Порівняння Garmin Fenix 7X Solar vs Garmin Epix Gen 2

— TFT. Найпростіший різновид рідкокристалічних матриць, які використовуються в кольорових дисплеях. Забезпечують відносно невисоку, проте загалом достатню якість зображення, при цьому коштують помітно дешевше більш прогресивних технологій. Не потребують підсвічування — точніше, підсвічування є частиною самого екрану і вмикається разом з ним. З однозначних недоліків варто відзначити те, що багато TFT-матриць мають досить обмежені кути огляду; втім, у міру вдосконалення технології цей недолік поступово усувається.

— IPS. Різновид РК-матриць, створений у спробі усунути недоліки TFT. Існує безліч підвидів матриць IPS, проте всі вони характеризуються високою якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і широкими кутами огляду. Недолік цього варіанта — порівняно висока вартість.

— OLED. У цьому разі мається на увазі технологія, використовувана для створення найпростіших монохромних дисплеїв. У таких екранах кожен сегмент, з якого складається зображення, являє собою окремий світлодіод, завдяки чому відпадає необхідність у зовнішньому підсвічуванні. Колір світіння в різних моделях може бути різним, що дає змогу надавати гаджету стильний і оригінальний зовнішній вигляд.

— AMOLED. Екрани на основі матриці з активних органічних світлодіодів. Аналогічно різним видам TFT, ця технологія дає змогу створюв...ати кольорові дисплеї з високою роздільною здатністю. Її ключовою особливістю є те, що для екрану не потрібна окрема система підсвічування — в матрицях AMOLED кожен піксель світиться самостійно, в результаті чого енергоспоживання виходить дещо меншим. При цьому подібні екрани характеризуються гарною якістю передачі кольору, відмінною яскравістю і великими кутами огляду, однак і коштують помітно дорожче TFT.

— Super AMOLED. Удосконалена версія описаної вище технології AMOLED, забезпечує більш широку кольоропередачу і яскравість, а також поліпшену точність і швидкість сенсорної віддачі — причому при меншій товщині дисплея і більш низькому енергоспоживанні. Крім того, знижено ступінь відображення зовнішнього світла, така матриця дає менше відблисків і краще видима при сонячному світлі.

— E-Ink (E-Paper). Дисплеї, виконані за технологією «електронного паперу»; крім того, до цієї категорії включають також екрани типу Memory LCD. Класичний E-Ink екран — чорно-білий, не оснащується підсвічуванням (втім, воно може бути вбудоване в гаджет окремо), має дуже невисоку швидкість оновлення і слабо підходить навіть для секундомірів, не кажучи вже про відео або анімовані картинки. З іншого боку, «електронний папір» відмінно видимий на яскравому світлі і має дуже низьке енергоспоживання: електрика йому потрібно тільки при зміні зображення, нерухома ж картинка залишається видимою навіть при повністю відключеному живленні. Екрани Memory LCD, зі свого боку, при тих же переваги майже не поступаються класичним РК-матрицям за швидкістю оновлення, проте з низки причин особливого поширення вони не отримали.

— Transflective. Специфічний різновид РК-матриць, здатний працювати як за рахунок власного підсвічування, так і за рахунок відбитого світла. При яскравому зовнішньому освітленні (наприклад, на сонці) такий екран ефективно відображає його і не потребує окремого підсвічування — проте воно все одно є в конструкції і вмикається при слабкому освітленні. Подібний формат роботи дає змогу помітно знизити енергоспоживання в порівнянні з традиційними РК-екранами, де зображення не видно без підсвічування; крім того, гарна видимість на яскравому світлі теж є важливою перевагою. Основний недолік матриць цього типу — висока вартість; крім того, вони робляться в основному монохромними.

