Порівняння Marantz SR-5011 vs Yamaha RX-V679

Цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) — це обов'язковий елемент будь-якої системи, призначеної для відтворення цифрового звуку. ЦАП являє собою електронний модуль, який переводить інформацію про звук в імпульси, що подаються на колонки. Технічні особливості такого перетворення такі, що чим вище частота дискретизації — тим більш якісним виходить сигнал на виході ЦАП, тим менше він спотворюється при перетворенні. Найбільш популярним варіантом в ресіверах на сьогодні є показник 192 кГц — він відповідає дуже високій якості звучання (DVD-Audio) і водночас дозволяє уникнути зайвого підвищення вартості пристроїв.

Ще один показник, що визначає загальну якість роботи цифро-аналогового перетворювача аудіосигналу. Детальніше про перетворювачі див. «Частота дискретизації аудіо ЦАП»; тут же відзначимо, що розрядність стандартно виражається в бітах, і чим вона вища — тим точніше сигнал на виході ЦАП відповідає вихідного сигналу і тим менше в нього вноситься спотворень. На сьогодні вважається, що показник в 16 біт забезпечує цілком прийнятну якість сигналу, а 24-бітний ЦАП підходять навіть для техніки преміумрівня.

Дана функція забезпечує автоматичне налаштування рівня гучності звуку при його різких змінах. Така потреба буває пов'язана, наприклад, з тим, що один фільм може вміщати і діалоги, і інтенсивні спецефекти; в результаті на невисокою гучності розмови буває може бути погано чути, а на високій звук може періодично «бити по вухах» і турбувати оточуючих. Крім того, при перегляді ТБ багато хто напевно стикалися з рекламними роликами, виконуваними відчутно голосніше основної програми. Автоматичне регулювання рівня збільшує гучність при невисокій потужності аудіосигналу і знижує її при високій, допомагаючи таким чином уникнути неприємних відчуттів від занадто гучного звуку і водночас зберегти нормальну чутливість.

Підтримка ресивером технології HDR; також у цьому пункті може уточнюватися конкретний підтримуваний формат HDR.

HDR розшифровується як «розширений динамічний діапазон». Дана технологія дає змогу розширити діапазон яскравості, відтворюваний одночасно на екрані; простіше кажучи, глядач буде бачити більш яскравий білий і більш темний чорний. На практиці це означає значне поліпшення якості передачі кольору: кольори виходять більш яскравими і водночас більш достовірними, ніж без HDR. Однак, для використання цієї функції потрібен не тільки ресивер, але і телевізор/проєктор з підтримкою відповідного формату HDR, а також контент, записаний у цьому форматі.

Що стосується конкретних форматів, то в наш час найбільш популярними варіантами є базовий HDR10, розширений HDR10+ і висококласний Dolby Vision. Ось їх особливості:

— HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, менш прогресивний, ніж описані нижче варіанти однак дуже поширений. Зокрема, HDR10 підтримують практично всі стрімінгові сервіси, які взагалі надають HDR-контент, також він є загальноприйнятим для дисків Blu-ray. Дає можливість працювати з глибиною кольору 10 біт (звідси і назва). При цьому пристрої даного формату сумісні і з контентом в HDR10+, хоча його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.

— HDR10+. Вдосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує та...к звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове поліпшення передачі кольору.

— Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає можливість досягти глибини кольору в 12 біт, використовує описані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній відеотехніці даний формат зазвичай поєднується з HDR10 або HDR10+.

Максимальна потужність звуку, що може видати підсилювач потужності (за наявності такого в ресивері, див. «Тип») на один канал акустичної системи. Тут варто зазначити, що в даному випадку прийнято вказувати т. зв. RMS (Rated Maximum Sinusoidal), або номінальну потужність. Номінальної вважається найбільша потужність, яку підсилювач гарантовано здатний без перерв видавати протягом години без будь-яких збоїв чи поломок. Короткочасні стрибки рівня сигналу можуть значно перевищувати це значення, однак основним показником є все ж номінальна потужність.

