Порівняння AEG BS 12G3 LI-152C vs AEG BE 750R

Загальний тип інструменту.

В наш час в одну категорію з традиційними дрилями обєднують також декілька інших різновидів ручного інструменту, зі схожою конструкцією і принципом роботи: дрилі-шурупокрути, класичні шурупокрути, гайкокрути та електричні викрутки. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Дриль. Традиційні дрилі — електроінструмент для свердління отворів в різних матеріалах. За спеціалізацією і «ваговою категорією» такі інструменти варіюються від мініатюрних акумуляторних моделей до важких професійних агрегатів для алмазного свердління (див. «Призначення»). У будь-якому разі дрилі оснащуються патронами для встановлення свердл, а також двигунами, розрахованими на значний опір при роботі. Також відзначимо, що багато подібних агрегатів мають ударний режим, однак дриль все ж не здатна замінити повноцінний перфоратор (докладніше див. «Функції»).

— Шурупокрут. По суті — електричний (або пневматичний) аналог ручної викрутки. Застосовується насамперед для закручування і відкручування шурупів, гвинтів та іншого аналогічного кріплення за допомогою біт — змінних насадок, форма яких імітує різні викруткові наконечники (прямі, хрестоподібні тощо). Відповідно, стандартний тип фіксатора для насадки в такому інструменті — під біту (див. «Тип патрона»). Від викруток...з електричним приводом (див. нижче) шурупокрути відрізняються більш високою потужністю, кращою придатністю для тривалих робіт і високих навантажень, а також більшими габаритами і досить значною (у порівнянні, зрозуміло) вагою.

— Дриль-шурупокрут. Інструменти (переважно акумуляторні, див. «Джерело живлення»), що суміщають в собі функціонал дриля і шурупокрута. Докладніше про той та інший див. вище, а такі «гібридні» пристрої надзвичайно популярні в наш час завдяки універсальності. Перемикання між режимами свердління і закручування в них здійснюється заміною патрона, а також, в більшості моделей — регулювання крутного моменту (див. нижче). У той же час варто відзначити, що порівняно з традиційними дрилями ефективність таких агрегатів при свердлінні досить невисока, вони не призначаються для високих навантажень, твердих матеріалів і великих діаметрів свердління. Це пов'язано з тим, що для досягнення високої потужності довелося б збільшити габарити і вагу, що помітно ускладнило б застосування у форматі шурупокрута.

— Гайкокрут. Свого роду електричні і пневматичні аналоги торцевих ключів: інструменти, призначені для роботи з гайками та іншим аналогічним кріпленням (наприклад, болтами, що мають головки без шліц). Гайкокрути багато в чому аналогічні описаним вище шурупокрутам і відрізняються в основному типом патрону — зазвичай це квадрат під торцеві головки різних розмірів.

— Викрутка. Електричний аналог звичайної ручної викрутки (пневматичний привод в таких пристроях з ряду причин не застосовується). Деякі з таких моделей мають пряму форму корпуса (див. «Конструкція») і зовні дуже схожі на ручні інструменти; інші нагадують зменшені і полегшені шурупокрути (див. нижче). В будь-яокму разі, електровикрутки призначаються в основному для робіт, де точність і акуратність важливіше високих зусиль (або де ці зусилля просто не потрібні). У світлі цього невисока потужність таких пристроїв є не стільки недоліком, скільки особливістю. До того ж ця особливість дає змогу без особливих труднощів застосовувати акумуляторне живлення, роблячи інструмент максимально автономним; власне, електровикрутки з роботою від мережі в наш час майже не зустрічаються. А невеликі розміри і вага, зі свого боку, сприяють згаданій точності й акуратності.

Загальна потужність, споживана електричним інструментом з живленням від мережі (див. «Джерело живлення»). Вважається основним критерієм для оцінки загальних можливостей тієї чи іншої моделі: більш висока потужність дозволяє досягти більшої швидкості та/або крутного моменту. Правда, більш коректним параметром для такої оцінки є корисна (робоча) потужність, однак вона вказується далеко не завжди, а однотипні інструменти зі схожими енергоспоживанням зазвичай не особливо розрізняються і по робочій потужності. Крім того, дані про споживаної потужності дають змогу ще й оцінити навантаження на електромережу або інше джерело живлення; в деяких випадках це буває зайвим.

Що стосується конкретних цифр, то для різних типів інструментів і характерні значення потужності будуть різними. Приміром, від 750 до 1000 Вт вважається досить солідним показником для шурупокрута, тоді як для класичних дрилів це — середнє значення, серед таких пристроїв зустрічаються варіанти навіть на 1,5 кВт і більше. Детальні рекомендації по вибору інструменту за цим параметром можна знайти в спеціальних джерелах. Зазначимо тільки, що не завжди має сенс гнатися за максимальними значеннями — висока потужність помітно позначається на габаритах, вазі і ціною агрегата, притому що потрібна далеко не завжди.