– LTPO. OLED і AMOLED-матриці з адаптивною частотою оновлення, що змінюється в широкому діапазоні, виходячи з задач, що виконуються. При відтворенні динамічних кадрів екрани з LTPO-технологією автоматично піднімають частоту розгортки до максимальних значень, при перегляді статичних зображень автоматично знижують її аж до мінімуму. У суті технології лежить традиційна LTPS-підкладка з тонкою оксидною плівкою TFT поверх основи тонкоплівкових транзисторів. Динамічне управління частотою оновлення забезпечується за рахунок контролю потоків електронів. Ключовою перевагою LTPO-екранів є знижене енергоспоживання.

Діагональ дисплея, встановленого в гаджеті; для круглих екранів, відповідно, вказується діаметр.

Більш великий екран, з одного боку, виходить більш зручним у використанні, з іншого — помітно впливає на габарити всього пристрою, що особливо критично для наручних гаджетів. Тому виробники вибирають розмір дисплея у відповідності з призначенням і функціоналом кожної конкретної моделі — щоб і місця на екрані вистачало, і саме пристрій було не надто громіздким.

Також варто сказати, що екрани зі схожою діагоналлю можуть мати різні пропорції сторін. Наприклад, традиційні розумні годинник зазвичай оснащуються квадратними або круглими матрицями, тоді як у фітнес-браслетах екрани часто роблять витягнутими у висоту.

Розмір екрану годин точок (пікселів) по горизонталі і вертикалі. Загалом це один з показників, що визначають якість зображення: чим вище роздільна здатність, тим чіткіше і рівніше картинка на екрані (при тій же діагоналі), тим менш помітні окремі точки. З іншого боку, зростання кількості пікселів впливає на вартість дисплеїв, їх енергоспоживання і вимоги до апаратної платформи (потрібна більш потужна «начинка», яка і сама буде коштувати дорожче). Крім того, специфіка використання розумних годин така, що у них «наворочені» екрани високої роздільної здатності просто нічого. Тому сучасні наручні аксесуари використовують дисплеї з відносно невеликим роздільною здатністю: наприклад, 320х320 при діагоналі близько 1,6" вважається цілком достатнім показником навіть для годин преміумкласу.

Щільність точок на екрані гаджета, а саме — кількість пікселів, що припадає на кожен дюйм матриці по вертикалі або горизонталі.

Чим вище PPI — тим вище деталізація екрана, тим більш чітким і згладженим виходить зображення. З іншого боку, цей показник відповідним чином впливає на ціну. Тому чим вище щільність точок — тим більш прогресивною, зазвичай, є гаджет і на загальних можливостей. Втім, при виборі екрану виробники враховують загальне призначення і функціонал пристрою; так що навіть невелика кількість PPI зазвичай не заважає комфортному використанню.

Матеріал, з якого виготовлене прозоре покриття дисплея.

— Пластик. Недорогий, до того ж досить міцний і ударостійкий матеріал: навіть при сильному ударі пластик швидше потріскається, ніж розсиплеться на дрібні уламки. Водночас на такому покритті легко з'являються подряпини, і з часом воно неминуче мутніє. Через це пластик зустрічається переважно в недорогих наручних гаджетах.

— Скло. У такому разі може матися на увазі як класичне силікатне скло (таке ж, як, наприклад, у вікнах), так і деякі оригінальні різновиди ударостійкого скла, що не належать до Gorilla Glass (див. нижче). Звичайне скло коштує дорожче за пластик, але ненабагато, при цьому воно краще виглядає і довше зберігає прозорість завдяки стійкості до подряпин. Головні недоліки цього матеріалу — крихкість і схильність розсипатися на гострі уламки при ударах. Цього недоліку тією чи іншою мірі позбавлене захищене від ударів скло, проте воно й коштує дорожче. За ціновою категорією гаджета можна досить точно визначити, яке саме скло в ньому використовується — звичайне чи ударостійке.

— Сапфір. Покриття, виготовлене з синтетичного сапфіра, яке використовується виключно в гаджетах преміумкласу — це пов'язано зі складністю його виробництва і, відповідно, високою вартістю. З практичного боку сапфір відрізняється надзвичайно високою стійкістю...до подряпин (подряпати таке скло можливо хіба що алмазом або спеціальним інструментом), однак водночас він крихкий і легко розколюється від удару.

