Порівняння Samsung HW-Q60T vs Samsung HW-R650

Формат звуку, що видається звуковим проектором, фактично найбільша кількість окремих каналів звуку, що підтримується пристроєм. Зазначимо, що у разі йдеться про кількість реальних каналів, тобто каналів, під кожен із яких виділено хоча б один динамік; моделі з підтримкою віртуального об'ємного звучання здатні створювати у слухача враження більшої кількості каналів, ніж насправді (докладніше див. нижче).

Формат звуку позначається двома чи трьома числами через точку. Перша вказує кількість основних каналів, друга кількість сабвуферів, третя кількість додаткових вертикальних випромінювачів. Наприклад, формат 2.1 відповідає стереозвуку (2.0), доповненому сабвуфером. А умовний формат 3.1.2 включає лівий, правий та центральний канали, сабвуфер, лівий та правий вертикальні динаміки.

Звукові проектори, що підтримують більше просунутий формат звуку, ніж 3.1, у нашому каталозі позначаються як багатоканальні. Класичний формат багатоканального звуку – 5.1., але трапляються й інші варіанти. У будь-якому випадку велика кількість реальних каналів сприяє достовірності звуку, що відтворюється, і спрощує налаштування в порівнянні з системами віртуального об'ємного звучання, однак і обходиться дорожче.

Найбільшого поширення набули такі формати звуку: 2.0, 2.1, 3.0, 3.1, 4.1, 5.1, 5.1.2, 7.1.

Підтримка проєктором функції віртуального об'ємного звучання.

Сенс цієї функції полягає в тому, що за рахунок особливих налаштувань звуку та відображення звукових променів від стін приміщення слухач чує більше каналів, ніж реально є в проекторі (див. «Формат звуку»). Наприклад, система 3.1 з віртуальним об'ємним звучанням може видавати звук, схожий на об'ємний 5.1. Це дає змогу досягти ефекту «занурення» у звук, не збільшуючи кількість каналів та вартість проєктора. З іншого боку, достовірність такого звучання зазвичай помітно гірша, ніж у реального об'ємного звуку, а загальна якість сильно залежить від особливостей конкретного приміщення.

Зазначимо, що функція віртуального об'ємного звуку вказується для систем формату 2.0, 2.1, 3.0, 3.1. У просунутих багатоканальних системах апріорі є додаткові канали для відтворення об'ємного звуку.

Можливість видачі проєктором на вихід відеосигналу в роздільній здатності Ultra HD (4K) — 3840х2160. Це найвища роздільна здатність, що застосовується в сучасній споживчої відеотехніки — в 4 рази вище, ніж Full HD. Однак варто мати на увазі, що дана можливість помітно позначається на ціні проєктора, а для перегляду такого відео потрібно відповідний екран. Тому спеціально шукати UltraHD-пристрій має сенс тільки в тому випадку, якщо Ви першопочатково плануєте підключити його до екрану відповідного роздільної здатності.

Дана функція припускає наявність у проєктора хоча б одного виходу HDMI (див. нижче). При цьому джерелом відеосигналу може бути як зовнішній пристрій, так і сам проєктор, який працює у форматі медіацентру (наприклад, модель з можливістю прямого відтворення з USB-носіїв).

Загальна номінальна потужність динаміків звукового проєктора (включаючи сабвуфер — за його наявності).

Цей параметр часто використовують для оцінки загальної гучності звучання пристрою, проте це не зовсім вірно. Річ у тім, що фактична гучність звучання визначається в основному потужністю основних динаміків звукового проєктора, а загальна потужність є сумою цієї потужності і потужності сабвуфера. Тому моделі з однаковою номінальною потужністю можуть помітно відрізнятися за фактичною гучності: наприклад, комплект з 150-ватного саундбара з 50-ватним «сабом» буде більш гучним, ніж поєднання 100-ватного проєктора з сабвуфером тієї ж потужності, хоча в обох випадках номінальна потужність буде рівна 200 Вт.

Підводячи підсумок, можна сказати, що оцінювати гучність за номінальної потужності можна лише в тому випадку, якщо звуковий проєктор не оснащений сабвуфером — в таких моделях номінальна потужність дорівнює потужності основних динаміків. В інших випадках варто орієнтуватися на прямо заявлені характеристики потужність саундбара і потужність сабвуфера (про те й інше див. нижче).

Номінальна потужність динаміків, встановлених безпосередньо в саундбаре, без урахування сабвуфера (в моделях з вбудованим сабом, відповідно, враховується тільки потужність основних динаміків).

Цей показник безпосередньо визначає загальну гучність звучання звукового проєктора, саме на нього, а не на загальну номінальну потужність (див. вище) варто орієнтуватися при оцінці гучності. Вибирати ж за цим параметром варто з урахуванням специфіки приміщення, в якому планується встановити проєктор: чим обширнее приміщення і чим більше відстань до глядача — тим вище повинна бути потужність, інакше саундбар не зможе ефективно подзвучить сцену. Детальні рекомендації з оптимальної потужності для різних варіантів обстановки можна знайти в спеціальних джерелах.

