Порівняння Kivi 55U750NB 55 " vs Kivi 55U750NW 55 "

Тип покриття, використовується в екрані телевізора.

— Матове. Історично перший тип покриття LCD-екранів, нерідко зустрічається і в наші дні. Екрани з таким покриттям загалом мають середні характеристики яскравості, насиченості і якості передачі кольору, за цим показником вони поступаються глянцевим аналогам. Однак матове покриття має одну важливу перевагу: на ньому практично відсутні відблиски від зовнішнього освітлення. У деяких ситуаціях це буває важливою перевагою — наприклад, якщо телевізор встановлений навпроти вікна. А деяким користувачам чисто суб'єктивно приємніше дивитися на екран без відблисків, нехай і відносно тьмяний.

— Глянцеве. Покриття, створене в розрахунку на те, щоб поліпшити яскравість і якість перенесення кольорів видимого зображення в порівнянні з матовими екранами. Творцям вдалося досягти цієї мети: «глянцеві» екрани дійсно забезпечують насичені, соковиті кольори і більш яскраве зображення. Ключовим недоліком подібних екранів є поява на них відблисків від зовнішнього освітлення — це може зіпсувати все враження від перегляду. У світлі цього класичне глянсове покриття на сьогодні практично не використовується, його місце зайняли антивідблискові рішення (див. нижче).

— Глянсове (антивідблискове). Модифікація глянсового покриття, створена, як випливає з назви, в розрахунку на усун...ення головного недоліку класичного глянцю — відблисків від зовнішнього освітлення. Не можна сказати, що такі екрани зовсім не блікують, однак відблисків на них значно менше, ніж на звичайних глянцевих. Що стосується якості зображення, то воно як мінімум не гірше, а часто — навіть краще (тим більше що подібні покриття постійно поліпшуються і вдосконалюються). Завдяки всьому цьому більшість сучасних телевізорів всіх цінових категорій оснащуються саме антивідблисків екранами.

Рівень динамічної контрастності, забезпечуваною екраном телевізора.

Контрастність у загальному значенні — це співвідношення яскравості між максимально яскравим білим і максимально темним чорним кольором, який здатний видати екран. За інших рівних умов чим вище контрастність екрану — тим краще якість передачі кольору і деталізація, тим менша ймовірність, що на занадто яскравих або занадто темних ділянках зображення неможливо буде розглянути деталі. Формально основною характеристикою екранів вважається статична контрастність (див. вище), проте навіть у прогресивних матрицях вона відносно невисока. Тому виробники пішли на хитрість, ввівши в обіг таку характеристику, як «динамічна контрастність».

Динамічна контрастність — це різниця між найяскравішим білим кольором на максимальних налаштуваннях яскравості екрану і самим темним чорним на мінімальних. Значення такої контрастності можуть бути вражаючими — набагато вище статичної — проте досягти таких показників у межах одного кадру неможливо, і динамічна контрастність вказується швидше в рекламних цілях, ніж для опису реальних характеристик екрану. Тим не менше, не можна сказати, що цей показник абсолютно не пов'язаний з реальністю. Річ у тім, що в багатьох телевізорах використовується автоматичне управління яскравістю, змінює налаштування залежно від особливостей зображення. Таке управління ґрунтується на тому, що при відображенні яскравих сцен нема чого забезпечувати глибокий рівень чорного кольору, а в т...емних не потрібна висока яскравість світлих ділянок — такі особливості людського ока. Це означає, що на яскравих сценах можна підвищувати загальну яскравість, а на темних — знижувати; максимальний перепад яскравості, досяжний у такому режимі роботи, якраз і описується динамічною контрастністю.

Найбільша частота зміни кадрів, що підтримується телевізором.