— Gorilla Glass. Сімейство ударостійкого скла, яке створене компанією Corning, і широко застосовується в сучасній електроніці, включаючи наручні гаджети. Крім міцності, Gorilla Glass відрізняється ще й непоганою стійкістю до подряпин, при цьому коштує відносно недорого (за мірками такого покриття), що й зумовило його популярність. Утім, конкретні властивості такого скла залежать від його версії; ось варіанти, які актуальні для сучасних наручних пристроїв:

• Gorilla Glass v3. Найстаріша з актуальних нині версій — випущена в 2013 році. Тим не менш, навіть таке покриття помітно перевершує традиційне скло (не кажучи вже про пластик) за прозорістю і стійкістю до подряпин.
• Gorilla Glass v4. Версія, що вийшла в 2014 році. Ключовою особливістю стало те, що при розробці цього покриття основну увагу було приділено стійкості до ударів (тоді як попередні покоління робили наголос переважно на стійкості до подряпин). У результаті скло вийшло вдвічі міцніше, ніж у версії 3, притому що його товщина склала всього 0,4 мм.
• Gorilla Glass SR+. Перша версія Gorilla Glass, яка була створена спеціально для смартгодинників та інших мініатюрних наручних гаджетів; представлена в 2016 році. За твердженнями творців, стійкість до подряпин у такого покриття наближається до показників сапфірового скла при збереженні основних переваг Gorilla Glass — високої міцності й прозорості. Загалом для даного матеріалу заявлено перевагу над «альтернативними варіантами» на 70 % за характеристиками міцності та на 25 % за оптичними властивостями.
• Gorilla Glass DX. Ще один різновид скла, який спеціально створений для наручних пристроїв. Був випущений в 2018 році одночасно з версією DX+ (див. нижче). З ключових поліпшень у Gorilla Glass DX заявлені, зокрема, підвищені антирефлексивні властивості й збільшення рівня контрастності видимого зображення на 50 %; останнє, до того ж, дає змогу знизити фактичну яскравість і, відповідно, енергоспоживання екранів без шкоди для якості зображення, що особливо важливо для мініатюрних наручних пристроїв. А від покриття типу DX+ цей матеріал відрізняється, з одного боку, меншою стійкістю до подряпин, з іншого — вищими антирефлексивними характеристиками.
• Gorilla Glass DX+. «Ровесниця» оригінальної версії DX, що відноситься до тієї ж спеціалізації — наручні гаджети та інші мініатюрні пристрої. При цьому DX+ відрізняється більш високою стійкістю до подряпин, однак має дещо гірші антирефлексивні характеристики. У всьому іншому ці типи покриття практично ідентичні.

Серед додаткових функція зустрічаються вбудований плеєр, датчик освітлення, Wi-Fi, NFC, у тому числі і з безконтактною оплатою, акселерометр, камера, повноцінний ліхтарик. Докладніше про них:

– Вбудований плеєр. Наявність у смартгодиннику плеєра дає можливість використовувати гаджет для прослуховування музики. Для цього не потрібно підключатися до телефону. Композиції відтворюватимуться безпосередньо з годинника. Тому дані пристрої в обов'язковому порядку повинні мати значний (як для годинника) об'єм пам'яті і всеїдністю в підключенні (для з'єднання з навушниками).

— Датчик освітлення. Датчик, що відслідковує яскравість навколишнього освітлення. Один з найпопулярніших способів застосування цієї функції — автопідлаштування яскравості дисплея: на яскравому світлі вона збільшується, щоб зображення залишалося видимим, а в сутінках — зменшується, що знижує навантаження на очі і витрату енергії. Крім того, можуть передбачатися й інші функції, більш специфічні — наприклад, вмикання екрану при відсмикування рукава одягу.

