Порівняння Nokia 3310 2017 Dual Sim 0 Б vs Nokia C5 0.1 ГБ

Характеристики основного (а найчастіше — і єдиного дисплея, встановленого в апараті.

Крім основних властивостей, таких, як діагональ, роздільна здатність (за нею екрани умовно діляться на HD, Full HD, Quad HD і UltraHD), тип матриці (найчастіше IPS, OLED, AMOLED, Super AMOLED, Dynamic AMOLED), в цьому списку можуть вказуватися і специфічніші особливості. Серед них — форма поверхні (плоска або вигнута), наявність і версія покриття Gorilla Glass(включаючи топові v6 і Victus), підтримка HDR і частота розгортки (частота вище 60 Гц вважається високою, а саме частота 90 Гц, 120 Гц і 144 Гц). Ось детальніший опис характеристик, актуальних для сучасних дисплеїв:

— Діагональ. Традиційно діагональ екрану вказується у дюймах. Більший екран зручн...іше у використанні: на ньому міститься більше інформації, а саме зображення краще читається. Зворотною стороною збільшення діагоналі є збільшення габаритів пристрою. На сьогодні маленькими вважаються смартфони з екранами 5" та менше. 5.6 – 6" та до 6.5" — це вже середній формат, також чимало сучасних моделей має розмір 6.5". Класичним телефонам без сенсорних дисплеїв велика діагональ не потрібна – в них вона зазвичай не перевищує 3".

— Роздільна здатність. Роздільна здатність екрана вказується виходячи з його розмірів по вертикалі та горизонталі в точках (пікселях). Чим більші ці розміри (при тій же діагоналі) — тим більш деталізованою і згладженою виглядає картинка і тим менше на ній помітні окремі пікселі. З іншого ж боку, збільшення роздільної здатності підвищує вартість самого дисплея, та й вимоги до апаратної частини телефону. Також варто зазначити, що одна і та ж роздільна здатність на екранах різного розміру виглядає по-різному; так що при оцінюванні деталізації варто враховувати не тільки цей параметр, але і кількість PPI (див. нижче).

— PPI. Щільність точок (пікселів) на екрані апарата. Вказується за кількістю точок на дюйм (points per inch) — кількістю пікселів на кожен горизонтальний або вертикальний відрізок в 1". Цей показник залежить одночасно від діагоналі і роздільної здатності, однак у результаті саме кількість PPI визначає, наскільки згладженим і деталізованим виходить зображення на дисплеї. Для порівняння зазначимо, що на відстані близько 25 – 30 см від очей щільність 300 PPI і більше робить окремі пікселі практично непомітними для людини з нормальним зором, картинка сприймається як цілісна; на більших відстанях подібний ефект помітний і при меншій щільності точок.

— Тип матриці. Технологія, за якою виконана матриця екрану. Цей параметр вказується тільки для відносно прогресивних дисплеїв, що перевершують за характеристиками найпростіші РК-екрани кнопкових телефонів. Найбільшого поширення в наш час набули такі типи матриць:

• IPS. Найпопулярніша технологія для екранів сучасних смартфонів. Забезпечує досить високу якість зображення, кути огляду і швидкість відгуку, хоча і дещо поступається за цими параметрами багатьом більш прогресивним варіантами (див. нижче). З іншого боку, IPS має і важливі переваги: довговічність, рівномірний знос, а також досить невисоку вартість. Завдяки цьому такі екрани можна зустріти у всіх категоріях смартфонів — від бюджетних до топових.
• AMOLED. Технологія матриць на основі органічних світлодіодів (OLED), розроблена компанією Samsung. Однією з ключових відмінностей таких матриць від більш традиційних дисплеїв є те, що вони не потребують зовнішнього підсвічування: кожен піксель сам по собі є джерелом світла. Через це енергоспоживання такого екрану залежить від особливостей відображуваного зображення, однак в цілому воно виходить досить невисоким. Крім того, AMOLED-матриці характеризуються широкими кутами огляду, відмінними показниками яскравості і контрастності, високою якістю передачі кольору і невеликим часом відгуку. Завдяки цьому подібні екрани продовжують застосовуватися в сучасних смартфонах, незважаючи на появу прогресивніших технологій; їх можна зустріти навіть в моделях топового сегмента. Головним недоліком даної технології є відносно висока вартість і нерівномірний знос пікселів: точки, які довше і частіше працюють на високій яскравості, вигорають швидше. Втім, зазвичай цей ефект стає помітний лише через кілька років інтенсивного використання — термін, який можна порівняти з експлуатаційним ресурсом самого смартфона.
• AMOLED (LTPO). Прогресивний різновид AMOLED-панелей з можливістю динамічного підлаштування частоти оновлення залежно від завдань, що виконуються. Абревіатура LTPO (Low Temperature Polycrystalline Oxid) розшифровується як «низькотемпературний полікристалічний оксид». За цим терміном стоїть комбінація традиційної технології LTPS і тонкого шару TFT оксидної плівки з додаванням гібридно-оксидного полікристалічного кремнію для управління ланцюгами перемикання розгортки. Панелі AMOLED (LTPO) значно знижують рівень енергоспоживання гаджета. Так, під час активних дій екран пристрою використовує максимальну або високу частоту оновлення, а під час перегляду картинок або читання тексту дисплей знижує показник до мінімуму.
• Super AMOLED. Поліпшена версія описаної вище технології AMOLED Одним з ключових удосконалень стало те, що в екранах Super AMOLED немає прошарку повітря між сенсорним шаром і розташованим під ним дисплеєм. Це дало змогу ще більше підвищити яскравість і якість картинки, збільшити швидкість і надійність спрацьовування сенсора і одночасно знизити енергоспоживання. Недоліки у таких матриць ті ж, що і в оригінальних AMOLED. В цілому вони отримали досить широке розповсюдження; більшість смартфонів з подібними екранами належать до середньої та топової категорії, проте зустрічаються і бюджетні моделі.
• OLED. Різні типи матриць, засновані на використанні органічних світлодіодів; по суті — аналоги AMOLED і Super AMOLED, що випускаються не Samsung, а іншими компаніями. Конкретні особливості таких екранів можуть бути різними, однак в більшості своїй вони, з одного боку, дорожче популярних IPS, з іншого — забезпечують вищу якість зображення (включаючи яскравість, контрастність, кути огляду і достовірність передачі кольору), а також споживають менше енергії і мають невелику товщину. Головні недоліки OLED-екранів – висока ціна (яка, втім, постійно знижується в міру розвитку та вдосконалення технології), а також схильність органічних пікселів до вигоряння при тривалій трансляції статичних зображень або картинки зі статичними елементами (панель повідомлень, екранні кнопки тощо).
• OLED (полімерний). Екрани на органічних світлодіодах (OLED), в яких для основи використовується не скло, а прозорий полімерний матеріал. Підкреслимо, що мова йде саме про основу матриці; зверху вона прикривається таким же склом, як і в інших типах екранів. В будь-якому разі, подібна конструкція дає ряд переваг у порівнянні з традиційними «скляними» матрицями: вона забезпечує додаткову стійкість до ударів і відмінно підходить для створення вигнутих дисплеїв. З іншого боку, за оптичними властивостями пластик все ж таки не дотягує до скла; так що екрани даного типу за якістю зображення нерідко поступаються своїм «одноліткам», виконаним за традиційною OLED-технологією, а при подібній якості картинки – коштують помітно дорожче.
• OLED (LTPO). OLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні виходячи з задач, що виконуються. В іграх екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень знижують її аж до мінімуму (від 1 Гц). У основі технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Можливість контролю потоків електронів забезпечує динамічне управління частотою оновлення. Конкурентною перевагою OLED (LTPO) можна назвати знижене споживання енергії.

