Порівняння TP-LINK Archer T2UH vs TP-LINK Archer T4U

Спосіб підключення до ПК (або іншої електроніки), передбачений адаптером (див. «Тип пристрою»).

Зазначимо, що сучасні адаптери можна умовно поділити на зовнішні та внутрішні. Перший різновид використовує класичний порт USB - зазвичай за стандартом USB 2.0 або USB 3.2 gen1 ; такі адаптери зручні у випадках, коли Wi-Fi потрібно лише епізодично, або коли установка внутрішнього адаптера утруднена чи неможлива (наприклад, якщо корпус ПК все ще на гарантії і ви не хочете його розбирати). Внутрішні моделі, у свою чергу, підключаються в основному за PCI-E, рідше за PCI або M.2. Однак у всіх випадках внутрішній адаптер є платою, яка кріпиться в слот розширення на «материнці» ПК; цей варіант особливо зручний, якщо ви хочете доповнити постійним Wi-Fi підключенням традиційний настільний комп'ютер.

А ось детальніший опис кожного конкретного варіанту:

- USB 2.0. Версія USB, що вважається застарілою: зокрема, швидкість передачі в ній не перевищує 480 Мбіт/с, та й потужність живлення невисока. Тим не менш, для Wi-Fi обладнання цього цілком достатньо, обходяться такі пристрої недорого, а підключати їх можна і до портів новішої версії - USB 3.2 gen1 або gen2 (хіба що для апаратних роз'ємів типу USB C будуть потрібні перехідники). Тому чимало зовнішніх адаптерів все ще випускаєть...ся саме з цією версією USB.

— USB 3.2 gen 1. Спадкоємиця USB 2.0, раніше відома як USB 3.0 та USB 3.1 gen1. Забезпечує більш високу швидкість - до 4,8 Гбіт/с - і більшу потужність живлення. Втім, у Wi-Fi обладнанні такі особливості потрібні не так часто, тому даний тип підключення передбачається в основному в досить просунутих адаптерах, де більш простий USB 2.0 вже не дозволяє реалізувати всі можливості пристрою.

- PCI-E. Один із найпоширеніших інтерфейсів підключення внутрішньої периферії. Широко використовується в сучасних материнських платах (навіть невеликі «материнки» найчастіше мають кілька таких слотів), завдяки чому популярний серед Wi-Fi адаптерів. При цьому бездротові адаптери найчастіше підключаються PCI-E 1x, що дозволяє встановлювати їх у будь-який вільний слот (як PCI-E 1х, так і 4х і навіть 16х). Зазначимо, що подібне підключення дозволяє використовувати зовнішні антени - пластину з антенами або з входами для їх підключення можна розмістити на задній панелі корпусу ПК (аналогічно тому, як розміщуються, наприклад, виходи відеокарти). Швидкість підключення по PCI-E залежить від версії, однак у наш час вона зазвичай не нижче 1 Гбіт/с - цього цілком достатньо більшості випадків.

- PCI. Інтерфейс для підключення плат розширення є попередником описаного вище PCI-E. У наш час вважається морально застарілим, проте все ще зустрічається в «материнках» — з розрахунку на установку комплектуючих, які не потребують високих швидкостей та потужного живлення. Під ці критерії цілком підходять Wi-Fi адаптери, тому у продажу все ще можна зустріти моделі з цим типом підключення. Одна з переваг таких адаптерів полягає в тому, що вони не займають слотів PCI-E, які можуть знадобитися для інших більш вимогливих плат.

- M.2. Порівняно новий інтерфейс, який використовується переважно для мініатюрних внутрішніх комплектуючих; Wi-Fi адаптери з таким підключенням також в основному є мініатюрними модулями з внутрішньою антеною. При покупці такого адаптера варто пам'ятати, що стандарт M.2 визначає в основному фізичний тип роз'єму, а підключення може здійснюватися за технологією PCI-E або SATA. При цьому Wi-Fi модулі використовують PCI-E, але роз'єми M.2 на материнській платі можуть підтримувати лише SATA. Тому перед покупкою не завадить уточнити наявність та конкретне розташування M.2 PCI-E портів на «материнці». Стосовно можливостей M.2 варто відзначити, що він дозволяє досягти ще більш високих швидкостей, ніж традиційніший PCI-E, при невеликих розмірах самого роз'єму.

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 2,4 ГГц.