— Wi-Fi. Технологія, що першопочатково застосовується для виходу в Інтернет через бездротові точки доступу, проте останнім часом використовуєть...ся також для прямого зв'язку між двома пристроями (таке з'єднання має ряд переваг перед традиційним Bluetooth). В наручних гаджетах найчастіше передбачається перший варіант, хоча зустрічається і другий. А ось конкретні способи застосування Wi-Fi можуть бути різними, залежно від пристрою: доступ до веб-сайтів і різних Інтернет-сервісів, віддалений зв'язок з системами «розумного дому», дистанційне управління цифровими фотоапаратами та іншою електронікою, передача через Інтернет GPS-координат (у дитячих маячках) тощо.

— NFC. Технологія бездротового зв'язку на малих відстанях (до 10 см). Способи її застосування, в тому числі в наручних пристроях, можуть бути різними. Один з найпопулярніших варіантів — використання гаджета для безконтактних платежів (див. нижче); втім, в наявності такої функції не завадить переконатися окремо. Ще одна поширена функція — спрощення з'єднання по Bluetooth зі смартфоном або планшетом, який також має NFC: замість ручного налаштування досить піднести один пристрій до іншого — і вони автоматично розпізнають один одного і встановлять зв'язок, залишиться лише підтвердити з'єднання. Можуть передбачатися й інші способи взаємодії — наприклад, запуск «спортивного» додатку на смартфоні при піднесенні до нього фітнес-браслета. А в теорії допускаються і більш специфічні варіанти застосування NFC — наприклад, в ролі проїзного, пропуска тощо. Власне у багатьох моделях наручних гаджетів набір цих способів обмежується лише встановленими додатками.

— Безконтактна оплата. Можливість застосування наручного гаджета для безконтактної оплати. Дана функція зустрічається виключно у моделях з NFC (див. вище); вона фактично перетворює пристрій в аналог кредитної картки з чипом і дає можливість розраховуватися, не виймаючи зайвий раз карту з гаманця — досить піднести руку з гаджетом до зчитувача терміналу. Це забезпечує не тільки додаткову зручність, але і безпеку. Так, піднести годинник до терміналу значно простіше, ніж лізти в кишеню або сумочку за кредиткою — особливо якщо руки зайняті покупками. А замість традиційної карти, з якої зловмисник може скопіювати основні реквізити на зразок номера, CVV-коду та терміну придатності (наприклад, «підглянувши» їх за допомогою вбудованої камери), використовується гаджет, який передає ці дані в зашифрованому вигляді і ніде не відображає їх явно.
Для використання безконтактної оплати, зазвичай, потрібно синхронізувати гаджет зі смартфоном і налаштувати таку оплату в системі Google Wallet або Apple Pay. А ось для здійснення платежів смартфон вже не обов'язковий — багато наручних пристроїв здатні виконувати цю функцію повністю автономно (хоча таку можливість все ж не завадить уточнити окремо).

— Акселерометр. Датчик, що визначає напрям сили тяжіння, а також прискорення, що діють на пристрій. Це дає можливість відстежувати відразу два параметри: поточне положення в просторі і різні фізичні впливи (на зразок постукування або струшування). Найчастіше акселерометр відповідає за дві основні функції: автоматичний поворот зображення на екрані, а також роботу крокоміра (власне, наявність такого датчика практично гарантовано означає і наявність крокоміра, см. «Можливі вимірювання»). Однак можливі й інші способи застосування цього датчика — наприклад, скидання дзвінка при струшуванні годинника, вмикання екрану при постукуванні по корпусу тощо.

— Гіроскоп. Пристосування, що дає змогу відстежувати повороти гаджета в ту або іншу сторону. Зазвичай, використовується в поєднанні з акселерометром. Гіроскоп покращує точність позиціонування в просторі (що позитивно позначається на якості роботи крокоміра та інших аналогічних функцій), а також дає додаткові можливості управління жестами. Втім, конкретні варіанти застосування цього датчика сильно залежать від моделі.