Крім цього, екрани в сучасних смартфонах можуть виконуватися за такими технологіями:

• PLS. Варіація технології IPS, створена компанією Samsung. За деякими показниками, зокрема, яскравістю, контрастністю і кутами огляду — перевершує оригінал, при цьому обходиться дешевше у виробництві і дає змогу створювати гнучкі дисплеї. Втім, з низки причин особливою популярністю не користується.
• Super AMOLED Plus. Подальший розвиток описаної вище технології Super AMOLED. Дає змогу створювати ще яскравіші, контрастніші і водночас більш тонкі та енергоефективні екрани. Втім, найчастіше такі екрани в наш час позначаються просто як «Super AMOLED», без приставки «Plus».
• Dynamic AMOLED. Ще одне вдосконалення AMOLED, представлене в 2019 році. Основними особливостями таких матриць є збільшена яскравість без значного зростання енергоспоживання, а також 100 % охоплення колірного простору DCI-P3 і сумісність з HDR10+; останні два моменти, зокрема, дають змогу максимально якісно відтворювати на таких екранах сучасне високобюджетне кіно. Головний недолік Dynamic AMOLED традиційний — висока ціна; так що зустрічаються такі матриці в основному в топових моделях.
• Super Clear TFT. Спільна розробка Samsung і Sony, яка з'явилася як вимушена альтернатива Super AMOLED-матрицям (попит на них певний час значно перевищував можливості з виробництва). Правда, якість зображення у Super Clear TFT трохи нижче — зате і у виробництві такі матриці помітно простіші і дешевші, а за характеристиками вони все ж перевершують більшість IPS-екранів. Втім, у наш час дана технологія зустрічається рідко, поступаючись позиціями AMOLED в різних версіях.
• Super LCD. Ще одна альтернатива різним видам технології AMOLED; застосовується переважно в смартфонах HTC. Аналогічно Super AMOLED, в таких екранах немає зайвого повітряного прошарку, що позитивно позначається як на якості зображення, так і на чіткості спрацьовувань сенсора. Помітною перевагою Super LCD є хороша енергоефективність, особливо при відображенні яскравого білого кольору; а ось за загальною насиченістю кольорів (включаючи чорний) дана технологія помітно поступається AMOLED.
• LTPS. Прогресивний різновид TFT-матриць, створений на основі так званого низькотемпературного полікристалічного кремнію. Дає змогу без особливих труднощів створювати екрани з дуже високою щільністю пікселів (понад 500 PPI — див. вище), досягаючи високих роздільних здатностей навіть при невеликій діагоналі. Крім того, частину управляючої електроніки можна вбудувати прямо в матрицю, зменшивши загальну товщину дисплея. Головним недоліком LTPS є порівняно висока вартість, однак у наш час такі екрани можна зустріти навіть в бюджетних смартфонах.
• S-PureLED. Технологія, яка створена компанією Sharp і застосовується переважно в її смартфонах. Власне, технологія самих матриць в даному разі носить назву S-CG Silicon TFT, а S-PureLED — це назва спеціального шару, що застосовується для підвищення прозорості. S-CG Silicon TFT позиціонується творцями як модифікація описаної вище технології LTPS, що дає змогу ще більше збільшити роздільну здатність дисплея і водночас вбудувати в нього більше управляючої електроніки (аж до цілого «процесора на склі») без збільшення товщини. Зрозуміло, і коштують такі екрани недешево.
• E-Ink. Матриці на основі так званих «електронних чорнил» — технології, поширеної насамперед в електронних книгах. Головна особливість такого екрана полягає в тому, що при його роботі енергія витрачається тільки на зміну зображення; нерухома картинка живлення не потребує і може залишатися на дисплеї навіть при повній відсутності енергії. Крім того, за замовчуванням E-Ink матриці не світяться найбільш, а відображають зовнішній світ — так що власне підсвічування для них не обов'язкове (хоча воно може передбачатися для роботи в сутінках і темряві). Все це забезпечує солідну економію енергії; а для деяких користувачів такі екрани чисто суб'єктивно більш комфортні і менш втомлюючі, ніж традиційні матриці. З іншого боку, технологія E-Ink має і серйозні недоліки — це насамперед великий час відгуку, а також складність і дорожнеча кольорових дисплеїв в поєднанні з низькою якістю передачі кольору на них. У світлі цього в смартфонах такі матриці є дуже рідкісним і екзотичним варіантом.

— Частота розгортки. Максимальна частота оновлення дисплея, іншими словами — найбільша частота кадрів, яку він здатний ефективно відтворити. Чим вище цей показник — тим більш плавним і згладженим виходить зображення, тим менше помітні «ефект слайдшоу» і розмиття предметів при русі на екрані. Водночас варто враховувати, що частота оновлення 60 Гц, підтримувана практично будь-яким сучасним смартфоном, цілком достатня для більшості задач; навіть відеоролики високої чіткості у наш час майже не використовують більшу частоту кадрів. Тому частота розгортки в нашому каталозі спеціально уточнюється в основному для екранів, здатних видати понад 60 Гц (в деяких моделях — до 240 Гц). Така висока частота може стати в нагоді в іграх і деяких інших задачах, також вона поліпшує загальне враження від інтерфейсу ОС і додатків — рухомі елементи в таких інтерфейсах переміщуються максимально плавно і без змазування.

— HDR. Технологія, що дає змогу розширити динамічний діапазон екрану. У даному рази мається на увазі діапазон яскравості — простіше кажучи, наявність HDR дає змогу екрану відображати більш яскравий білий і більш темний чорний колір, ніж на дисплеях без підтримки цієї технології. На практиці це дає помітне підвищення якості картинки: поліпшується насиченість і достовірність передачі різних кольорів, а деталі на дуже світлих або темних ділянках кадру не «тонуть» в білому або чорному кольорі. Однак всі ці переваги стають помітні лише за умови, що відтворюваний контент першопочатково записаний в HDR. В наш час застосовується декілька різновидів цієї технології, ось їх особливості:

• HDR10. Історично перший зі споживчих HDR-форматів, надзвичайно популярний і в наші дні: зокрема, підтримується практично всіма стрімінговими сервісами з HDR-контентом і стандартно застосовується для такого контенту на дисках Blu-ray. Забезпечує глибину кольору в 10 біт (більше мільярда відтінків). При цьому на апаратах з цією технологією можна відтворювати контент формату HDR10+ (див. нижче) — хіба що його якість буде обмежуватися можливостями оригінального HDR10.
• HDR10+. Удосконалена версія HDR10. При тій же глибині кольору (10 біт) використовує так звані динамічні метадані, що дають змогу передавати інформацію про глибину кольору не тільки для груп з декількох кадрів, але і для окремо взятих кадрів. Завдяки цьому досягається додаткове покращення передачі кольору.
• Dolby Vision. Прогресивний стандарт, що використовується, зокрема, у професійному кінематографі. Дає змогу досягти глибини кольору в 12 біт (майже 69 млрд відтінків), використовує згадані вище динамічні метадані, до того ж дає змогу передавати в одному відеопотоці відразу два варіанти зображення – HDR і звичайне (SDR). При цьому Dolby Vision заснований на тій же технології, що і HDR10, тому в сучасній електроніці даний формат нерідко поєднується з HDR10 або HDR10+.