Зазначимо, що в даному разі мова йде саме про власну частоту кадрів екрану, без додаткового оброблення зображення (див. «Індекс динамічних сцен»). Ця частота має бути не нижче, ніж швидкість зміни кадрів у відтворюваному відео — інакше можливі ривки, перешкоди та інші неприємні явища, що погіршують якість картинки. Крім того, чим вище частота кадрів — тим більш плавним і згладженим буде виглядати рух в кадрі, тим краще буде деталізація рухомих предметів. Проте тут варто відзначити, що швидкість відтворення нерідко обмежується властивостями контенту, а не характеристиками екрану. Приміром, фільми нерідко записуються з частотою 30 к/с, а то і 24 – 25 к/с, тоді як більшість сучасних телевізорів підтримує частоти 50 або 60 Гц. Цього достатньо навіть для перегляду висококласного контенту в роздільній здатності HD (швидкості вище 60 к/с у такому відео зустрічаються вкрай рідко), проте на ринку зустрічаються і більш «швидкі» екрани: на 100 Гц, 120 Гц і 144 Гц. Подібні швидкості, зазвичай, свідчать про досить високий клас екрана, також вони нерідко передбачають застосування різних технологій, покликаних поліпшити якість динамічних сцен.

Підтримка телевізором тієї чи іншої технології покращення яскравості / контрастності.

Зазвичай, в даному випадку мається на увазі програмне оброблення зображення, з таким розрахунком, щоб покращити яскравість і/або контрастність (при необхідності). Конкретні способи оброблення можуть бути різними — зокрема, в деяких випадках фактично йдеться про перетворення звичайного коетенту в HDR (див. вище), а деякі виробники взагалі не уточнюють технічних подробиць. Ефективність різних технологій також може бути різною, до того ж вона сильно залежить від конкретного контенту: в одних випадках покращення буде очевидним, в інших воно може виявитися практично непомітним. Також відзначимо, що дана функція не завжди виявляється до речі, тому в більшості моделей вона робиться іакою, що вимикається.

Підтримка телевізором функції телетексту.

Телетекст являє собою інформаційний сервіс, що дозволяє разом із звичайної телевізійної «картинкою» передавати текстову інформацію — новини, прогнози погоди і багато іншого. При цьому текст розділений на сторінки, між якими можна перемикатися з пульта. Ця функція доступна навіть в аналоговому телебаченні, а поява цифрового TV значно розширило її можливості. Щоправда, з розвитком Інтернет-технологій телетекст стає все менш актуальним — тим не менш, він все ще використовується багатьма телекомпаніями.

Можливість відображення на екрані телевізора «картинки» відразу з кількох джерел. Зазвичай в режимі «картинка в картинці» на тлі основного зображення, яке показується в повний екран виводиться невелике віконце, в якому можна бачити додаткове зображення (чи кілька таких віконець). Один з найбільш популярних способів застосування такої «багатозадачності» — пропуск рекламних пауз у телетрансляціях: на цей час можна перемкнути основне зображення на більш цікавий канал, а рекламу залишити у допоміжному вікні — щоб не пропустити закінчення рекламної вставки і продовження перегляду. Варто враховувати, щоправда, що зображення для кожного вікна повинні надходити з різних джерел — простіше кажучи, увімкнути одночасно два канали з одного тюнера не вийде. А останнім часом не менш актуальним став висновок як друге зображення картинки зі смартфона — зокрема, месенджер, щоб сидячи за телеком, не пропустити якусь важливу інформацію.

Серед функцій телевізора насамперед варто відзначити його комунікаційні особливості, до яких належать AirPlay 2, Wi-Fi (зокрема Wi-Fi 5 і Wi-Fi 6), Miracast, Chromecast, MHL, DLNA, Bluetooth, в рідкісних випадках NFC. В якості управління крім класичного пульта дистанційного управління можуть зустрічатися мультимедійний аеропульт, управління голосом, голосовий асистент. А також особливі функції у вигляді підсвічування Ambilight від Philips. Детальніше про них: — AirPlay. Підтримка телевізором технології AirPlay, зазвичай — у версії AirPlay 2. Першопочатково ця технологія була створена для трансляції мультимедійного контенту з «яблучних» гаджетів (iPhone, iPad тощо) на зовнішні пристрої, в тому числі телевізори. При цьому вона дає змогу не просто відтворювати подібний контент, але також дає безліч додаткових можливостей — трансляцію додаткової інформації (назва звукового треку, обкладинка альбому), управління відтворенням з пульта телевізора тощо. В AirPlay 2, зі свого боку..., був доданий формат «мультирум» — можливість одночасної трансляції декількох сигналів на сумісні пристрої, встановлені в різних місцях дому (наприклад, фільму на телевізор і програми онлайн-радіо на акустику на кухні). Крім того, у цій версії з'явилася підтримка голосового управління через Siri і був поліпшений ряд технічних моментів (зокрема, буферизація контенту, що передається в потоковому режимі).