Потужність підсилювача багато в чому визначає гучність звучання підключеній акустичної системи. На практиці гучність також залежить від характеристик колонок — чутливості, імпедансу і т. ін.; однак за інших рівних умов одна і та сама акустика на більш потужному підсилювачі буде звучати голосніше. Крім того, цей параметр також впливає на сумісність колонок і підсилювача — вважається, що різниця в номінальних потужностях цих компонентів не повинна перевищувати 10-15% (а в ідеалі потужності взагалі повинні збігатися). А оскільки для різних приміщень потрібні колонки різної потужності, це впливає і на вибір підсилювача для тієї чи іншої обстановки; конкретні рекомендації по співвідношенню характеристик приміщення і потужності акустики можна знайти в спеціальних джерелах.

Також відзначимо, що, якщо підсилювач може працювати з навантаженням різного опору (див. «Допустимий опір акусти...ки»), то для різних варіантів і потужність на канал буде різною — чим нижчий опір, тим вище потужність. В характеристиках ж в цьому випадку зазвичай вказується максимальне значення цього параметра — тобто потужність при мінімально допустимому опорі.

Цей показник визначає кількість сторонніх шумів, якими супроводжується звук, видаваний підсилювачем ресивера. Він зручний тим, що враховує практично всі можливі значущі шуми — як створювані самим пристроєм, так і обумовлені зовнішніми причинами. Чим вище співвідношення сигнал/шум — тим менше потужність перешкод порівняно з основним сигналом, тим чистіше буде звучати підсилювач. Показник у 70-80 дБ вважається нормальним для більшості споживчої електроніки, проте в AV-ресіверах, зазвичай представляють собою пристрої преміумкласу, його можна назвати хіба що задовільним. У найбільш прогресивних моделях цей показник може значно перевищувати 100 дБ.

Діапазон частот звуку, який ресивер здатний видати на вихід (цей параметр може вказуватися і для моделей без власного підсилювача, детальніше див. «Кількість каналів»). Від цього параметра залежить повнота переданого звуку; зрозуміло, якість звучання загалом сильно залежить від низки інших чинників (наприклад, амплітудно-частотної характеристики), однак чим ширше частотний діапазон — тим менше ризик, що підсилювач повністю «відріже» деяку частину звуку. З іншого боку, тут слід враховувати, що нормальний діапазон чутності людського вуха становить приблизно 16 – 20000 Гц, і відхилення від цих кордонів досить невеликі. І хоча зазвичай сучасні ресивери забезпечують набагато більш широкий діапазон частот, однак це є скоріше маркетинговим ходом, ніж реально значущим показником (або свого роду «побічним дефектом» конструкції високоякісного підсилювача).

Також варто врахувати, що для відтворення всієї повноти частот підсилювача Вам будуть потрібні і динаміки з відповідними характеристиками.

Можливість роботи ресивера в режимі Bi-amping та/або Tri-amping.

Базовий принцип обох цих режимів полягає в тому, що звуковий сигнал розділяється на кілька частотних смуг (НЧ і ВЧ для Bi-amping, у разі Tri-amping окремо виділяються середні частоти), і кожна смуга обробляється своїм підсилювачем і виводиться на свій спеціалізований набір динаміків. Таким чином можна досягти помітного поліпшення якості звуку. Однак варто враховувати, що конкретна реалізація цієї функції AV-ресіверах може бути різною. Найпростіший варіант передбачає два або три вбудованих підсилювача потужності, кожен з яких виводить весь звуковий діапазон на свій комплект роз'ємів. До такого пристрою потрібно підключати зовнішній кросовер (частотний фільтр) або колонки з вбудованими фільтрами для кожної смуги частот. Більш прогресивні ресивери можуть оснащуватися власними вбудованими кросоверами, і в таких випадках на кожен підсилювач з комплектом роз'ємів виводиться лише частина частотного діапазону; це позбавляє від необхідності використовувати зовнішні частотні фільтри. Однак у будь-якому разі для використання Bi/Tri-amping потрібні колонки з підтримкою такого формату підключення.