Швидкість обертання робочої насадки, що забезпечується інструментом.

Якщо в даному пункті вказується одне число (наприклад, 1800) — це може бути як стандартна, незмінна, так і максимальна швидкість обертання. Про максимальну швидкість мова йде в тому разі, якщо інструмент має більше однієї швидкості (див. «Кількість швидкостей») і/або регулятор обертів (див. «Функції»). Зі свого боку, два або три числа через косу лінію (наприклад, 1100/2300/3400) вказуються тільки для моделей, що мають відповідну кількість окремих швидкостей. Кожне з цих чисел позначає стандартне (а при наявності регулятора обертів — максимальне) число обертів на одній з швидкостей.

У будь-якому разі при виборі інструменту за кількістю обертів варто враховувати як його загальний тип (див. «Пристрій»), так і специфіку передбачуваних робіт. Докладні рекомендації з цього приводу досить широкі, їх немає сенсу повністю приводити тут – краще звернутися до спеціальних джерел. Відзначимо лише кілька загальних моментів. Так, високообертовими в наш час вважаються дрилі, здатні видати більше 3000 об/хв. В цілому ж висока швидкість сприяє продуктивності, проте тут є і зворотна сторона: підвищення обертів (при тій же потужності) знижує крутний момент — відповідно, падає ефективність роботи з непіддатливими матеріалами і насадками великого діаметру. Тому спеціально шукати «швидкісний» інструмент має сенс лише в тому разі, якщо швидкість має ключове значення; при цьо...му не завадить переконатися, що обрана модель здатна забезпечити необхідну ефективність і за крутним моментом.

Крутний момент – це найбільше зусилля, з яким дана модель здатна провертати робочу насадку.

Вищий крутний момент дає більше можливостей, він дає змогу справлятися зі складними задачами на зразок свердління в твердих матеріалах, відкручування гвинтів і гайок, що прикіпили, тощо. З іншого боку, велике зусилля вимагає відповідної потужності — а це, зі свого боку, впливає на габарити, вагу і вартість самого інструменту, а також висуває підвищені вимоги до живлення (потужності мережі, ємності акумулятора або тиску/продуктивності компресора). А для деяких задач зайвий крутний момент в принципі неприпустимий, так що для максимальної універсальності бажано мати регулювання крутного моменту – а це ще більше позначається на вартості. І чим більше ступенів, тим оптимальніше можна налаштувати інструмент на виконання того чи іншого виду роботи. Так що загальне правило таке: при виборі варто враховувати специфіку планованих робіт, а не гнатися за найбільшим робочим зусиллям.

Докладні рекомендації щодо вибору оптимального крутного моменту для різних типів інструменту (див. «Пристрій») можна знайти в спеціальних джерелах. Тут же відзначимо, що ключове значення він має перш за все для шурупокрутів, хоча наводиться і для інших типів інструментів. При цьому в «найслабших» моделях максимальне робоче зусилля не перевищує 15 Нм, в найпотужніших воно становить більше 150 Нм.

Тип редуктора, передбаченого в конструкції інструмента.

Редуктор можна спрощено описати як механізм, що передає обертання від електродвигуна на патрон. При цьому, зазвичай, швидкість обертання знижується, за рахунок чого збільшується крутний момент. Різні типи редукторів розрізняються як раз за кількістю швидкостей, які можна отримати на виході. Найпростіший різновид таких механізмів — одношвидкісні, вони максимально прості, компактні і надійні. При цьому в інструменті з 1-швидкісним редуктором цілком може передбачатися регулювання швидкості — за рахунок електронних схем, що дозволяють регулювати оберти двигуна. З іншого боку, зниження фактичної швидкості за рахунок електронного регулювання веде не до підвищення, а до зниження крутного моменту.

Більш прогресивними є багатошвидкісні редуктори, мають зазвичай від 2 до 4 швидкостей. Такі механізми є аналогом коробки передач до авто: швидкість в них регулюється за рахунок зміни передавального числа, так що зниження швидкості веде до збільшення крутного моменту, і навпаки. Подібна регулювання вважається більш практичною, ніж описана вище електронна; зворотною стороною є складність і висока вартість багатошвидкісних редукторів.

Кількість швидкостей, передбачена в конструкції інструменту.