— Wi-Fi. Наявність у телевізора вбудованого модуля Wi-Fi; також у цьому пункті може уточнюватися підтримувана версія цієї технології. В наш час Wi-Fi може використовуватися як для бездротового доступу до Інтернету та локальних мереж, так і для прямого з'єднання з іншими пристроями (наприклад, трансляції відео зі смартфона/планшета). Конкретне застосування бездротового з'єднання може бути різним, залежно від функціоналу телевізора; крім доступу в Інтернет, у якості прикладів можна навести DLNA (див. нижче), прийом або передачу відео по Wi-Di або Miracast, а також використання мобільного гаджета в ролі пульта ДУ. Однак практично всі моделі з даною функцією належать до Smart TV (див. вище).
Що стосується версій Wi-Fi, то найбільш актуальними в наш час є Wi-Fi 5, Wi-Fi 6 і Wi-Fi 6E. Також зазначимо, що, крім цих стандартів Wi-Fi, звичайно підтримуються і більш ранні — так що проблем з сумісністю не виникає.

— Запис телепередач. Можливість запису телепередач для перегляду на телевізорі. Здебільшого передбачається запис на флешку або інший зовнішній USB-носій, однак зустрічаються й інші варіанти: за наявності картрідера (див. «Входи») може передбачатися запис на карту пам'яті, а деякі прогресивні телевізори оснащуються досить ємними власними накопичувачами. В будь-якому разі, ця функція може виявитися незамінною в тих випадках, якщо потрібно зберегти трансляцію — наприклад, щоб хтось зміг подивитися її пізніше, або щоб зберегти в домашню колекцію телепрограму за участю члена сім'ї. Крім того, у багатьох телевізорах з даною можливістю передбачається також режим Time Shift: якщо потрібно відійти від екрана, можна «поставити трансляцію на паузу», і телевізор почне її записувати, а по поверненні можна продовжити перегляд з того моменту, на якому він перервався. Зазначимо, що в деяких телевізорах для запису телепередач може знадобитися встановлення додаткового ПЗ; для таких моделей ця функція не завжди вказується, хоча технічно вона доступна.

— Підтримка MHL. Підтримка телевізором інтерфейсу MHL. Цей інтерфейс використовується в портативній електроніці (смартфонах, планшетах) для передачі відео високої роздільної здатності і багатоканального звуку на зовнішній екран. Фактично він являє собою поєднання microUSB і HDMI (див. нижче): з портативного пристрою сигнал виводиться через універсальний порт microUSB, а телевізор приймає відео і аудіо через порт HDMI з підтримкою MHL, одночасно заряджаючи підключений гаджет. Пропускна здатність MHL цілком достатня для роботи з відео високої роздільної здатності і багатоканальним звуком.

— Miracast. Підтримка телевізором технології Miracast. Ця технологія дає змогу транслювати відео- і аудіосигнал за технологією Wi-Fi (як на телевізор, так і з нього на портативну електроніку), при цьому обидва пристрої з'єднуються безпосередньо (Wi-Fi Direct) і не потребують наявності додаткового обладнання, а пропускної здатності достатньо для передачі відео Full HD і багатоканального звуку 5.1. Деякий час тому в телевізорах використовувалася схожа технологія WiDi, однак у наш час вона майже витіснена з ринку, і більшість виробників використовують саме Miracast.

— Chromecast. Технологія Chromecast дає змогу легко і швидко виводити на телевізор потокове відео і аудіо зі смартфона, планшета або комп'ютера. По суті, Chromecast є мережевим медіаплеєром, адже попередньо налаштувавши цю функцію, можна по бездротовому інтерфейсу вивести на ТВ записане на смартфон відео буквально в один дотик.