Цей діапазон використовується в більшості сучасних стандартів Wi-Fi (див. вище) — як єдиний або як один з доступних; виняток становлять лише Wi-Fi 5 і WiGig. А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Що стосується конкретних цифр, то за можливостями в діапазоні 2,4 ГГц сучасне обладнання умовно ділять на моделі зі швидкістю до 500 Мбіт/с включно і понад 500 Мбіт/с; другий різновид за визначенням повинен підтримувати як мінімум стандарт Wi-Fi 4.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

Максимальна швидкість, що забезпечується пристроєм при бездротовому зв'язку в діапазоні 5 ГГц.

Цей діапазон використовується в Wi-Fi 4 і Wi-Fi 6 як один з доступних, в Wi-Fi 5 — як єдиний (див. «Стандарти Wi-Fi»). А максимальна швидкість уточнюється в характеристиках тому, що можливості конкретного обладнання можуть бути помітно скромніше, ніж загальні можливості стандарту. Наприклад, пристрій з підтримкою Wi-Fi 4 може видавати лише 300 Мбіт/с, хоча теоретичний максимум у даного стандарту вдвічі вище — 600 Мбіт/с. Це пов'язано з тим, що максимально можлива швидкість зв'язку досягається за певних умов (зокрема, при використанні декількох антен), і далеко не кожна модель повністю задовольняє цим умовам. Конкретні цифри в даному разі такі: значення до 500 Мбіт/с є досить скромним, найбільше пристроїв підтримують швидкості в діапазоні 500 – 1000 Мбіт/с, показники в 1 – 2 Гбіт/з можна віднести до категорії «вище середнього», а найбільш прогресивні моделі забезпечують і більше 2 Гбіт/с.

Також варто відзначити, що в цьому пункті вказується значення швидкості для ідеальної ситуації. На практиці ж вона може бути помітно менше (нерідко — в рази), особливо при великій кількості бездротової техніки, одночасно підключеної до обладнання.

— Зовнішня. Антени, розташовані поза корпусу, зазвичай, більший, ніж внутрішні, до того ж вони зазвичай оснащуються поворотними кріпленнями, що дозволяють встановити стрижень в оптимальне положення незалежно від положення самого пристрою. Все це позитивно позначається на потужності сигналу. Крім того, існують знімних зовнішні антени — при бажанні їх можна замінити на більш потужні. Головним недоліком даного варіанта можна назвати громіздкість.

— Внутрішня. Антени, розташовані всередині корпусу, вважаються менш прогресивними, ніж зовнішні. Здебільшого вони мають менший розмір, а ефективність роботи залежить від положення пристрою (хоча деякі виробники застосовують технології, компенсують цей ефект). Водночас обладнання з внутрішніми антенами має акуратний зовнішній вигляд без зайвих виступальних частин.

— Зовнішня/внутрішня. Наявність в пристрої відразу обох описаних вище різновидів антен (при цьому і тих, і інших може бути більш одного). Наявність декількох антен поліпшує якість зв'язку, проте якщо їх все зробити зовнішніми, пристрій може вийти занадто громіздким. Тому в деяких моделях роутерів використовується компромісний варіант: частина антен ховається в корпус, що позитивно позначається на компактності і зовнішньому вигляді.

Наявність знімною антени (або декількох антен) у конструкції пристрою.

Знімними можуть робитися виключно зовнішні антени (див. «Тип антен»). Така конструкція зручна насамперед при зберіганні і транспортуванні: вона дозволяє зняти зовнішнє оснащення, зробивши пристрій менш громіздким. Крім того, багато пристрою з цією особливістю допускають заміну штатних антен на інші (наприклад, більш потужні або з більш оптимальною діаграмою спрямованості). Деякі з подібних моделей навіть першопочатково продаються без антен — у розрахунку на те, що користувач вибере їх сам, на свій розсуд; така комплектація не потрібна для побутового застосування, зате буває дуже зручною при підборі висококласного професійного обладнання. З іншого боку, знімна конструкція знижує надійність кріплення антени, підвищує ймовірність збоїв в точці підключення і збільшує вартість пристрою. Тому більшість сучасного Wi-Fi обладнання оснащується все ж незнімними антенами.

— WPA. Протокол шифрування, створений як тимчасове рішення для усунення найбільш критичних вразливостей описаного нижче WEP. Використовує прогресивніший алгоритм шифрування, а також передачу паролів в зашифрованому вигляді. Однак надійність цього стандарту теж виявилася недостатньою, тому була розроблена вдосконалена версія — WPA2.