— AirPlay. Технологія передачі мультимедійних даних через бездротове з'єднання (Wi-Fi). Розроблена компанією Apple, призначена в основному для трансляції контенту з різної «яблучної» техніки (насамперед портативних гаджетів) на сумісні зовнішні пристрої. Дозволяє передавати файли (в режимі потокового аудіо, детальніше див. «Тюнер і відтворення»), а також зображення, текстові дані і навіть відео. Наявність AirPlay в ресивері дасть змогу підключати до нього техніку Apple з підтримкою цієї технології для прямого відтворення, а також виводити на зовнішній екран (наприклад, телевізор) інформацію про файли — назву композиції, ім'я виконавця і т. ін.

— AirPlay 2. Друга версія описаної вище технології AirPlay, випущена в 2018 році. Одним з основних нововведень, представлених у цьому оновленні, стала підтримка формату «мультирум» — можливість одночасно транслювати декілька окремих аудіосигналів на різні сумісні пристрої, які встановлені в різних місцях. Таким чином можна, наприклад, включити на телевізорі у вітальні чергову серію улюбленого серіалу з iPhone, а на кухні — розслаблюючу музику з iPod, і т. ін. Крім того, AirPlay 2 отримала ряд інших поліпшень — удосконалення буферизації, можливість потокової трансляції на стереоакустику, а також підтримку голосового управління через Siri.

— Chromecast. Оригінальна назва...— Google Cast. Технологія трансляції контенту на зовнішні пристрої, розроблена Google. Дозволяє передавати на AV-ресивер відео і аудіо з комп'ютера або мобільного пристрою, трансляція стандартно здійснюється через Wi-Fi, при цьому приймач і джерело сигналу повинні знаходитися в одній Wi-Fi мережі (виняток становлять медіаплеєри Chromecast). Технологія Chromecast підтримує два режими — власне трансляцію через спеціальні програми (доступні для Windows, macOS, Android і iOS) і «відззеркалювання вмісту, відкритого в браузері Google Chrome, на зовнішньому екрані.

— Wi-Fi. Бездротовий інтерфейс, який застосовується насамперед для побудови комп'ютерних мереж. Відповідно, AV-ресіверів його наявність може знадобитися насамперед для реалізації мережевих функцій — потокового аудіо, Інтернет-радіо (див. «Тюнер і відтворення»), AirPlay (див. вище), DLNA (див. нижче). Підключення до комп'ютерних мереж може здійснюватися і через дротовий інтерфейс LAN (див. нижче), однак Wi-Fi зручніший за рахунок відсутності дротів і можливості роботи крізь перешкоди (включаючи стіни) на відстань у кілька десятків метрів. Крім того, в деяких моделях дана технологія може використовуватися також для прямого зв'язку з іншими пристроями — наприклад, для використання смартфона або планшета в якості пульта ДУ, або для прямої трансляції відеосигналу по технології Miracast або в іншому аналогічному форматі.

— Bluetooth. Технологія прямого бездротового зв'язку між різними електронними пристроями; працює на дистанції близько 10 м, хоча деякі специфічні формати роботи і забезпечують більший радіус дії. Технічно може застосовуватися для різних цілей, залежно від підтримуваних конкретним пристроєм протоколів; в AV-ресіверах найчастіше зустрічаються два протоколи — A2DP для бездротової трансляції аудіосигналу і AVRCP для дистанційного управління. У першому випадку мова звичайно йде про передачу сигналу з зовнішнього пристрою (смартфона, ноутбука і т. ін.) на ресивер; теоретично можливий і протилежний варіант — трансляція звуку на Bluetooth-навушники або акустику, проте з низки причин цей формат роботи в AV-ресіверах майже не зустрічається. AVRCP, зі свого боку, дозволяє застосовувати зовнішній гаджет (наприклад, той самий смартфон) в якості пульта ДУ.