— Bluetooth. Технологія Bluetooth (будь-якої версії) застосовується для прямого бездротового зв'язку між різними пристроями. Способи її застосування в телевізорах можуть бути різними, залежно від функціоналу конкретної моделі (і версії Bluetooth). Так, практично обов'язковою для Bluetooth-телевізорів є можливість трансляції звуку на бездротові навушники або колонки. Крім цього, можуть передбачатися інші варіанти використання: підключення клавіатур, мишей та ігрових контролерів, прямий обмін файлами з ноутбуком, дистанційне управління зі смартфона або іншого гаджета тощо. Ці подробиці варто уточнювати окремо. Що стосується конкретних версій, то в багатьох моделях ці подробиці взагалі не уточнюються — для застосування за наперед визначеним призначенням достатньо і «просто Bluetooth». Втім, бувають і виключення, і тут для сучасних телевізорів актуальні такі варіанти:

• Bluetooth v 4.0. Версія, що об'єднала в собі традиційний Bluetooth 2.1, швидкісний стандарт для передачі великих файлів та «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» для невеликих обсягів інформації. На цих трьох компонентах (з різними поліпшеннями) побудовані всі наступні версії, а v 4.0 була першою, де вони з'явилися всі разом.
• Bluetooth v 4.1. Удосконалення версії 4.0, в якому була покращена сумісність з мобільними пристроями стандарту 4G LTE — щоб модулі LTE і Bluetooth не створювали взаємних перешкод при одночасній роботі поблизу.
• Bluetooth v 4.2. Подальший розвиток версії 4.0; оновлення, актуальні для телевізорів, включають в основному покращення надійності і перешкодозахищеності зв'язку.
• Bluetooth v 5.0. Одним із ключових удосконалень у версії 5.0 порівняно з попередніми редакціями протоколу стала наявність двох спеціальних режимів «Bluetooth з низьким енергоспоживанням» — збільшеної дальності (за рахунок зниження швидкості) та підвищеної швидкості (за рахунок зменшення дальності).
• Bluetooth v 5.1. Оновлення описаної вище версії v 5.0. Крім загальних покращень якості та надійності зв'язку, в цьому оновленні була реалізована така цікава можливість, як визначення напрямку, з якого надходить Bluetooth-сигнал. Завдяки цьому з'являється можливість визначати розташування підключених пристроїв з точністю до сантиметра (наприклад, пульта дистанційного управління).
• Bluetooth v 5.2. Наступне після 5.1 оновлення Bluetooth п'ятого покоління. Основними нововведеннями в даній версії стали низка покращень безпеки, додаткова оптимізація енергоспоживання в режимі LE та новий формат аудіосигналу для синхронізації паралельного відтворення на кількох пристроях.
• Bluetooth v 5.3. Протокол бездротового зв'язку Bluetooth v 5.3 був введений у вжиток на зорі 2022 року. З нововведень у ньому прискорили процес узгодження каналу зв'язку між контролером та пристроєм, реалізували функцію швидкого перемикання між станом роботи в малому робочому циклі та високошвидкісному режимі, покращили пропускну здатність та стабільність з'єднання за рахунок зниження сприйнятливості до перешкод. При несподіваному виникненні перешкод у режимі роботи з низьким енергоспоживанням Low Energy прискорено процедуру вибору каналу зв'язку для перемикання. Принципових нововведень у протоколі 5.3 не представлено, проте низка якісних поліпшень в ньому помітна.

— NFC-чип. Сумісність телевізора з технологією NFC; сам NFC-чип, зазвичай, вбудовується в пульт або виконується у вигляді окремої мітки, встановлювати його в корпусі телевізора не дуже зручно. Дана технологія забезпечує бездротовий зв'язок на малих відстанях, зазвичай до 10 см. Теоретично способи її застосування можуть бути різними, однак конкретно в телевізорах вона використовується в основному для спрощення зв'язку по Wi-Fi або Bluetooth: досить піднести NFC-сумісний гаджет (наприклад, смартфон) до чипу телевізора — і пристрої розпізнають один одного автоматично і з'єднаються відразу, або від користувача буде потрібно підтвердити з'єднання. У будь-якому разі це простіше, ніж налаштовувати підключення вручну.

— Підтримка DLNA. Підтримка телевізором стандарту DLNA — Digital Living Network Alliance. Даний стандарт створений для того, щоб різні види домашньої і портативної електроніки — смартфони, планшети, медіацентри, комп'ютери тощо — можна було об'єднувати в єдину мережу і з легкістю обмінюватися контентом всередині цієї мережі, незалежно від моделі і виробника окремих пристроїв. У разі телевізора це означає, що через мережу на нього можна безпосередньо транслювати відео з інших пристроїв — наприклад, зі смартфона. Сама мережа будується на базі звичайної «локалки», для підключення до неї може використовуватися як дротовий інтерфейс LAN, так і бездротової Wi-Fi.

