Порівняння Samsung HW-R550 vs Sony HT-CT390

Штатний спосіб встановлення звукового проєктора.

— Поличний. Саме по собі встановлення на поличку максимально просте і потребує мінімуму зусиль. Однак за відсутності полички у відповідному місці доведеться або повісити її там (для чого, швидше за все, знадобиться свердлити стіни), або встановити проєктор «де вийде» і спробувати налаштувати звучання потрібним чином (причому успіх такого встановлення не гарантований).

— Настінний. Проєктори, оснащені кріпленнями для підвішування на стіну — зазвичай у вигляді кронштейнів або виїмок на корпусі під цвяхи, саморізи або інші закріплені в стіні монтажні пристосування. Цей варіант хороший тим, що місце встановлення проєктора можна вибрати на свій розсуд, не обмежуючись наявністю поличок — головне, щоб була вільна стіна.

Поличний/настінний. Проєктори, що допускають як установку на поличку, так і підвішування на стіну. Обидва ці варіанти описані вище. Тут же відзначимо, що спосіб встановлення визначає не тільки конструкцію корпуса, але і деякі особливості звуку, що видається проєктором. На практиці це означає, що «чисто настінний» проєктор при встановленні на поличку не зможе видати звук належної якості, навіть якщо з самим встановленням проблем не виникне. Іншими словами, якщо Вам потрібен пристрій, придатний і для полиці, і для підвішування на стіну — варто вибирати з моделей, для яких така можливість...прямо заявлена.

— Підставка під телевізор. Фактично подібні моделі являються собою різновид описаних вище поличних проєкторів, що має плоский корпус, завдяки чому зверху на такий пристрій можна встановити телевізор. При цьому звуковий проєктор не буде закривати органи управління і датчик пульта ДУ, розташовані під екраном (тоді як зі звичайними поличними моделями такі проблеми часто виникають при розміщенні на одній полиці з телевізором). Недоліком «підставок» можна назвати досить великі розміри в глибину.

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу в роздільній здатності Ultra HD (4K) — 3840х2160. Це найвища роздільна здатність, що застосовується в сучасній споживчої відеотехніки — в 4 рази вище, ніж Full HD. Однак варто мати на увазі, що дана можливість помітно позначається на ціні проєктора, а для перегляду такого відео потрібно відповідний екран. Тому спеціально шукати UltraHD-пристрій має сенс тільки в тому випадку, якщо Ви першопочатково плануєте підключити його до екрану відповідного роздільної здатності.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається в основному потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Імпеданс – це опір проєктора змінному струму, а точніше – аналоговому аудіосигналу, що надходить на вхід із зовнішнього підсилювача потужності. Власне цей параметр має практичне значення саме в тому випадку, якщо пристрій планується використовувати із зовнішнім підсилювачем. В ідеалі імпеданс проєктора повинен відповідати опору, на який розрахований підсилювач - інакше можливе або зниження гучності (за надто високого імпедансу), або поява спотворень, перевантаження і навіть пошкодження акустики (за занадто низького).

Також вважається, що вищий імпеданс знижує ймовірність виникнення перешкод. Однак сучасні АС (включаючи звукові проєктори) мають стандартні значення імпедансу в 4, 6 або 8 Ом - ця різниця не настільки велика, щоб відмінності в якості звуку були помітні.

Номінальна потужність сабвуфера, передбаченого у конструкції чи комплекті постачання звукового проєктора.

Чим вище потужність – тим голосніше може звучати «саб», тим більше насичені баси він здатний забезпечувати. З іншого боку, зростання потужності неминуче обіцяє збільшенням габаритів та вартості динаміка. Тому занадто потужний сабвуфер настільки ж небажаний, як і занадто слабкий. Детальні рекомендації щодо підбору потужності під розміри та акустичні особливості конкретного приміщення можна знайти у спеціальних джерелах.

Зазначимо, що зовнішній сабвуфер у саундбарах повинен бути потужнішим за саундбар приблизно в два рази, щоб перешкоджати просіданням звуку на максимальній гучності. Наприклад, якщо загальна вихідна потужність акустичної системи становить 300 Вт, то 100 з них має припадати лише на звукову панель, а 200 безпосередньо на сабвуфер.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").