– Підтримка DC Dimming. Дослівно з англійської Direct Current Dimming перекладається як затемнення постійним струмом. Ця технологія покликана мінімізувати мерехтіння в OLED та AMOLED-екранах, що, зі свого боку, знижує навантаження на зоровий апарат користувача та береже зір. Ефект відсутності мерехтіння досягається за допомогою прямого управління яскравістю світлодіодів системи підсвічування шляхом зміни величини напруги, що подається на них. За рахунок цього забезпечується зменшення інтенсивності світіння екрану.

— Вигнутий екран. Екран, що має загнуті краї, на які заходить відображуване зображення. Іншими словами, вигнутим у даному випадку є не лише скло, але й частина активної матриці. Дисплеї, у яких вигин мають обидва краї, іноді позначають терміном «2.5 D-скло»; також зустрічаються апарати, де екран вигнутий тільки з одного боку. У будь-якому разі ця особливість надає смартфону цікавого зовнішнього вигляду і покращує видимість зображення з деяких ракурсів, однак помітно позначається на вартості і може створювати незручності при утриманні (особливо без чохла). Так що перед купівлею моделі з таким оснащенням в ідеалі варто потримати апарат в руці і переконатися, що він достатньо зручний.

— Скло Gorilla Glass Спеціальне високоміцне скло, яке використовується в якості покриття дисплея. Характеризується витривалістю та стійкістю до подряпин, у багато разів перевершує звичайне скло за цими показниками. Широко застосовується в смартфонах, де великі розміри екранів висувають підвищені вимоги до надійності покриття. В сучасних телефонах можуть зустрічатися різні версії цього скла, ось особливості різних варіантів:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних на сьогодні версій — випущена в 2013 році; зараз зустрічається в основному серед недорогих або застарілих пристроїв. Тим не менш, у цього покриття є й безперечні переваги: це перше покоління Gorilla Glass, де творці зробили помітний акцент на стійкості до подряпин від ключів, монет та інших предметів, з якими телефон може «зіткнутися» в кишені або сумці. За цим показником версія v3 залишалася неперевершеною аж до випуску Gorilla Glass Victus в 2020 році.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробленні цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили упор в основному на опір подряпинам). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина становить всього 0,4 мм. Але ось стійкість до подряпин, порівняно з попередником, дещо знизилася.
• Gorilla Glass v5. Удосконалення «горили» випущене в 2016 році і спрямоване на подальше підвищення стійкості до ударів. Згідно з даними розробників, скло версії v5 вийшло в 1,8 рази міцніше попередника, воно залишалося цілим у 80 % падінь з висоти до 1,6 м «обличчям вниз» на шорстку поверхню (а гарантована ударостійкість становить 1,2 м). Також дещо покращилася стійкість до подряпин, однак до показників v3 цей матеріал все одно не дотягує.
• Gorilla Glass v6. Версія, представлена в 2018 році. Для цього покриття заявлено підвищення міцності в 2 рази в порівнянні з попередниками, а також здатність переносити багатократні падіння на тверду поверхню (при випробуваннях скло v6 успішно перенесло 15 падінь з висоти 1 м). Максимальна висота падіння (однократного) з гарантованим збереженням цілісності заявлена на рівні 1,6 м. Стійкість до подряпин поліпшень практично не отримала.
• Gorilla Glass 7. Початкова назва для Gorilla Glass Victus — див. нижче.
• Gorilla Glass Victus. «Спадкоємець» Gorilla Glass 6, випущений влітку 2020 року. У цьому покритті творці приділили увагу не тільки підвищенню загальної міцності, але і поліпшенню стійкості до подряпин. За останнім показником Victus перевершує навіть версію v3, не кажучи вже про більш чутливі матеріали (а порівняно з v6 заявлено підвищення стійкості до подряпин в два рази). Що стосується міцності, то вона дає змогу гарантовано переносити однократні падіння з висоти до 2 м, а також до 20 послідовних падінь з висоти до 1 м.

Під терміном «операційна система» в даному разі маються на увазі всі види прошивок — як повноцінні ОС на зразок iOS і Android, що застосовуються в смартфонах, так і програмні оболонки звичайних телефонів (не смартфонів). Головною відмінністю між цими двома категоріями є те, що повноцінна ОС першопочатково має більш широкий функціонал, а також дає змогу встановлювати і видаляти різні додатки — починаючи від ігор і клієнтів соціальних мереж і закінчуючи спеціалізованими інструментами на зразок фото- і відеоредакторів.

Серед сучасних смартфонів найбільшого поширення отримали дві ОС — Android і iOS. Ось докладніший опис кожної з них:

— Android. Безкоштовно ОС з відкритим вихідним кодом від Google. Використовується практично всіма сучасними виробниками, крім Apple; представлена на ринку в безлічі версій — зокрема, на сьогодні актуальні 10 Q, 10 Go Edition, 11 R, 11 Go Edition, Android 12, Android 12 Go Edition, Android 13, Android 13 Go Edition, Android 14. Варто врахувати, що на момент виходу пристрою могла бути встановлена одна версія ОС, а на момент продажу в...она могла оновитись до сучаснішої. Функціонально дана ОС примітна насамперед повноцінною багатозадачністю і великим набором доступних додатків — за обома цими моментами вона перевершує iOS; з іншого боку, в цілому якість Android-додатків трохи нижче через невисокі вимоги до них. Від початку Android має тісну інтеграцію з сервісами Google — магазином додатків і контенту Google Play, поштою Gmail, хмарним сховищем Google Диск тощо; однак можливі і винятки з цього правила. Відзначимо, що останні версії цієї ОС можна зустріти на ринку як в оригінальному вигляді, так і в одній з двох специфічних редакцій:

• - Go Edition. Модифікація Android, призначена для недорогих смартфонів зі «слабкою» апаратною частиною. І сама ОС, і стандартні додатки (Assistant, Gmail тощо) у цій редакції перероблені таким чином, щоб забезпечити надійну роботу навіть при невисокій обчислювальній потужності. При цьому розробники постаралися максимально зберегти функціонал повноцінного Android — тим не менш, деякі специфічні функції в Go Edition все ж виявилися недоступні (наприклад, стандартні карти не підтримують покрокову навігацію).
• - HMS. Редакція Android, що застосовується в смартфонах від Huawei. Через санкції США по відношенню до Китаю ця компанія не може повноцінно співпрацювати з Google — зокрема, використовувати сервіси Google (Google Mobile Services — GMS) у своїх Android-смарфонах. В якості заміни і були впроваджені HMS — Huawei Mobile Services. Ці сервіси включають ідентифікатор користувача Huawei ID, магазин додатків AppGallery, фірмові еквіваленти основних послуг від Google (асистент, браузер, хмарне сховище, музика/відео тощо), а також інструментарій для розробників додатків.