— Ambilight. Технологія фонового підсвічування екрану. В даному разі корпус телевізора підсвічує розташовану ззаду стінку/перегородку, завдяки чому по контуру екрана з'являється розмитий ореол в колір сцен, що змінюються. Даний ефект візуально розширює область екрану, що робить перегляд телевізора більш захоплюючим. Всього існує три різновиди фонового підсвічування: класичне Ambilight (підсвічування тільки з боків), Ambilight Surround (підсвічування з боків і зверху), Ambilight Full Surround (підсвічування з усіх боків). Але виробники продовжують працювати над удосконаленням фонового підсвічування. Так, відносно недавно з'явилося підсвічування Ambilight Spectra, в якому істотно покращено алгоритм підбору кольорів і оптимізовані найбільш світлодіоди.

— Управління голосом. Підтримка телевізором голосового управління дає змогу надиктовувати певні команди через пульт ДУ. Однак охоплює голосове управління не всі функції і точність розпізнавання може потребувати повторного введення команди. Якщо вам потрібен більш широкий асортимент функцій, тоді зверніть увагу на голосовий асистент.

— Мультимедійний (аеропульт). Аеропультом називають пристрої, що мають гіроскоп, який дає змогу не просто перемикати пункти меню кнопками «↑», «↓», а використовувати пульт в ролі мишки. При направленні його на екран телевізора з'явиться курсор, який переміщується у напрямку пульта. Тим самим управління стає простіше і швидше.

— Голосовий асистент. Вже давно управління пристроями переходить на голосові команди. Для цього використовуються певні інтерфейси і системи. Найпопулярніші це Amazon Alexa і Google Assistant, а також асистент власної розробки Sasmung — Bixby. Для «яблучних» пристроїв це Apple Siri, але така техніка не представлена в телевізорах. При цьому на відміну від функції управління голосом голосовий помічник не просто вмикає ту чи іншу функцію, режим, робить голосніше, тихіше, а дає змогу виконувати певні операції в додатках, як-от запустити в Youtube потрібний кліп або відобразити погоду у браузері.

Можливості підключення телевізора ґрунтуються не тільки на технологіях бездротового зв'язку (описані вище), а й на дротовому підключенні. Зокрема передача відео може здійснюватися через роз'єми VGA, Компонентний, Композитний, SCART. Деякі з них передбачають і передачу звуку, на додаток до яких може бути mini-Jack (3.5 мм) . І інші порти для взаємозв'язку з зовнішніми пристроями. Детальніше про них:

— USB. Роз'єм для підключення зовнішніх периферійних пристроїв. Наявність USB означає як мінімум те, що телевізор здатний відтворювати контент з флешок та інших зовнішніх USB-носіїв. Крім цього, можуть передбачатися й інші способи застосування цього входу: запис телепрограм на зовнішній носій, підключення WEB-камери (див. там само), клавіатури і миші для використання вбудованого браузера і іншого ПЗ тощо. Конкретний набір варіантів залежить від функціоналу телевізора, його в кожному випадку варто уточнювати окремо.

— Кардридер. Пристосування для роботи з картами пам'яті, найчастіше формату SD. Основне застосування картрідера — відтворення контенту з таких карт на телевізорі; така можливість буває особливо зручною для перегляду матеріалів з фото - і відеокамер — саме в таких прис...троях широко використовуються карти пам'яті. Можуть передбачатися й інші способи використання даної функції — наприклад, запис з ефіру або навіть обмін файлами між картою і накопичувачем телевізора. Варто мати на увазі, що карти SD мають кілька підвидів — оригінальні SD, SD HC і SD XC, і не всі з них можуть підтримуватися кардридером.

— LAN. Стандартний роз'єм для дротового підключення до комп'ютерних мереж (як «локалок», так і Інтернету). Зустрічається в основному у моделях з підтримкою Smart TV (включаючи пристрої на Android TV; див. відповідні пункти). Дротове підключення менш зручне, ніж Wi-Fi, не таке естетичне, тому виробники роблять більший наголос саме на бездротовому підключенні, в результаті чого швидкісні показники роз'єму LAN не зазначаються, а в деяких випадках можуть бути неприйнятні для 4K трансляцій.

