Порівняння Sony HVL-F46RM vs Sony HVL-F60RM2

Провідне число є основною характеристикою, що описує потужність світлового імпульсу спалаху. Його описують як максимальна відстань (в метрах), на якому при чутливості ISO 100 і світлосилі об'єктива f/1 (діафрагмі 1) фотоспалах здатна освітити «середньостатистичний» об'єкт достатньою мірою для нормальної експозиції; простіше кажучи — на якій відстані від спалаху вийде нормально зняти сцену при зазначених ISO і світлосилі.

Існують формули, за якими, знаючи ведуче число, можна вивести практичне відстань зйомки для кожного конкретного значення чутливості і світлосили. Найпростіша формула, яка застосовується для розрахунку відстані при ISO 100, виглядає так: S=N/f, де S — відстань, N — провідне число, f — значення діафрагми. Наприклад, для провідного числа 56 і об'єктива f/2.8 ця відстань буде становити 56/2.8 = 20 м. Збільшення або зменшення чутливості у 2 рази відповідно збільшує або зменшує вказану відстань приблизно в 1,4 рази. Якщо ж потрібно максимально точно розрахувати відстань — варто звернутися до докладніших формул, які можна знайти в спеціалізованих джерелах.

Окремо варто відзначити, що провідні числа спалахів, зазвичай, зазначаються виробниками для конкретних фокусних відстаней об'єктивів. Пов'язано це з тим, що чим менше фокусна відстань і, відповідно, ширше кут огляду — тим більше світла необхідно для освітлення сцени, що знімається, і тим могутніше повинен бути імпульс спалаху (при тому ж відстані). А тому при виборі по про...відному числа має сенс звертати увагу на зазначене виробником фокусна відстань і підбирати модель з запасом по потужності — тим більше що провідні числа часто прописуються для досить «далекобійних» об'єктивів (з фокусною відстанню близько 80-100 мм екв. 35 мм).

Кількість імпульсів, що спалах здатна видати без перезарядки акумулятора або зміни батарей (див. «Живлення»). Даний параметр є досить приблизними, оскільки на практиці він сильно залежить від ряду факторів: тривалості імпульсу, використання дисплея і його підсвічування (за наявності таких, див. нижче), підсвічування автофокуса (див. «Функції і можливості») тощо, а при змінних батарейках — ще й від їх якості. Часто виробники вказують у характеристиках «ідеальне», максимально можлива кількість імпульсів — тобто при їх мінімальної тривалості, невикористання додаткових функцій і навіть оптимальному для акумулятора температурному режимі. В реальності цей показник може бути нижче. Тим не менш, зазначені в характеристиках дані цілком дають змогу оцінити автономність спалаху і навіть порівнювати різні моделі між собою.

Тривалість імпульсу світла, яке забезпечується спалахом. Цей показник може становити від тисячних до стотисячних часток секунди; звичайно він виражається дробовим числом з одиницею в чисельнику, наприклад 1/880 с. Людське око не помічає різниці, однак на деяких режимах зйомки вона може стати критичною. Наприклад, для чіткої зйомки сцен, які швидко рухаються (таких, як бризки води, політ комахи або рух деталей механізму) необхідно вибирати спалах з якомога меншою тривалістю імпульсу — інакше зображення може виявитися не дуже вдалим.

Найбільша тривалість імпульсу в сучасних фотоспалахах становить близько 1/800 с; мінімальне значення може досягати 1/30 000 і навіть менше.

Фотоспалахи з підтримкою формату TTL. TTL — це абревіатура від «through the lens», тобто «через об'єктив»; так називають спосіб виміру експозиції за кількістю світла, яке проходить безпосередньо через об'єктив фотоапарата.

У цифровій фотографії TTL працює за принципом передспалаху: перед основною експозицією спалах видає один або кілька пробних імпульсів. Кількість світла, що надходить від об'єкта, що знімається заміряється спеціальними датчиками, на основі цих даних електроніка виставляє параметри зйомки, після чого й відбувається власне експозиція. Це дозволяє досить точно налаштувати камеру і отримати зображення оптимальної якості. Інтервал між пробним і робочим імпульсом настільки малий, що може бути взагалі непомітний для неозброєного ока (особливо при синхронізації спалаху по передній шторці або невеликій витримці).