Перш за все уточнимо, що під «швидкістю» в даному разі мається на увазі швидкісний режим. Кількість обертів на кожній «швидкості» може бути як фіксованою, так і регульованим (при наявності відповідного регулятора — див. «Функції»). Таким чином, наявність декількох швидкостей може мати різний сенс. В одних моделях зміна швидкісного режиму – це єдиний варіант регулювання обертів; в інших (при наявності окремого регулятора обертів) зміна режиму встановлює тільки максимальну швидкість обертання насадки, а фактична її швидкість плавно змінюється регулятором (який може мати ще й власний, додатковий обмежувач обертів).

Що стосується конкретної кількості швидкісних режимів, то в багатьох моделях він всього один. Відповідно, оберти в такому інструменті або зовсім не змінюються, або управляються тільки згаданим регулятором; цього нерідко буває цілком достатньо для нескладних завдань. Однак досить широкого поширення набули також інструменти на 2 швидкості – така конструкція дає додаткові можливості з налаштування і водночас залишається порівняно простою і недорогою. А в досить прогресивних моделях можна зустріти три, а то і чотири і більше швидкісних режими; в окремих ситуаціях ця кількість досягає 8 і навіть більше, що дає змогу використовувати перемикання ш...видкостей в ролі повноцінного регулятора обертів.

При виборі за даною характеристикою варто враховувати, що, при інших рівних умовах, більше число швидкостей дає більше можливостей з налаштування робочих параметрів, проте ускладнює конструкцію і збільшує її вартість.

Тип реверса, передбаченого в конструкції інструмента.

Реверс дає змогу перемикати напрямок обертання насадки; докладніше про це див. «Функції». Тут же вказується тип перемикача, який відповідає за цю функцію. Різновиди таких перемикачів у наш час досить різноманітні: повзункові, прапорцеві, щіткові на двигуні, на пусковій кнопці, гіроскопічні, на клавішному тумблері, а також такі, що суміщаються з перемикачем потоку або храповим механізмом. Ось докладний опис кожного з цих різновидів:

— Повзунковий. Перемикач у вигляді повзунка з двома протилежними положеннями. Як правило, рухається в напрямку «вперед-назад» щодо патрона інструменту — такий формат вважається найбільш практичним. Повзунки досить прості і в той же час зручні і наочні, особливо при використанні в шурупо - і гайкокрутах: рухом вперед (від себе) напрямок обертання виставляється на закручування, рухом назад (на себе) — відповідно, на відкручування. Втім, такі пристосування широко застосовуються і в інших різновидах інструментів (див. «Пристрій») і взагалі є найбільш популярним в наш час варіантом.

— Сполучений з перемикачем потоку. Найпопулярніший тип ревер...са в пневматичному інструменті (див. «Джерело живлення»); в інших моделях не зустрічається. Сам по собі перемикач потоку фактично являє собою регулятор швидкості, найчастіше у вигляді характерної поворотної ручки або важеля. А якщо цей регулятор поєднаний з реверсом — це означає, що він може відхилятися від нейтрального положення у дві сторони, і напрямок обертання буде залежати від того, в який бік зсунутий перемикач потоку.

— Прапорцевий. Перемикач у вигляді прапорця, який зазвичай встановлений над пусковою кнопкою і перекидається праворуч-ліворуч. Одна з переваг прапорця полягає в тому, що він знаходиться прямо під рукою і може перемикатися практично без зайвих рухів (що для повзунка доступно далеко не завжди). З іншого боку, даний варіант підходить в основному для дрилів, а в шурупокрутах і гайкокрутах прапорець не настільки інтуїтивно зрозумілий, як той же повзунок. Та й в цілому даний тип реверса з ряду причин помітно рідше зустрічається.

— Щітковий (на двигуні). Перемикач реверса, встановлений прямо в двигуні інструменту і заснований на використанні спеціального рухомого щіткотримача. Змінюючи за допомогою такого механізму положення щіток в двигуні, можна змінювати напрямок його обертання. Однією з ключових переваг даного способу є те, що він дає змогу без особливих хитрувань досягти максимальної потужності при будь-якому напрямку обертання. Крім того, подібне регулювання позитивно позначається на ресурсі двигуна. З іншого боку, щіткові перемикачі досить складні і дороги, а тому встановлюються переважно в потужний професійний інструмент.

— На пусковій кнопці. Перемикач реверса, поєднаний з пусковою кнопкою. Така комбінована кнопка зазвичай виконується у вигляді «гойдалки», а напрямок обертання залежить від того, на яку сторону гойдалки натиснув користувач; цим же натисненням відразу запускається двигун. Подібна конструкція дає змогу легко і швидко змінювати напрямок обертання — для цього не потрібно відволікатися на окремі перемикачі, досить злегка змістити палець і натиснути іншу половину пускової кнопки. Це особливо зручно для шурупо - і гайкокрутів, а також викруток; власне, саме до цих типів відноситься більшість моделей з даним типом реверса.