Що стосується окремих версій Android, то ось основні особливості актуальних у наш час варіантів:

• - Android 10. Версія, випущена у вересні 2019 року. У цій версії був представлений розширений набір повноекранних жестів (з можливістю оптимізації в окремих програмах, зокрема, відключення жестів на певних областях екрану, щоб уникнути конфліктів), «темний» режим екрану на рівні системи, ряд важливих оновлення безпеки (включаючи окремий стандарт шифрування для слабких пристроїв, що не підтримують формат AES на апаратному рівні), повноцінна підтримка 5G-звязку і поліпшені можливості по роботі з доповненою реальністю. Крім того, було впроваджено ряд рішень для оптимізації роботи на складаних смартфонах з гнучким екраном.
• - Android 11. Чергове масштабне оновлення, що вийшло восени 2020 року. Основні оновлення торкнулися повідомлень і сповіщень. Так, у сповіщеннях було створено окремий розділ «Розмови» для повідомлень, також з'явилася можливість відображення різного листування у вигляді «бульбашки» поверх будь-якого запущеного додатка (функція Bubbles). Був розширений функціонал режиму «Не турбувати» — тепер в нього можна додати винятки для окремих листувань. Інші важливі нововведення включають системний інструмент для запису відео з екрану, єдиний центр управління компонентами «розумного будинку», швидке перемикання між відтворюючими пристроями (динамік, бездротові навушники, Smart TV тощо), вбудовану підтримку Android Auto, а також розширені можливості з управління доступом окремих додатків до тих чи інших даних.
• - Android 12. Популярна операційна система, випущена у 2021 році. Кардинальним переробкам у 12-й версії ОС Android піддали дизайн. Новоспечена концепція Material You ґрунтується на стриманих кольорових палітрах та мінімалістичних двовимірних об'єктах з розвиненою анімацією. Системна тема надалі підлаштовується під колірну гаму шпалер на робочому столі (функція Monet), а замість круглих значків налаштувань в панелі повідомлень відтепер застосовуються прямокутні плашки із закругленими краями. Дизайнери також переробили систему анімацій під час перегортання робочих столів, підключення зарядки тощо. У смартфонах під управлінням ОС Android 12 замість точної геолокації можна вибирати приблизну інформацію про місцезнаходження, а в шторці повідомлень з'явилися іконки, які сигналізують про увімкнення камери або мікрофона під час використання тих чи інших програм. Опція Privacy Dashboard розкриває відомості про те, які програми отримували доступ до камери та мікрофону. Чип NFC на борту мобільних пристроїв може відігравати роль віртуального ключа для автомобіля (Car Key). Ще одна новація в системі – виклик Google Assistant за довгим натисканням на кнопку вмикання смартфона.
• -Android 13. Популярна операційна система для мобільних пристроїв, 13-та версія якої була випущена у 2022 році. Кардинальних нововведень в Android 13 реалізовано не було, проте ОС привнесла низку корисних функцій та змін. Зокрема, концепція оформлення робочого простору Material You надалі може вибирати основні кольори зі встановлених шпалер або тем і застосовувати їх для відображення іконок по всій системі. На новий якісний рівень вийшла конфіденційність даних – в Android 13 можна налаштовувати окремі дозволи і вибирати конкретні зображення з Галереї, до яких надається доступ додатку. Для кожної програми користувач може вибирати стандартну мову інтерфейсу. Також система стала більш енергоефективною, поліпшення в ній зазнали буфер обміну даними та сканер штрих-кодів.
• -Android 13 Go. Полегшена версія операційної системи Android 13 призначена для встановлення на малопотужні смартфони. Відмінною рисою ОС є наявність спеціального алгоритму, що оптимізує обчислювальні потужності смартфона. Також у системі відсутні деякі вимогливі для «заліза» функції. В Android 13 Go з'явилася дизайнерська концепція оформлення інтерфейсу Material You, що дає змогу адаптувати колірну гаму меню відповідно до встановлених шпалер. У повній системі Android 13 версія Go запозичила функцію видачі додаткам дозволу на відправлення повідомлень і можливість змінити мову для конкретних програм.
• - Android 14. Операційна система для мобільних пристроїв, реліз якої відбувся 2023 року. Системних змін у 14-й версії ОС Android, відверто кажучи, небагато, а основний наголос у ній поставлений на гнучку кастомізацію інтерфейсу. З нововведень важливо згадати функцію показу сповіщень за допомогою спалаху або дисплея: для кожної програми надалі можна задати патерн миготіння ліхтарика, а у випадку з екраном – вибрати палітру кольорів сповіщень. Також в операційній системі реалізували корисну можливість регулювання захвату скріншотів, додали віджет для відображення заряду акумулятора та переліку активних підключень, впровадили опцію клонування додатків системним способом. Системні шрифти в ОС можна збільшувати до 200 % від стандартного розміру, при цьому масштабування реалізоване нелінійно — насамперед воно задіяне для дрібного тексту. З іншого відзначаються покращена енергоефективність системи та косметичні зміни в інтерфейсі на кшталт більшої кількості заокруглених елементів.

— iOS. Власна операційна система компанії Apple, застосовувана тільки в гаджетах цього виробника. Основними перевагами iOS перед Android є перш за все ретельна оптимізація під конкретні апарати (що дає змогу досягати гарної продуктивності при відносно скромних об'ємах оперативної пам'яті), загальна зручність і безпека користування, а також висока якість додатків. Крім того, оновлення iOS виходять регулярно і доступні для всіх пристроїв (за винятком відверто застарілих, які вже «не витягують» нові версії системи). З іншого боку, дана ОС не підтримує багатозадачність і є максимально закритою для користувача: зокрема, додатки можна встановлювати тільки з фірмового магазину, доступу до файлової системи немає, карти пам'яті не підтримуються в принципі.

— Harmony OS. Універсальна операційна система від Huawei, також відома під назвою Hongmeng. Забезпечує роботу широкого переліку пристроїв: техніки з екосистеми «розумного» дому, смартгодинників, смартфонів і планшетів. Harmony OS є своєрідною надбудовою поверх Android без сервісів Google. Магазин додатків для пристроїв під управлінням Harmony OS називається AppGallery.

– Flyme OS. Модифікований варіант операційної системи Android, що використовується як програмна оболонка для смартфонів Meizu. За стабільність роботи ОС відповідає OneMind. Меню програм у Flyme OS відсутнє, а всі іконки програм розподіляються по робочих столах. Відмінними рисами оболонки можна назвати прогресивні інструменти для роботи з файлами, голосовий помічник Aicy, гнучке регулювання вібросигналу mEngine, опції батьківського контролю Family Guardian, структуровану галерею із зручним візуальним редактором.

— Пропрієтарна. Під цим терміном найчастіше мається на увазі базова прошивка, встановлена у звичайний телефон (не смартфон), як правило — кнопковий. Такі прошивки мають скромніший набір встановлених програм, ніж повноцінні ОС; розширити цей набір в кращому разі можна за рахунок універсальних мобільних додатків на базі Java, а нерідко додаткові програми взагалі не підтримуються. Втім, це не можна назвати недоліком — з урахуванням специфіки застосування традиційних телефонів.