— LAN. Стандартний інтерфейс для дротового підключення різної техніки (включаючи AV-ресивери) до комп'ютерних мереж, у т. ч. для виходу в Інтернет. Через наявності дроту менш зручний в підключенні, ніж описаний вище Wi-Fi. З іншого боку, LAN-з'єднання виграє по надійності з'єднання і фактичній швидкості передачі даних — особливо якщо в мережі працює багато бездротових пристроїв, і канали Wi-Fi завантажені (що зустрічається нерідко, оскільки Wi-Fi модулі досить популярні в сучасній електроніці). Тому для роботи з великими об'ємами даних — наприклад, перегляду відео високої роздільної здатності через DLNA (див. нижче) — краще підходить саме LAN.

— RS-232. Дротовий інтерфейс, першопочатково з'явився в комп'ютерній техніці. В AV-ресіверах його можна назвати службовим: передача контенту через цей роз'єм не здійснюється, проте через нього можна підключити пристрій до комп'ютера і дистанційно змінювати налаштування, а також оновлювати прошивку.

— MHL. Дротовий високошвидкісний інтерфейс для передачі мультимедійних даних (відео та аудіо) з мобільних пристроїв на зовнішні екрани. Пропускна здатність дозволяє працювати із зображенням високого, а то й надвисокої роздільної здатності, а також багатоканальним звуком. Також при підключенні може здійснюватися зарядка гаджета. У мобільних пристроях сигнал MHL виводиться через стандартний порт microUSB; а роль входу в AV-ресіверах (та в іншій стаціонарній техніці) грає роз'єм HDMI (див. нижче) — однак не будь який, а лише першопочатково сумісний з MHL і той який має відповідне маркування. Випускаються перехідники для підключення до звичайного HDMI, однак додаткові функції (на зразок тієї ж зарядки) при такому з'єднанні можуть виявитися недоступними.

— DLNA. Технологія, застосовувана для об'єднання різних електронних пристроїв в єдину цифрову мережу з можливістю безпосереднього обміну контентом. Пристрої, для яких заявлена підтримка цього стандарту, здатні ефективно взаємодіяти незалежно від фірми-виробника. AV-ресивер з DLNA може, наприклад, програвати фільм безпосередньо з жорсткого диска комп'ютера в сусідній кімнаті, або передавати на телевізор фотографії зі смартфона. Підключення до Мережі може здійснюватись як провідним (LAN), так і безпровідних (Wi-Fi, див. вище) способом.

— Roon Tested. Акредитація Roon Tested означає сумісність AV-ресивера з популярною аудіофільською платформою для відтворення потокової музики Roon. Моделі з відповідною сертифікацією пройшли низку тестів та задовольняють стандартам якості, які необхідні для бездоганної роботи з Roon. При цьому забезпечується зручне керування та організація контенту в рамках платформи.

— Узгодження Remote control. Функція, що дозволяє з'єднати AV-ресивер з іншим пристроєм (наприклад, Blu-ray плеєром або зовнішнім підсилювачем) і керувати обома пристроями з одного пульта ДУ. При купівлі техніки з подібною функцією потрібно обов'язково уточнювати сумісність — зазвичай, працювати в подібній «зв'язці» може тільки апаратура одного виробника, і навіть у таких випадках можливі свої нюанси за погодженням.

— Голосовий асистент. Підтримка ресивером голосового асистента. Найбільшою популярністю в наш час користуються такі асистенти:

• Google Assistant
• Apple Siri
  
• Amazon Alexa

Однак можлива поява й інших рішень. У будь-якому разі варто зазначити, що мова йде не про вбудований в сам ресівер помічник, а про сумісність з зовнішніми пристроями, що мають дану функцію (наприклад, зі смартфоном або планшетом). Але навіть така сумісність дозволяє віддавати ресиверу команди голосом — це нерідко буває зручніше, ніж більш традиційні способи управління. Конкретний набір підтримуваних команд і мов може бути різним — залежно від голосового асистента і його конкретної версії.