Порівняння Marshall Acton II Voice vs Harman Kardon Onyx Studio 5

— Музичний центр. Музичні центри являють собою стаціонарні аудіосистеми, включають програвач, підсилювач і акустику; їхньою відмітною особливістю є колонки, виконані окремо від основного блока. У деяких моделях можуть передбачатися кріплення для встановлення колонок на основний блок, але ці кріплення швидкороз'ємні, а довжина дротів дає змогу розміщувати акустику окремо.

— Мінісистема. Мінісистеми являють собою відносно невеликі пристрої, які виконані в цільних корпусах; незважаючи на невеликі розміри, вони зазвичай розраховані на стаціонарне використання, хоча можуть мати автономні джерела живлення (див. нижче). Функціонал мінісистем може бути різним: одні моделі, по суті, являють собою колонки з трохи розширеними можливостями, в інших ці можливості можуть бути порівнянні з повноцінними музичними центрами і навіть мати бездротову зарядку.

— Магнітола. Магнітоли мають характерний дизайн, що нагадує касетні магнітофони; а деякі з них навіть здатні працювати з касетами, див. «Носії». Як і описані вище музичні центри, такі пристрої мають все необхідне для прослуховування — програвач, підсилювач і акустику; однак колонки зроблені незнімними, а функціонал у магнітол зазвичай більш скромний. З іншого боку, подібні моделі придатні для перенесення і можуть використовуватися навіть для відтворення музики на ходу — практи...чно обов'язковими рисами магнітол є наявність ручки для транспортування і можливість автономного живлення (див. нижче) від змінних батарей.

— Підлогова система. Призначення аудіосистем даного типу зрозуміло вже з назви: вони першопочатково розраховані для встановлення на підлогу. Таке встановлення дає можливість створювати досить великі пристрої з потужною акустикою; власне, більшість підлогових аудіосистем фактично являє собою комплект колонок з вбудованим програвачем. Втім, є і досить компактні моделі даного типу, що допускають настільне або настінне встановлення при від'єднаній підставці.

— Для вечірок. Аудіосистеми для організації запальних музичних вечірок у колі друзів та близьких. Подібні моделі здатні озвучити широке місце як у приміщенні, так і на вуличному танцполі. Нерідко аудіосистеми для вечірок доповнюються вбудованими світловими ефектами для створення дискотечної атмосфери, також до них можуть підключатися мікрофони, що оцінять шанувальники караоке. Альтернативні назви таких аудіосистем – Party-колонка чи PartyBox.

— Для музикантів. Просунуті колонки з гарною якістю звучання фахівцем для музикантів, які дають виступи на вулиці або беруть участь у виїзних заходах. Подібні моделі призначаються не для повноцінних концертів, а скоріше для «живих» виступів у публічних місцях. Аудіосистеми нерідко припускають можливість підключення музичних інструментів, також часто комплектуються ручкою валізи для зручності перенесення апаратури.

— Розумна колонка. Аудіосистеми у вигляді порівняно невеликих поодиноких колонок з «розумною» системою електронного управління. Для таких пристроїв можна виділити чотири ключові особливості: підключення до Інтернету (зазвичай через Wi-Fi), синхронізація зі смартфоном або планшетом (зазвичай так само), підтримка голосових команд і розширена функціональність. По суті, смарт-колонки не є класичними аудіосистемами, а універсальними «помічниками» з динаміками для відтворення музики; а можливості голосового управління виходять далеко за межі «музичних» функцій. Так, багато моделей дають змогу виставляти таймер або будильник на смартфоні, управляти компонентами розумного дому, отримувати довідку по різним запитам тощо. При цьому нерідко підтримується контекстуальне розпізнавання команд, з можливістю оброблення складних запитів на кшталт «постав групу, яку я слухав вчора ввечері».

Максимальна кількість звукових каналів, яке аудіосистема здатна відтворити через власну акустику.

— 1.0. Один канал аудіо допускає лише монофонічне звучання — достатня для того, щоб чути звук, але не забезпечує ефекту об'ємності. Перевагою цього варіанта є компактність, оскільки для нормальної роботи досить оснастити пристрій одним динаміком. Одноканальний формат зустрічається в основному в недорогих моделях, а також у найбільш компактних аудіосистемах, де невеликі розміри важливіше «навороченого» звуку.

— 2.0. Два канали — мінімально необхідна кількість для відтворення звуку у форматі стерео. Цей формат вже дає змогу досягти відчуття об'ємності, не вимагаючи занадто великої кількості динаміків і ускладнення всієї системи. Тому він дуже популярний.

— 2.1. Модифікація описаного вище формату 2.0, доповнена сабвуфером —спеціалізованим динаміком для низьких частот. Застосування сабвуфера покращує якість звуку, забезпечуючи насичене звучання басів.

— 2.2. Подальше розширення описаного вище формату 2.1, передбачає наявність двох сабвуферів — це покращує достовірність передачі низьких частот.