— VGA. Аналоговий відеовхід, також відомий як D-sub 15 pin. Першопочатково інтерфейс VGA був розроблений для комп'ютерів, однак у зв'язку з появою більш прогресивних стандартів на зразок HDMI (див. нижче) і технічними обмеженнями (максимальна роздільна здатність всього 1280х1024, неможливість передачі звуку) він вважається застарілим і застосовується все рідше. Так що спеціально шукати телевізор з таким роз'ємом має сенс в основному в тих випадках, якщо його планується використовувати в якості монітора для застарілого комп'ютера або ноутбука.

— Компонентний. Відеоінтерфейс з 3 роз'ємами, кожен з яких відповідає за свою частину відеосигналу. Таке розділення забезпечує високу пропускну здатність і зниження рівня перешкод, завдяки чому компонентний вхід є найбільш прогресивним з сучасних аналогових відеоінтерфейсів. Так, він здатний працювати з HD, а по якості зображення значно перевершує S-Video і композитний роз'єм, впритул наближаючись до HDMI (див. нижче).

— Композитний. Комбінований аналоговий аудіо/відеоінтерфейс, саме цей роз'єм зазвичай називають A/V входом. Власне, роз'ємів в композитному інтерфейсі зазвичай три — окремо під відео і лівий/правий канал стереозвуку (в телевізорах з одним динаміком, які не підтримують стерео, один з аудіороз'ємів відсутній). Якість зображення під час роботи через такий вхід є невисокою, а HD-формати взагалі не підтримуються; з іншого боку, композитний інтерфейс надзвичайно широко поширений не тільки в сучасній, але й у відверто застарілій техніці на зразок відеомагнітофонів VHS.

— SCART. Універсальний мультимедійний роз'єм великого розміру — найбільший роз'єм із застосовуваних у сучасній відеотехніці споживчого класу. Працює переважно з аналоговим сигналом, через що вважається застарілим; тим не менш, все ще не виходить з ужитку. Однією з причин такого «довголіття» є універсальність: SCART не має «власного» формату сигналу, цей стандарт описує тільки роз'єм. На практиці ж, маючи відповідні кабелі, можна підключати до такого входу різні види вхідних сигналів — композитний, S-Video тощо. Крім того, технічно можлива робота такого роз'єму і в ролі виходу (за тими ж типами сигналу). Правда, характеристики SCART-роз'ємів в різних телевізорах можуть бути різними, так що конкретний список сумісних інтерфейсів не завадить уточнити окремо.

— COM-порт (RS-232). Роз'єм, першопочатково розроблений для комп'ютерної техніки. В телевізорах використовується в якості управляючого: підключивши пристрій до комп'ютера, можна керувати параметрами ТВ і різними налаштуваннями, іноді — досить специфічними і недоступними при використанні звичайного пульта ДУ.

— Mini-Jack (3.5 мм). Роз'єм, найчастіше використовуваний в якості аналогового аудіовходу (лінійного). Один з варіантів застосування такого роз'єму — підключення звукового супроводу для відеосигналу, що передається по VGA, S-Video (див. вище) або іншого інтерфейсу, який не підтримує бездротову передачу звуку. Втім, маючи відповідний кабель, до порту mini-Jack 3.5 мм можна підключити будь-яке джерело звуку — в тому числі мобільний пристрій на зразок смартфона або кишенькового плеєра. При цьому звук може відтворюватися як через динаміки телевізора, так і на підключеній до нього зовнішній акустиці. Ще один варіант використання даного входу — підключення мікрофона для спілкування в Skype.

Електрична потужність, штатно споживана телевізором. Даний параметр сильно залежить від діагоналі екрана і потужності звуку (див. вище), проте він може визначатися іншими параметрами — насамперед додатковими функціями і технологіями, реалізованими в конструкції. Варто відзначити, що більшість сучасних LCD-телевізорів досить економічні, і найчастіше даний параметр не відіграє суттєвої ролі — здебільшого енергоспоживання складає порядку декількох десятків ватів. І навіть великі моделі з діагоналлю 70 – 90" споживають близько 200 – 300 Вт — це можна порівняти з системним блоком малопотужного настільного ПК.