— На клавішному тумблері. Спосіб управління, який багато в чому схожий з описаним вище реверсом на пусковій кнопці — також використовує перемикач у вигляді «гойдалки». Ключова відмінність полягає в тому, що в даному випадку перемикач напрямку виконаний окремо від пускової кнопки — тобто користувач повинен спочатку вибрати напрямок руху, а потім натиснути «пуск». Особливих недоліків цей варіант не має, але зручністю теж не відрізняється, а тому зустрічається вкрай рідко.

— Гіроскопічний. Досить рідкісний і специфічний тип реверса, що зустрічається виключно у викрутках (див. «Тип»). По суті, зовнішні перемикачі в такому інструменті відсутні — замість цього використовується вбудований гіроскоп, що відслідковує повороти корпуса. Відповідно, для вибору напрямку руху потрібно досить різко повернути інструмент навколо поздовжньої осі у відповідну сторону і плавно повернути у вихідне положення (аналогічним же способом можуть регулюватися і оберти — наприклад, чим далі поворот, тим вище буде швидкість). Подібний спосіб управління дуже простий і інтуїтивно зрозумілий, однак досить складний в технічній реалізації і вимагає підвищеної обережності у поводженні з інструментом. Саме тому гіроскопічний реверс в наш час зустрічається вкрай рідко.

— Сполучений з храповим механізмом. Ще один досить рідкісний варіант, що зустрічається виключно у гайкокрутах — в основному пневматичних, рідше акумуляторних (див. «Живлення»). Храповий механізм, нагадаємо, відповідає за те, щоб робоча частина інструмента оберталася лише в одному напрямку. А управління реверсом здійснюється через механічний перемикач, який безпосередньо пов'язаний з цим механізмом і змінює його налаштування, встановлюючи той чи інший напрямок обертання.

Загальна вага інструменту — зазвичай, самого пристрою, без насадок. Для акумуляторних моделей (див. «Джерело живлення»), зазвичай, вказується маса з встановленим штатним акумулятором; для моделей на батарейках вага може наводитися як з елементами живлення, так і без них, проте в даному разі цей момент не особливо принциповим.

За інших рівних умов менша вага спрощує роботу, підвищує точність рухів і дає змогу довше використовувати інструмент, не втомлюючись. Однак варто мати на увазі, що висока потужність і продуктивність неминуче збільшують і масу інструменту; а різні хитрощі для зниження ваги підвищують ціну і можуть знизити надійність. Крім того, в деяких ситуаціях масивна конструкція є більш прийнятною. Насамперед це стосується робіт з великим навантаженням — наприклад, свердління отворів великого діаметра, або виконання заглиблень з ударом: важкий інструмент виходить більш стабільним, він менш схильний ривків і зрушень через нерівномірності матеріалу, вібрації механізмів тощо.

Також варто зазначити, що конкретні значення ваги напряму пов'язані з типом інструменту (див. «Пристрій»). Найбільш легкими є викрутки — у більшості з них цей показник не перевищує 500 г. Шурупокрути та дрилі-шурупокрути більш «важкі»: їх середня вага складає 1,1 – 1,5 кг, хоча є чимало і більш легких (0,6 – 1 кг), і більш важких (1,6 – 2 кг...і більше) моделей. А найбільшу вагу мають класичні дрилі та гайкокрути: такий інструмент повинен бути досить потужним, так що для них 1,6 – 2 кг є середнім показником, 2,1 – 2,5 кг — вище середнього, а багато агрегатів важать і більше 2,5 кг.

Номінальний діаметр патрона, яким укомплектований інструмент.

Цей розмір вказується по максимальному діаметру свердла (або хвостовика коронки), яке можна встановити кріплення. Існує кілька стандартних розмірів; найбільш популярними в наш час є патрон 10 мм і патрон 13 мм; помітно рідше зустрічаються дриля з патрон 16 мм, а також мініатюрні кріплення менше ніж на 10 мм (зазвичай 8 мм або 6 мм).

Чим крупніше свердло — тим більша потужність потрібна для його ефективне використання; відповідно, більш великі патрони характерні для більш важких і потужних інструментів. При цьому на дриль цілком можна встановити і менший патрон, якщо можливість заміни взагалі технічно передбачена. А от можливість роботи з великими кріпленнями (і свердлами для них) варто уточнювати окремо: не кожен інструмент має для цього достатній запас потужності.