— WEP. Історично перший протокол шифрування, який застосовувався у бездротових мережах. Використовує шифрування від 64-бітного до 256-бітного, останній варіант сам по собі вважається сильним, однак власні вразливості стандарту дають змогу фахівцеві без особливих труднощів зламати такий канал зв'язку. Внаслідок цього WEP є остаточно застарілим, його підтримка передбачається, в основному, для сумісності з максимально простим обладнанням (тим більше що передбачити цю підтримку технічно нескладно).

— WPA2. Найбільш популярний стандарт безпеки в сучасному Wi-Fi обладнанні. У свій час став важливим оновленням оригінального WPA: зокрема, в WPA2 був впроваджений алгоритм AES CCMP, надзвичайно складний для злому. З часом, щоправда, в цьому протоколі були виявлені деякі вразливості, що і призвело до розробки прогресивнішого WPA3; однак WPA3 ще тільки починає масово впроваджуватися, і в більшості Wi-Fi пристроїв найпрогресивнішим стандартом залишається саме WPA2.
Окремо варто відзначити два нюанси. По-перше, WPA2 доступний у двох версіях — персональній і корпоративній; в даному разі мова йде про персональну, корпоративні варіанти...винесені в пункт «802.1 х». По-друге, підтримка цього стандарту гарантовано означає також сумісність з WEP і оригінальним WPA.

— WPA3. Принципове вдосконалення WPA2, представлене в 2018 році і спрямоване на усунення недоліків, виявлених в WPA2 за 14 років з моменту введення в експлуатацію. Даний стандарт представив чотири ключові нововведення:

• Покращена безпека публічних мереж. На відміну від попередника, WPA3 шифрує трафік між гаджетом і роутером/точкою доступу, навіть якщо мережа загальнодоступна і не потребує введення пароля.
• Захист від вразливості KRACK, що давала змогу зламувати канал зв'язку WPA2 у момент встановлення з'єднання. За цей захист відповідає алгоритм SAE — прогресивніший, ніж застосовуваний раніше PSK. Зокрема, при встановленні з'єднання по SAE обидва пристрої вважаються рівноправними (в PSK чітко визначалися приймач і передавач) — це не дає змоги зловмисникові «вклинитися» між пристроями використовуючи методи KRACK.
• Функція Easy Connect — спрощення підключення до Wi-Fi мереж для пристроїв, що не мають дисплеїв (зокрема, компонентів «розумного дому»). Кожен з таких пристроїв буде мати на корпусі QR-код, і для з'єднання з мережею досить буде просканувати цей код за допомогою смартфона/планшета, вже підключеного до цієї мережі. Щоправда, дана функція не пов'язана безпосередньо з WPA3, для її роботи досить WPA2; однак масового впровадження Easy Connect варто очікувати одночасно з WPA3.
• Покращені алгоритми шифрування для чутливих даних, що підходить навіть для державних структур і оборонних підприємств. Втім, ця особливість актуальна в основному для корпоративної версії WPA3 — а підтримка цієї версії вказується як «802.1 х», (про неї див. нижче, в даному ж разі мова йде в основному про персональну версію цього стандарту).

У багатьох пристроях оновлення з WPA2 до WPA3 може бути реалізовано програмно, шляхом встановлення нової версії прошивки. Втім, якщо для вас важлива підтримка цього протоколу — найкраще вибирати обладнання, де така підтримка першопочатково передбачена. Також відзначимо, що наявність WPA3 практично гарантовано означає також сумісність з WPA2.

— 802.1 х. У цьому разі мається на увазі підтримка корпоративних стандартів безпеки — найчастіше відповідних версій протоколів WPA2, в нових пристроях також WPA3. Приміром, якщо в характеристиках маркування «802.1 x» вказана у додаток до «WPA3», то це означає, що дана модель підтримує персональну і корпоративну версію WPA3. Що стосується відмінностей між подібними версіями, то однією з них є підтримка окремого сервера аутентифікації в корпоративних протоколах. Іншими словами, при використанні цієї функції дані про облікові записи та права доступу зберігаються окремо від Wi-Fi обладнання, на спеціальному захищеному сервері, і саме цей сервер в кожному разі перевіряє дані обладнання, що підключається, і приймає рішення про дозвіл або заборону доступу.