися тепловими трубками — замкнутими трубками, по яких природним чином переміщується теплоносій. Головною перевагою пасивних систем вважається повна відсутність шуму; крім то...го, вони не споживають енергію і надзвичайно надійні (ламатися в радіаторах практично нічому). З іншого боку, такі системи менш ефективні, ніж кулери і тим більше ватерблоки, а тому застосовуються в основному в порівняно малопотужних відеокартах. Зустрічаються і виключення, однак в них радіатор доводиться робити досить громіздким, що може ускладнити встановлення.

— Рідинне (ватерблок). Охолодження, здійснюване за рахунок циркуляції води (або іншого рідкого теплоносія) по трубках, які стикаються з компонентами відеокарти. Такі системи надзвичайно ефективні, оскільки теплоємність води вище, ніж у повітря; крім того, рівень шуму під час роботи ватерблоків надзвичайно низький. Головним їх недоліком є складність у встановленні: для роботи такої відеокарти необхідна наявність водяної системи охолодження, яка сама по собі коштує досить дорого і в комплект поставки зазвичай не включається. Як наслідок, чисто рідинне охолодження є прерогативою окремих відеокарт топового класу, розрахованих на ентузіастів або професійних користувачів.

— Гібридне (ватерблок+кулер). Система охолодження, що включає відразу два модуля – повітряний (кулер) і водяний (ватерблок). Специфіка того і іншого докладно описана вище; тут же варто відзначити, що в даному випадку в комплект поставки зазвичай включається не просто ватерблок на самій платі, а повноцінна система рідинного охолодження (СРО) - із зовнішнім радіатором, помпою і іншими компонентами. Таким чином, відеокарта поставляється з повністю працездатною, готовою до використання системою охолодження.

Як правило, гібридні системи конструюються таким чином: GPU і деяка кількість інших найбільш «гарячих» елементів плати перекриваються ватерблоком, за решту відповідає повітряний кулер. Основний сенс такого поділу полягає в тому, щоб перекласти з ватерблока на кулер некритичне навантаження, що не вимагає максимальної продуктивності; це позитивно позначається на рівномірності і ефективності рідинного охолодження. З іншого боку, гібридні системи досить дорогі, тому і застосовуються вони помітно рідше традиційних ватерблоків для підключення до СРО, причому виключно в рішеннях топового рівня..

Наявність у відеокарти системи підсвічування. Ця особливість надає платі оригінальний зовнішній вигляд, що особливо цінують геймери і любителі зовнішнього моддінгу ПК. Підсвічування може мати різний колір, в деяких моделях цей колір навіть може змінюватися. Водночас варто враховувати, що на функціонал відеокарти ця особливість не впливає, а на вартості помітно позначається. Так що спеціально шукати відеокарту з підсвічуванням варто тільки в тих випадках, коли незвичайний дизайн для вас не менш важливий, ніж робочі характеристики. Також варто мати на увазі, що подібні адаптери потрібно встановлювати відповідні корпусу — відкриті чи з оглядовим вікном, інакше підсвічування просто не буде видно.

Технологія синхронізації підсвічування, передбачена у відеокарті з відповідним дизайном.

Сама по собі синхронізація дозволяє «узгодити» підсвічування відеокарти, з підсвічуванням інших компонентів системи — материнської плати, корпуси, клавіатури, миші і т. ін. Завдяки цьому погодженням всі компоненти можуть синхронно змінювати колір, одночасно вмикатися/вимикатися і т. ін. Конкретні особливості роботи такого підсвічування залежать від застосовуваної технології синхронізації, а вона, зазвичай, у кожного виробника своя (Mystic Light Sync у MSI, RGB Fusion Gigabyte тощо). Також від цього залежить сумісність компонентів: всі вони повинні підтримувати одну технологію. Так що найпростіше добитися сумісності підсвічування, зібравши комплектуючі від одного виробника.

Максимальна потужність живлення, споживана відеокартою під час роботи. Цей параметр має значення для розрахунку загальної потужності, споживаної всією системою, і підбору блока живлення, що забезпечує відповідну потужність.

Найменша потужність блока живлення, рекомендована для комп'ютера з даною відеокартою.

Даний параметр, зазвичай, значно вище споживаної потужності самої відеокарти. Це закономірно — адже БЖ повинен забезпечувати електрикою всю систему, не тільки відеоадаптер. При цьому чим вище потужність відеокарти — тим, неминуче, вище енергоспоживання ПК загалом. Причому це пов'язано не тільки з «ненажерливістю» самого графічного адаптера, але і з споживанням інших компонентів ПК: висококласна відеокарта, зазвичай, поєднується з не менш потужною (і енергоємної) системою.

З урахуванням цього виробники і вказують мінімальну рекомендовану потужність блока живлення. Зрозуміло, що такі рекомендації не є обов'язковими; однак при використанні БЖ з потужністю нижче рекомендованої ймовірність збоїв у роботі значно підвищується — аж до того, що навіть досить скромна система може просто «не завестися».

Кількість слотів, що займає відеокарта на задній стінці системного блока.

Даний показник дає змогу оцінити кількість місця, необхідного для встановлення відеоадаптера. Він актуальний у світлі того, що сучасні відеокарти можуть мати досить широкий набір роз'ємів, і для цього набору вже давно мало стандартної ланки на 1 слот. Особливо це характерно для потужних продуктивних моделей. У світлі цього багато рішень, особливо середнього і топового рівня, займають відразу два, а то і три слоти.

Окремо варто торкнутися моделей, для яких в характеристиках зазначено дробове число слотів — зазвичай 2.5 або 2.7. Ця подробиця наводиться виробником в рекламних цілях — як підтвердження того, що відеокарта має менші розміри, ніж повноцінне рішення на 3 слота. Однак на практиці різниці між цими варіантами немає: адаптери на 2.5 або 2.7 слотів все одно перекривають третій слот (хоча і частково), роблячи його непридатним до використання.