Діапазон звукових частот, підтримуваний динаміками проєктора.

При оцінці даного параметра варто пам'ятати, що діапазон чутності людського вуха становить близько 16 – 22 000 Гц (і звужується з віком). Якщо частотний діапазон проєктора вужче — це може призвести до «обрізання» низьких або високих частот (однак при невеликому звуженні цей ефект практично непомітний). Існують моделі, у яких межа частот значно ширше — проте це є свого роду «побічним ефектом» високоякісної акустики і ніякого значення, крім рекламного, не має.

Зазначимо також, що сам по собі широкий діапазон частот не гарантує якісного звуку — багато залежить від інших параметрів проєктора.

Діаметр динаміка у сабвуфері, що використовується звуковим проєктором.

Вважається, що чим більший динамік — тим голосніше «саб» і тим глибше і насиченіше звучання він може забезпечити. Моделі розміром до 200 мм належать до початкового рівня; саме такий розмір зазвичай мають вбудовані сабвуфери (див. вище). А ось в окремостоячих басових колонках можуть застосовуватися більші динаміки, аж до 254 мм (10").

— USB A. У цьому разі мається на увазі роз'єм USB, що дозволяє підключати до проєктора зовнішні накопичувачі (флешки, жорсткі диски) і відтворювати з них контент безпосередньо. При цьому моделі з відеовиходами (див. нижче) часто можуть працювати в ролі медіацентру, виводячи відео на телевізор або інший зовнішній екран.

— mini-Jack (3.5 мм). Сам по собі роз'єм 3.5 мм може використовуватися в різних видах інтерфейсів; у даному ж випадку мається на увазі лінійний аудіовхід з гніздом під mini-Jack. Такий вхід в основному використовується для підключення до звукового проєктора портативної аудіотехніки (плеєрів, смартфонів).

— RCA. Технічно RCA (в просторіччі «тюльпан») — це тип роз'єму, який може застосовуватися в різних інтерфейсах. Однак терміном «вхід RCA» прийнято позначати тільки лінійні входи для підключення аналогового сигналу у форматі стерео. Зазначимо, що такий вхід складається з двох гнізд під кабель RCA, оскільки по одному кабелю може передаватися тільки один канал звуку.

— Оптичний. Роз'єм для підключення цифрового аудіосигналу через оптоволоконний кабель TOSLINK. Даний інтерфейс дозволяє передавати багатоканальний звук і практично несприйнятливий до електричних перешкод; його недоліком є крихкість кабелю.

— Коаксіальний S/P-DIF. Роз'єм для підкл...ючення цифрового аудіосигналу через електричний кабель з роз'ємом RCA (не плутати з лінійним RCA, описаним вище). Схожий з описаним вище оптичним входом, зокрема, можливістю передачі багатоканального звуку через один роз'єм. Водночас коаксіальний кабель, з одного боку, не так делікатний, а з іншого — чутливий до електричних перешкод (тому для такого підключення бажано використовувати спеціальний екранований дріт).

— Композитний. У цьому разі мається на увазі не повноформатний композитний інтерфейс з трьох роз'ємів, що дозволяє передавати аудіо і відео, а тільки один роз'єм для роботи з відео. А оскільки звукові проєктори зображення не відтворюють, композитний вхід застосовується для передачі відеосигналу через проєктор на інший пристрій, таке як телевізор. Композитний відеоінтерфейс не дозволяє працювати з HD і не відрізняється високою якістю; з іншого боку, він широко поширений і може використовуватися навіть для роботи з відверто застарілою відеотехнікою. Зазвичай цей вхід використовує роз'єм RCA («тюльпан») жовтого кольору.

— Компонентний. Вхід, призначений для прийому аналогового відеосигналу для подальшої передачі на інший пристрій — телевізор, відеопроєктор і т. ін. Дане з'єднання зазвичай використовують три роз'єму RCA, по кожному з яких передається свій компонент відеосигналу (звідси і назва). Завдяки цьому компонентний інтерфейс відрізняється хорошою пропускною здатністю і якістю картинки, він дозволяє працювати з HD і вважається найбільш "прогресивним" сучасним стандартом аналогового відео.

— Вхід управління ІК. Роз'єм для підключення зовнішнього інфрачервоного приймача дистанційного керування. При правильному розміщенні такий приймач дасть змогу використовувати пульт ДУ навіть у тих місцях, звідки сигнал з пульта не може дістати до основного (вбудованого) датчика — наприклад, в іншій кімнаті. Зазначимо, що роль приймача може грати не тільки спеціалізований пристрій, але і інший компонент системи — наприклад, підсилювач з виходом управління ІК.

Загальна кількість динаміків, встановлених у корпусі звукового проєктора (зовнішній сабвуфер у цьому підрахунку не враховується).

При тому ж форматі звуку (див. вище) більша кількість динаміків, як правило, забезпечує більшу достовірність і точнішу локалізацію окремих джерел звуку. Особливо це актуально для моделей із функцією віртуального об'ємного звучання.