— 3.1. Розширена версія стандарту 2.1, в якій два класичних стереодинаміки доповнені не тільки сабвуфером, але і третім, центральним динаміком. Це дозволяє підвищити які...сть звуку — зокрема, за рахунок більш багатого об'ємного звучання.

Відзначимо, що моделі 2.0, не мають власного сабвуфера, можуть оснащуватися виходом для його підключення (див. нижче).

Загальна потужність звуку забезпечується аудіосистемою на максимальній гучності, іншими словами — сумарна потужність усіх динаміків, штатно передбачені пристрої (включаючи сабвуфер).

Чим вище потужність, тим голосніше буде звучати система і тим більшу площу вона зможе перекрити. З іншого боку, висока потужність помітно позначається на ціні, габарити, вагу і енергоспоживання пристрою. Крім того, при оцінці і порівнянні з даним показником варто враховувати деякі нюанси. По-перше, деякі виробники йдуть на хитрість і приводять в характеристиках не середню, а пікову потужність звуку; такі цифри можуть бути дуже вражаючими, але до реальної гучності вони мають досить слабке відношення. Так що якщо вам здається, що заявлена потужність занадто висока — не завадить дізнатися, що саме мається на увазі в даному випадку. По-друге, при порівнянні варто враховувати наявність сабвуфера — він грає допоміжну роль, однак на нього може припадати більше половини від сумарної потужності системи. Через це при рівній загальній потужності пристрій з сабвуфером може виявитися тихіше моделі без сабвуфера: наприклад, система 2.0 на 40 Вт буде мати по 20 Вт на основний канал, тоді як у моделі 2.1 на 40 Вт на сабвуфер може припадати 20 Вт, і всього за 10 Вт — на основні динаміки.

Номінальна потужність звуку (див. «Потужність системи») на кожному з основних каналів аудіосистеми. Цей показник найчастіше зазначається в моделях з сабвуфером (див. «Кількість каналів»); знаючи його, можна оцінити розподіл потужності між основними колонками і низькочастотним динаміком.

Номінальна потужність сабвуфера — динаміка для низьких частот, що використовується в системах 2.1 та 3.1 (див. «Кількість каналів»). Про номінальної потужності в загальному див. «Потужність системи»; а у випадку з сабвуфером даний показник дозволяє оцінити гучність і насиченість баса, видається аудіосистемою, а також співвідношення між потужністю основних каналів і «саба»).

Кількість окремих діапазонів частот (смуг), на яке звук розділяється при відтворенні через акустику аудіосистеми. Для кожної такої смуги передбачається окремий динамік, а іноді — кілька.

Найбільш простий варіант передбачає 1 смугу; він досить популярний в сучасних аудіосистемах, оскільки вимагає мінімальної кількості динаміків, а якість звуку може бути досить непоганим. Більш прогресивні варіанти передбачають 2-3 смуги (низькі і високі частоти, або НЧ, ВЧ і середні), а у висококласних моделях кількість смуг може досягати п'яти. Відзначимо, що, крім цілих, випускаються моделі з дробовим кількістю смуг — наприклад, 2.5 або 3.5. Така маркування говорить про наявність в конструкції динаміка, відповідає відразу за дві смуги: наприклад, модель 2.5 має окремі динаміки для НЧ і ВЧ плюс комбінований НЧ+ВЧ (за конструкцією аналогічний НЧ, але навантажений ще й середніми частотами).

У будь-якому разі кількість смуг, зазвичай, свідчить про високий клас акустики: чим більше окремих діапазонів частот — тим вже спеціалізація кожного динаміка, тим точніше він здатний відтворювати свою частину сигналу і тим складніше влаштована система.

Чутливість визначає інтенсивність реакції акустики на сигнал певного рівня; простіше кажучи, чим вище цей показник — тим вище буде гучність акустичної системи при тому ж рівні сигналу. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного.

Терміном «імпеданс» позначають опір акустичної системи змінному струму. Зазначимо, що у разі аудіосистем цей параметр відіграє другорядну роль: він важливий для підбору акустики під підсилювач, а тут обидва компоненти здебільшого оптимально підібрані виробником один під одного. Тому на практиці інформація про імпедансі може стати в нагоді хіба що при пошуку колонок на заміну комплектним: вкрай бажано, щоб нова акустика мала той самий імпеданс, що і штатна.

Фазоінвертор являє собою трубку, встановлену в корпусі колонки і має вихід в навколишній простір. Довжина трубки підібрана так, що з вихідного отвору виходить сигнал, перевернутий по фазі щодо сигналу з фронтальної частини дифузора. Це підсилює звуковий тиск і покращує звучання колонок, в тому числі на низьких частотах. Варто враховувати, що такі аудіосистеми варто розміщувати на певній відстані від стін, меблів тощо — інакше може виникати гул через руху повітря по трубці фазоінвертора.

Аналогічну функцію в деяких моделях виконує пасивний випромінювач (див. нижче).