Зазначимо, що у продажу можна зустріти апарати і з іншими ОС, крім описаних вище. Однак у більшості своїй це або застарілі моделі, або пристрої з рідкісними і малопоширеними видами прошивок.

Тактова частота процесора, яким оснащений апарат. Для багатоядерних процесорів, які стандартно використовуються в сучасних смартфонах, мається на увазі частота кожного окремого ядра; а якщо процесор має ядра з різною частотою (див. «Кількість ядер») — як правило, наводиться максимальний показник.

В цілому для потужних продуктивних смартфонів характерна висока частота процесора. Однак варто враховувати, що сам по собі цей параметр не пов'язаний безпосередньо з можливостями CPU: на фактичну потужність чипа впливає безліч інших його особливостей, і нерідко бюджетне рішення з високою тактовою частотою виявляється менш продуктивним, ніж дорогий і при цьому, здавалося б, більше «повільний» процесор. Крім того, загальна продуктивність системи безпосередньо залежить від цілого набору інших чинників — насамперед об'єму оперативної пам'яті. Тому при оцінці смартфона варто орієнтуватися не стільки на частоту процесора, скільки на загальні характеристики системи та наочні показники на зразок результатів в тестах (див. нижче).

Параметр визначає загальну швидкодію смартфона: чим більше об'єм ОЗП – тим швидше працює пристрій і тим краще він справляється з великою кількістю задач та/або ресурсомісткими додатками (за інших рівних). Це ще більше вірно у світлі того, що великі об'єми оперативної пам'яті зазвичай поєднуються з потужними процесорами. Однак напряму порівнювати між собою можна тільки апарати з ідентичними операційними системами, а у разі Android — з однаковими версіями та редакціями цієї ОС (докладніше про це див. «Операційна система»). Пов'язано це з тим, що різні ОС і навіть різні версії однієї ОС можуть помітно відрізнятися за вимогами до RAM. Наприклад, iOS, завдяки гарній оптимізації під конкретні пристрої, здатна ефективно працювати з 3 ГБ оперативної пам'яті. Для сучасних версій Android у звичайній редакції (не Go Edition) згадані 3 ГБ фактично є необхідним мінімумом. Під таку ОС краще мати хоча б 4 ГБ чи 6 ГБ RAM. У висококласних апаратах з потужною електронною «начинкою» можна зустріти і більш вражаючі цифри — 8 ГБ або навіть 12 ГБ і більше.

Найбільший об'єм карти пам'яті, з якою телефон здатний коректно працювати. Детальніше о самих картах див. «Слот для карт пам'яті»; тут же відзначимо, що носії з великим об'ємом часто використовують передові технології, які підтримуються не всіма апаратами, а іноді у телефонів просто не вистачає потужності на обробку великих масивів даних. Тому для зручності вибору в нашому каталозі і вказується максимальний підтримуваний об'єм.

На практиці бувають випадки, коли деякі апарати можуть перевищувати заявлені характеристики — наприклад, працювати з 8-ГБ носієм при заявлених 4 ГБ максимального об'єму. Однак варто орієнтуватися саме на офіційні дані, оскільки при їх перевищенні нормальна робота з картою не гарантована.

Кількість і типи змінних карт (SIM карти пам'яті), яке можна встановити в телефон. У нашому каталозі даний параметр уточнюється тільки для апаратів, що допускають установку більш ніж однієї «сімки» — найчастіше мова йде про 2 SIM-карти, проте можна зустріти пристрої з трьома і навіть чотирма відповідними слотами.

Від початку сенс подібного функціоналу полягає в тому, щоб на одному апараті можна було використовувати кілька телефонних номерів. Таким чином можна, наприклад, об'єднати в одному пристрої, робочий і особистий номер, окремі пакети для дзвінків та Інтернету і т. п. Однак варто мати на увазі, що в сучасних апаратах (особливо смартфонах) нерідко передбачається комбінована конструкція «SIM + SIM/карта пам'яті»: один із слотів призначається тільки для SIM, другий може використовуватися і для «сімки», і для карти пам'яті типу microSD або Nano Memory (див. «Слот для карт пам'яті»). При цьому окреме гніздо під карту пам'яті в пристрої відсутнє, так що користувачеві доводиться вибирати — або другий номер, або додаткове сховище даних. Тому якщо ви хочете одночасно використовувати 2 SIM-карти і карту пам'яті — варто звернути увагу на моделі, де така можливість прямо заявлена.

Також варто враховувати, що окремі слоти можуть розрізнятися за типом сумісних SIM-карт; де...тальніше див. нижче.

Характеристики основного об'єктиву тилової камери, встановлених у телефоні. У моделях з кількома об'єктивами (див. «Кількість об'єктивів») основним вважається «вічко», що відповідає за базові можливості зйомки і не має вираженої спеціалізації (ширококутний, телеоб'єктив тощо). Тут можуть вказуватися чотири основні параметри: роздільна здатність, світлосила (досить часто зустрічається оптика з високою світлосилою), фокусна відстань, додаткові дані матриці.

Дозвіл(у мегапікселях, МП)
Дозвіл матриці, яка використовується для основного об'єктиву. Бюджетні варіанти оснащуються модулем на 8 МП і нижче, багато моделей мають камеру 12 МП / 13 МП, також останнім часом популярна тенденція до нарощування мегапікселів. Часто в смартфонах можна зустріти основний фотомодуль на 48 МП, 50 МП, 64 МП та навіть 108 МП.

Від роздільної здатності сенсора безпосередньо залежить найбільша роздільна здатність одержуваного зображення; а висока роздільна здатність «картинки», у свою чергу, дає змогу краще відображати дрібні деталі. З іншого ж боку, саме собою збільшення числа мегапікселів може призвести до погіршення загальної якості зобра...ження — через менший розмір кожного конкретного пікселя зростає рівень шумів. У результаті безпосередньо роздільна здатність камери на якість зйомки впливає слабко - більше залежить від фізичного розміру матриці, особливостей оптики та різних конструктивних хитрощів, що застосовуються виробником.

Світлосила
Світлосила визначає здатність об'єктиву пропускати світло. Записується вона дрібним числом, наприклад f/1.9. При цьому чим більше кількість в знаменнику - тим нижче світлосила, тим менше світла проходить через оптику інших рівних. Тобто, наприклад, об'єктив f/2.6 буде «темнішим», ніж f/1.9.

Висока світлосила дає камері низку переваг. По-перше, вона покращує якість зйомки за низького освітлення. По-друге, з'являється можливість знімати на малих витримках, зводячи до мінімуму ефект «ворушки» і розмиття предметів, що рухаються в кадрі. По-третє, на світлосильній оптиці простіше добитися гарного розмиття фону (боке) — наприклад, при портретній зйомці.

Фокусна відстань(у міліметрах)
Фокусною відстанню називають таку відстань між матрицею та центром об'єктиву (сфокусованого на нескінченність), при якому на матриці виходить максимально чітке зображення. Втім, для смартфонів у характеристиках вказується не фактична, а наприклад звана еквівалентна фокусна відстань (ЕФР) – умовний показник, перерахований за особливими формулами; про нього і йтиметься. За цим показником можна оцінювати і порівнювати між собою камери з різним розміром матриць (фактична фокусна відстань для цього використовувати не можна, наприклад як при різному розмірі сенсора одна і та ж реальна фокусна відстань буде відповідати різним кутам огляду).