— Камера. Наявність в годиннику/браслеті власної вбудованої камери; розташування та призначення різниться від моделі до моделі. В одних пристроях об'єктив знаходиться на передній панелі, над екраном, і справа обмежується лише відеозв'язком і зйомкою селфі, інші дають змогу знімати і «класичні» фото або відео. Водночас варто відзначити, що в будь-якому разі характеристики таких камер зазвичай дуже скромні — так, роздільна здатність рідко перевищує 2 Мп, а автофокус передбачається тільки в найпрогресивніших моделях.

— Повноцінний ліхтарик. Повноцінний ліхтарик, як би голосно це не звучало в смартгодиннику, складається лише з діода. Однак, конструкційні особливості його оформлення дають змогу отримати достатній пучок світла для гарного освітлення аж до пари метрів. Звичайно, повноцінним цей ліхтарик є лише на тлі самого смартгодинника і його ніяк не можна порівняти з реальним ліхтариком, як окремим пристроєм.

Час, який гаджет здатний опрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батареї) у звичайному режимі використання.

Під нормальним режимом, як правило, мається на увазі робота з порівняно невисоким навантаженням. Дисплей у цей час може відображати якісь дані, також можуть працювати базові функції (підрахунок кроків, періодична перевірка пульсу тощо), однак у будь-якому випадку енергоспоживання виходить невисоким. Тому час роботи у звичайному режимі може бути досить вражаючим, аж до кількох тижнів, а то й місяців. Однак при виборі не завадить звернути увагу на заявлений час в активному режимі (див. нижче) — особливо якщо тривалий час роботи має вирішальне значення, або ж ви плануєте інтенсивно експлуатувати гаджет. Реальна автономність пристрою, швидше за все, виявиться десь посередині між цими двома значеннями залежно від фактичного навантаження. Якщо для гаджета вказано лише час у звичайному режимі — варто вибирати з певним запасом.

Час, який гаджет здатний пропрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батарейки) в активному режимі використання.

Для годинників-телефонів (див. «Тип») під цим, зазвичай, мається на увазі режим розмови, для інших гаджетів — режим інтенсивної роботи, коли використовується велика кількість функцій та датчиків і йде постійний обмін інформацією зі смартфоном/планшетом. Втім, конкретне розуміння «активного режиму» у різних виробників може відрізнятися: одні вказують час при максимальному навантаженні (тобто, по суті, гарантований час автономної роботи), інші — в деякому «середньому режимі». Однак у будь-якому разі це досить наочний параметр, що непогано описує автономність тієї чи іншої моделі (і набагато більш близький до реальних показників, ніж згадане вище час у звичайному режимі).

Відзначимо, що для моделей з датчиком GPS (див. «Навігація») в характеристиках може додатково уточнюватися час активної роботи з використанням такого датчика. Детальніше див. «Час роботи (GPS)»

Час, який гаджет здатний пропрацювати на одному заряді акумулятора (або комплектної батарейки) при використанні GPS-датчика.

Даний параметр уточнюється в основному для висококласних годинників туристичного призначення, призначених для досвідчених мандрівників, військових, рятувальників, дайверів, пілотів тощо. В подібних пристроях використовуються прогресивні GPS-приймачі, які самі по собі можуть споживати досить значну кількість енергії; крім того, робота приймача неминуче супроводжується використанням інших функцій — передачею навігаційних даних на інший пристрій (зазвичай по Bluetooth), роботою з власними вбудованими картами тощо. Тому час роботи з використанням GPS виходить досить скромним — він може бути в рази, а то і на порядки менше часу роботи в активному і тим більше в звичайному режимі (про те й інше див. вище).

Нагадаємо також, що зазначені в характеристиках показники автономності є приблизними – на практиці вони можуть відрізнятися (в ту чи іншу сторону, залежно від конкретних особливостей застосування). Проте, за цими показниками цілком можна оцінювати фактичні можливості годинника і порівнювати їх між собою: різниця в заявленому часі роботи, як правило, пропорційно відповідає і різниці в практичній автономності.