Як би там не було, від ЕФР безпосередньо залежить кут огляду та ступінь збільшення: більша фокусна відстань дає менший кут огляду і більший розмір окремих предметів, що потрапили в кадр, а зменшення цієї відстані, у свою чергу, дає змогу охоплювати більший простір. У більшості сучасних смартфонів фокусна відстань основної камери лежить у діапазоні від 13 до 35 мм; якщо порівнювати з оптикою традиційних фотоапаратів, то об'єктиви з ЕФР до 25 мм можна віднести до ширококутних, більше 25 мм до універсальних моделей «з ухилом у ширококутну зйомку». Подібні значення вибираються з урахуванням того, що смартфони нерідко використовуються для зйомки в стиснених умовах, коли при малій відстані в кадр потрібно вмістити досить простір. Збільшення картинки, за потреби, найчастіше здійснюється цифровим способом - за рахунок запасу мегапікселів на матриці; Проте трапляються й моделі з оптичним збільшенням (див. нижче) — їм наводиться не одне значення, а весь робочий діапазон ЕФР (нагадаємо, оптичний зум здійснюється зміною фокусної відстані).

Кут огляду(у градусах) Кут огляду характеризує розмір простору, що охоплюється об'єктивом, а також розмір окремих предметів, що «видимі» камерою. Чим більший цей кут — тим більша частина сцени потрапляє у кадр, проте тим дрібнішими виходять окремі предмети на зображенні. Кут огляду безпосередньо пов'язаний з фокусною відстанню (див. вище): збільшення цієї відстані звужує поле зору об'єктиву, і навпаки.

Зазначимо, що цей параметр загалом вважається важливим скоріше для професійного застосування камери, ніж для аматорської фотозйомки. Тому дані з кута огляду наводять в основному для смартфонів, оснащених просунутими камерами — у тому числі, щоб підкреслити таким чином високий клас камер. Що стосується конкретних значень, то для основного об'єктиву вони зазвичай лежать в діапазоні від 70 ° до 82 ° - це відповідає загальній специфіці такої оптики (універсальна зйомка з упором на загальні сцени і широке охоплення на невеликих відстанях).

Додаткові дані матриці
Додаткова інформація щодо матриці, встановленої в основному об'єктиві. У цьому пункті може вказуватися як розмір по діагоналі (у дюймах), наприклад і модель сенсора, а іноді обидва параметри відразу. У будь-якому разі подібні дані наводяться в тому випадку, якщо апарат оснащений висококласною матрицею, яка помітно вирізняється на загальному тлі. З моделлю все досить просто: знаючи назву сенсора, можна знайти докладні дані щодо нього. Розмір варто розглянути докладніше.

Діагональ матриці зазвичай вказується в дрібних частинах дюйма — відповідно, наприклад, сенсор на 1/2.3" буде більшим, ніж 1/2.6". Більші матриці вважаються більше просунутими, тому що при тому ж дозволі вони дають змогу досягти кращої якості зображення. Логіка тут проста - за рахунок великої площі сенсора кожен окремий піксель також має більші розміри і на нього потрапляє більше світла, що покращує чутливість та знижує шуми. Зрозуміло, фактична якість картинки залежатиме також від інших параметрів, але загалом більший розмір сенсора, зазвичай, означає більше просунуту камеру. У просунутих фотофлагманах можна зустріти матриці з фізичним розміром 1”, що можна порівняти з датчиками зображення, що застосовуються у топових компактних фотоапаратах із незмінною оптикою.

Стандарти зв'язку, підтримувані мобільним телефоном. У сучасному світі активно використовуються декілька стандартів, що належать до різних поколінь: GSM, 3G, 4G (LTE) (з VoLTE або без нього), 5G (в тому числі швидкий мобільний інтернет), CDMA. Вони розрізняються як за характеристиками, так і по поширеності в різних країнах:

— GSM. Найбільш ранній зі стандартів зв'язку, що зустрічається в сучасних телефонах. Належить до другого покоління (2G). Дає змогу здійснювати голосові дзвінки з прийнятною якістю звуку, а також передавати дані зі швидкістю до 474 Кбіт/с (при використанні технології EDGE). В наш час GSM вважається остаточно застарілим, він практично повсюдно витіснений більш прогресивними стандартами наступних поколінь (3G, 4G тощо). Однак підтримка 2G зустрічається в більшості сучасних апаратів — не стільки з практичної необхідності, скільки через технічні особливості. Річ у тім, що практично всі актуальні в наш час стандарти зв'язку є надбудовами над GSM, і модулі для роботи з цими стандартами майже гарантовано виходять сумісними ще й з GSM.

— 3G. У широкому розумінні категорія 3G (зв'язок третього покоління) включає в себе декілька стандартів. Проте на вітчизняному ринку мобільних телефонів під цим терміном мова йде про конкретно зв'язок формату UMTS. Цей стандарт є розвитком GSM, подібні мережі нерідко...розгортаються на базі готових мереж 2 покоління і можуть без проблем обслуговувати GSM-телефони. Конкретно UMTS забезпечує швидкість передачі даних від 2 до 70 Мбіт/с, залежно від додаткових технологій, впроваджених у конкретного оператора. Це вже можна порівняти зі стаціонарним доступом в Інтернет; так що, незважаючи на поширення нових стандартів, 3G-зв'язок і телефони під нього все ще залишаються досить популярними — тим більше, що такі апарати сумісні з 4G і 5G мережами.

— 4G (LTE). Зв'язок 4 покоління на основі стандарту LTE; інші стандарти 4G в мобільних телефонах не використовуються. LTE є подальшим розвитком 3G (UMTS), розгортається на основі тієї ж технічної бази, проте працює на більш високих швидкостях — до 173 Мбіт/с, що може бути порівняно з повноцінним широкосмуговим підключенням до Інтернету. Мережі LTE комерційно експлуатуються в багатьох країнах світу, однак далеко не у всіх; тому перед покупкою 4G-сумісного телефону не завадить уточнити, чи можна буде використовувати всі його можливості у вашому регіоні. Також відзначимо, що голосові дзвінки через LTE («VoLTE») є окремою темою; детальніше див. нижче.

— 5G. Подальший, після 4G, розвиток стандартів мобільного зв'язку. В офіційних специфікаціях цього покоління заявлена пікова швидкість 20 Гбіт/с на прийом і 10 Гбіт/с на передачу, гарантована швидкість (при високому завантаженні мереж) в 100 та 50 Мбіт/с відповідно, а також ряд рішень, спрямованих на підвищення надійності і загальної якості зв'язку. Набір таких рішень включає, зокрема, багатоелементні антенні решітки (Massive MIMO) і технології формування спрямованого променя (Beamforming) на базових станціях, а також можливість прямого зв'язку між абонентськими пристроями. При всьому цьому даний стандарт дозволяє знизити енергоспоживання в порівнянні з попередниками.
Окремо варто торкнутися чуток про шкоду 5G-зв'язку для здоров'я. Згідно з сучасними науковими даними, такий зв'язок не представляє небезпеки для організму людини, а згадані чутки являють собою конспірологічні теорії, що не підтверджуються ніякими вагомими аргументами.

— VoLTE. VoLTE є не окремим стандартом зв'язку, а технологією, що застосовується в пристроях з підтримкою 4G LTE (див. вище). Назва цієї функції розшифровується як «голосовий зв'язок через LTE», це відповідає її основній специфіці. Річ у тім, що першопочатково стандарт LTE був створений для передачі даних (простіше кажучи, доступу в Інтернет) і не підтримував класичний голосовий зв'язок в мобільних мережах; такий формат роботи досі зустрічається в деяких моделях 4G-телефонів. Щоб виправити ситуацію, і була створена технологія VoLTE. Вона дозволяє при розмовах по телефону використовувати всі можливості мереж 4 покоління, забезпечуючи дуже чітку і якісну передачу звуку. Так що якщо ви плануєте часто користуватися голосовими дзвінками в LTE-мережах — варто звернути увагу на пристрої з цією особливістю.

— CDMA. Мережі CDMA користувачам відомі насамперед за діяльністю операторів, що надають можливість отримати мобільний телефон з прямим міським номером. У свій час ці мережі конкурували з GSM і більш прогресивними стандартами на його основі, однак по мірі розвитку і здешевлення мобільного зв'язку CDMA-оператори здебільшого згорнули діяльність на ринку голосового зв'язку і переключилися на послуги мобільного доступу в Інтернет. Тут варто зазначити, що технології передачі даних EV-DO Rev.A і Rev.B, доступні в мережах CDMA, здатні забезпечити швидкість підключення на рівні мереж третього покоління (до 3.1 Мбіт/с у першому випадку і до 14,7 Мбіт/с у другому), тому подекуди ці послуги просувалися і просуваються під маркуванням 3G. Проте не варто плутати таке підключення з 3G на основі UMTS (див. вище) — це два принципово різних стандарти несумісні один з одним. Грубо кажучи, якщо мова йде про 3G в мобільному телефоні — як правило, мова йде про UMTS, а ось 3G-модеми частіше використовують CDMA (EV-DO).

Варто зазначити, що стандарти GSM, 3G і 4G (саме в такому порядку), по суті, є етапами розвитку мобільних мереж одного типу. На практиці це означає, що телефон з підтримкою більше пізнього стандарту за визначенням підтримує більше ранні — наприклад, апарат з LTE здатний працювати і з GSM і 3G.

Також потрібно враховувати, що в межах одного стандарту можуть використовуватися різні діапазони, і не всі з них можуть підтримуватися в мобільному апараті. Правда, телефони, що офіційно продаються в певній країні, зазвичай оптимізовані під місцеві мережі, і з ними проблем не повинно виникати. Але от якщо пристрій планується ввезти з іншої країни, і для місцевого ринку воно не призначалося — має сенс заздалегідь уточнити сумісність по діапазонах. Інакше може виникнути ситуація, коли апарат просто «не побачить» мережу, хоча формально він буде сумісний з певним стандартом зв'язку.

Додаткові функції і можливості апарата.

У сучасних мобільних телефонах (особливо смартфонах) може передбачатися дуже велика додаткова функціональність. Це можуть бути як уже звичні можливості, багато з яких безпосередньо пов'язані з оригінальним призначенням апарата, так і досить нові та/або незвичайні функції. До першої категорії можна віднести кнопку екстреного виклику (часто зустрічається на телефонах для літніх людей), шумозаглушення, FM-приймач, індикатор повідомлень, найпростіший ліхтарик і датчик освітлення. Друга категорія включає сканер обличчя та відбитка пальця (останній може розташовуватися на задній кришці, збоку, спереду і навіть прямо в екрані), гіроскоп, прогресивний повноцінний ліхтарик, стереозвук, об'ємний 3D-звук, Hi-Res Audio, підтримку доповненої реальності і...навіть таку екзотику, як барометр. Ось більше докладний опис кожного з цих варіантів:

— Сканер обличчя (FaceID). Особлива технологія розпізнавання обличчя користувача — не просто за рахунок фотографування, а за рахунок побудови тривимірної моделі обличчя на основі даних зі спеціального модуля на передній панелі. Ця технологія постійно вдосконалюється, в наш час вона здатна враховувати зміну зачіски і рослинності на обличчі, наявність окулярів, макіяжу тощо. Водночас слабкими місцями поки залишається розпізнавання близнюків і дитячих обличч (на них менше індивідуальних особливостей, ніж у дорослих). Основне застосування сканера обличчя — аутентифікація при розблокуванні смартфона, вході в додатки, проведенні платежів тощо. Водночас можливі й інші, більше оригінальні варіанти використання. Наприклад, в деяких додатках сканер обличчя зчитує міміку користувача, а потім цю міміку повторює пичка на екрані телефону.

— Сканер відбитка пальця. Пристосування для зчитування відбитку пальця. Використовується переважно для авторизації користувача — наприклад, при розблокуванні апарата, при вході в певні додатки або акаунти, при підтвердженні платежів тощо. Що стосується різних варіантів розташування, то найбільшою популярністю в наш час користуються сканери в задній кришці апарата, — до такого датчика можна доторкнутися вказівним пальцем, не випускаючи смартфон з рук і практично не змінюючи хвату. Аналогічним чином працює і сканер на боковому торці, проте найчастіше для спрацьовування потрібно провести по ньому пальцем, а не просто доторкнутися. Такій формат роботи передбачається як для уникнення помилкових спрацьовувань при звичайному утриманні (зазвичай сканер знаходиться якраз під великим пальцем правої руки), так і через невелику площу датчика, що не дає змогу зчитати досить великий фрагмент відбитка без руху пальця. Зі свого боку, датчики на передній панелі деякий час тому були досить популярні, зокрема, завдяки Apple, яка першою щільно впровадила розпізнавання відбитків у свої гаджети; «яблучні» смартфони дотепер традиційно використовують саме переднє розташування сканера. Однак подібне розташування неминуче збільшує розміри нижньої рамки, тому все більшу популярність у наш час набуває інший варіант — сканери, що встановлені прямо в екрані (точніше, під матрицю екрану) і не займають зайвого місця на передній панелі.

— Google AR Core. Підтримка смартфоном технології доповненої реальності (augmented reality, AR) Google AR Core. Ця технологія застосовується для роботи з AR в смартфонах на Android. Детальніше про доповнену реальність і спеціальні технології див. нижче.

— Apple AR Kit. Підтримка смартфоном технології доповненої реальності (augmented reality, AR) Apple AR Kit. Ця технологія застосовується для роботи з AR в смартфонах від Apple, що працюють на iOS. Детальніше про доповнену реальність і спеціальні технології див. нижче.

— Підтримка спеціальних технологій доповненої реальності. Загальна ідея доповненої реальності (AR) полягає в тому, щоб додати до зображення реального світу, видимого на екрані апарата, певні додаткові елементи, які «вбудовані» в реальний світ і виглядають як його частина. Один з найвідоміших прикладів AR — гра Pokemon Go, де гравець з допомогою камери повинен був шукати віртуальних покемонів на реальній місцевості. Інші варіанти застосування функції — навігація (відображення «дороговказної лінії» прямо на екрані смартфона поверх зображення з камери), дизайн інтер'єрів (можливість віртуально вписати той чи інший предмет в існуючу обстановку), ремонт машин (підсвічування ключових деталей, «рентгенівський зір») тощо. Однак у даному випадку мова йде не просто про можливості роботи з AR-додатками, а саме про підтримку спеціальних технологій доповненої реальності — зазвичай Google AR Core або Apple AR Kit. Особливості цих технологій у тому, що вони розширюють можливості, доступні як для користувачів, так і для розробників ПЗ. Так, користувачі отримують більше обширний набір AR-додатків, з більше прогресивним функціоналом; а розробниками таких додатки можуть бути не тільки великі компанії, але і практично всі бажаючі, в тому числі окремі фахівці.

— Стереозвук. Можливість відтворювати повноцінний стереозвук через власні динаміки телефону, без зовнішніх аудіопристроїв. Для цієї задачі динаміків повинно бути як мінімум два. Це ускладнює конструкцію і підвищує її вартість, зате позитивно позначається на якості звучання: звук виходить більш виразним і деталізованим, ніж при використанні одного динаміка, він має ефект об'ємності, а також більш високу гучність.

– Об'ємний 3D-звук. Механіка просторового об'ємного звучання з локалізацією джерел звуку в тривимірному просторі дозволяє глибоко поринути в атмосферу фільмів, насолодитися прослуховуванням аудіотреків або повністю зануритися в мобільний геймплей. Алгоритми реалізації 3D-звуку в смартфонах відрізняються щодо програмної та апаратної підтримки, проте всі вони націлені на досягнення ефекту реалістичності звукової сцени. Зазначимо, що під підтримкою об'ємного 3D-звучання можуть матися на увазі як загальнопоширені технології на кшталт Dolby Atmos або DTS:X Ultra, так і фірмові рішення від окремих аудіобрендів, що доклали руку до звукової підсистеми мобільного пристрою (AKG, JBL, Harman, Huawei/Honor Histen тощо).

– Hi-Res Audio. Підтримка мобільним пристроєм звуку високої роздільної здатності Hi-Res Audio – цифрового сигналу з параметрами від 96 кГц/24 біт. Аудіотреки у такому форматі звучать максимально близько до оригінальних задумів авторів композицій. Як результат забезпечується звучання, максимально наближене до записуваного в студії.

— FM-приймач. Вбудований модуль для прийому радіостанцій, що ведуть мовлення в FM-діапазоні. У деяких апаратах підтримуються і інші діапазони, проте найбільшою популярністю в наш час користуються саме FM (завдяки можливості передавати стереозвук), саме в ньому зазвичай ведуть мовлення музичні радіостанції. Зазначимо, що деяким апаратам для впевненого прийому може знадобитися підключення дротових навушників — їх кабель відіграє роль зовнішньої антени.

– Індикатор повідомлень. Фізично окремий світловий маячок, що пульсує або безперервно горить у відповідь на вхідні сповіщення про пропущені виклики та отримані повідомлення (зокрема з месенджерів та клієнтів соцмереж). Також лампочка-індикатор зазвичай сигналізує про низький залишок рівня заряду акумуляторної батареї смартфона і світиться під час процедури дозаправки акумулятора. Реалізація індикатора сповіщень може бути різною: в одних телефонів він однобарвний, в інших – має кольорові кодування сигналів, що гнучко регулюються під ті чи інші події через меню налаштувань. Світловий маячок дає можливість візуально оцінити наявність вхідних повідомлень без необхідності вмикати екран смартфона.

— Кнопка екстреного виклику. Окрема кнопка, призначена для використання в критичних ситуаціях. Конкретний функціонал кнопки може бути різним, залежно від моделі: відправлення «тривожних» SMS на обрані номери, автоматичний прийом дзвінків з цих номерів чи виклик на них по черзі, ввімкнення сирени тощо. В будь-якому випадку «екстрена» кнопка зазвичай робиться добре помітною, а її наявність особливо корисна, якщо телефон використовується літньою людиною (власне, в спеціалізованих апаратах, призначених для людей у віці, дана функція є практично обов'язковою).

— Шумозаглушення. Електронний фільтр, що очищує голос користувача від сторонніх шумів (звуків вулиці, гудіння вітру в решітці мікрофона тощо). Таким чином, співрозмовник на іншому кінці лінії чує тільки голос, практично без зайвих звуків. Зрозуміло, жодна система шумозаглушення не є ідеальною; однак здебільшого ця функція помітно покращує якість речі, переданої телефоном співрозмовнику.

— Гіроскоп. Пристрій, що відстежує повороти мобільного телефону в просторі. Сучасні гіроскопи, як правило, працюють по всім трьом осям і здатні розпізнавати і кут, і швидкість повороту; крім того, ця функція практично обов'язково означає наявність акселерометра, який дає змогу (крім іншого) визначати струси і різкі зміщення корпуса. Це забезпечує розширені можливості управління — зокрема, без гіроскопів не обійтися при роботі з доповненою реальністю (див. вище) або при використанні VR-окулярів, у які встановлюється смартфон.

— Ліхтарик. Можливість застосування телефону в ролі ліхтарика. Підкреслимо, що в даному випадку мова звичайно йде про найпростішу версію ліхтарика — коли цю функцію виконує спалах основної камери, що включається через програмні налаштування. Більш прогресивні світильники зазначаються в характеристиках як «повноцінний ліхтарик» (див. нижче).

— Повноцінний ліхтарик. Наявність в телефоні прогресивного ліхтарика — більше потужного і функціонального, ніж звичайний (див. вище). Конкретна конструкція і можливості такого світильника можуть бути різними. Так, в одних апаратах передбачається окремий світлодіод (або набір світлодіодів) на верхньому торці, і це джерело світла використовується тільки в якості ліхтарика. В інших (переважно смартфонах) мова йде про особливу конструкцію спалаху: він складається з декількох світлодіодів, причому для підсвічування під час зйомки зазвичай використовується лише частина з них, а для роботи в режимі світильника — все відразу. А додатковий функціонал такого джерела освітлення може включати лазерну указку, фокусування променя, регулювання яскравості тощо. В будь-якому разі більшість моделей з цією особливістю належать до захищених пристроїв з підвищеною стійкістю до пилу, вологи і ударів (однак є і винятки).

— Датчик освітлення. Сенсор, який відстежує рівень зовнішнього освітлення. Використовується в основному для автоматичного регулювання яскравості екрану: при яскравому зовнішньому освітленні вона підвищується, щоб зображення залишалося видимим, а в сутінках і темряві — знижується, що дає змогу економити заряд батареї і знижує стомлюваність очей.

— Барометр. Датчик для виміру атмосферного тиску. Сам по собі барометр тільки визначає цей тиск в поточний момент часу, а от способи використання таких даних можуть бути різними, залежно від встановленого на телефоні ПО. Приміром, деякі навігаційні додатки можуть визначати перепад висот між окремими точками на місцевості за різницею атмосферного тиску в цих точках; а в метеорологічних програмах дані з барометра можуть поліпшити точність прогнозу погоди. Також дана функція буде корисна метеочутливим людям: вона сигналізує про зміну погоди, даючи змогу визначити причину нездужань і вжити заходів для їх усунення.