Зазвичай сучасні виробники фотокамер мають власні розробки і різновиди технології TTL, відповідно вони розрізняються за назвою: наприклад, у Canon це E-TTL, E-TTL II, у Nikon — D-TTL (у ранніх моделях) і i-TTL (в пізніх), у Pentax — P-TTL і т. ін. Підтримка того чи іншого різновиду безпосередньо пов'язана з сумісністю спалаху з камерами (див. вище), і різні формати зазвичай між собою не сумісні.

Кут, на який розходиться основний потік світла від спалаху. Цей параметр виражається не прямо, через градуси, а через фокусні відстані відповідних об'єктивів, в міліметрах: наприклад, кут 105 мм відповідає куту огляду об'єктива з таким же фокусною відстанню (в еквіваленті 35 мм). Це дозволяє з легкістю підбирати спалах під конкретну оптику, щоб вона максимально ефективно висвітлювала все що потрапляє в кадр простір. А найбільш прогресивні сучасні спалахи можуть мати змінний кут розсіювання, що дозволяє підлаштувати їх під різні особливості зйомки; особливо ця функція корисна при використанні об'єктивів із змінною фокусною відстанню. Зміна кута розсіювання здійснюється за рахунок рухомої лінзи, встановленої в голівці спалаху, воно може здійснюватися як автоматично, так і вручну (докладніше див. «Функції і можливості»).

Колірна температура світла, що видається пристроєм. Класичні імпульсні фотоспалахи в більшості своїй мають стандартну колірну температуру на рівні 5500 – 5600 До, тому для таких світильників цей параметр зазвичай не наводиться. А от джерела накамерного світла (див. «Тип») можуть помітно відрізнятися за цим показником, про них і піде мова.

Колірна температура характеризує загальний відтінок світіння, що видається пристроєм. При цьому цікавий нюанс полягає в тому, що низькі значення відповідають кольорам, які сприймаються людиною як теплі; а при підвищенні колірної температури відтінок все більше зміщується в бік холодних кольорів. Наприклад, для лампи розжарювання 60 Вт, світло якої має явно виражену жовтувате забарвлення, цей параметр становить приблизно 2700 К, а для люмінесцентної лампи, видає «денний» світло з голубуватим відтінком — близько 7000 К.

Загалом колірна температура освітлення є одним з найважливіших параметрів зйомки: вона визначає колірний баланс зображення, «видимого» камерою. У налаштуваннях камер цей показник носить назву «баланс білого». Він може визначатися і автоматично, проте для максимально достовірної передачі кольору бажано все-таки виставляти його значення, за відомою колірну температуру освітлення.

Конкретно в джерелах накамерного світла колірна температура може бути як незмінною, так і настроюється. У нерегульованих моделях значення цього параметра таке ж, як у більшості фотоспалахів — 5500 К, що приблизно відповідає...нейтральному білому кольору. Регулювання передбачає можливість як мінімум знизити колірну температуру — зазвичай до 3200 До, що приблизно відповідає теплому білому світу. Крім того, зрідка зустрічаються моделі, у яких максимальна колірна температура перевищує 5500 К, досягаючи До 6000 і навіть більше.

Можливість змінювати колірну температуру може стати в нагоді не тільки для зйомки як такої, але і для «узгодження» світильника з іншими джерелами світла. Річ у тім, що якщо кілька одночасно використовуваних джерел світла мають різну колірну температуру, перенесення кольорів на знімається сцені буде недостовірної — аж до того, що однотонний предмет, що підсвічується різними лампами з різних сторін, може виглядати як двоколірний. Один зі способів уникнути цього — виставити колірну температуру накамерного світла на рівні зовнішнього освітлення. Проте тут варто відзначити, що способи регулювання відтінків і точність такого регулювання можуть бути різними. Найбільш прогресивний варіант — використання двох комплектів світлодіодів, з теплим і холодним відтінком світіння; змінюючи співвідношення яскравості між цими наборами, можна змінювати і загальну колірну температуру — причому досить плавно і точно. Інший спосіб — використання кольорових дифузорів (див. нижче), однак тут регулювання виходить ступінчастою, з фіксованими значеннями (з дифузором і без нього). У деяких пристроях обидва ці способи поєднуються.

— Підсвічування автофокуса. Наявність у спалаху функції допоміжної підсвічування для системи автофокусування камери. Сучасні фотоапарати в переважній більшості використовують т. зв. пасивні системи автофокуса, що мають один серйозний недолік: дуже низьку ефективність при слабкій освітленості та/або низької контрастності знімається об'єкта. Підсвічування автофокуса покликана вирішити цю проблему: перед наведенням на різкість сцена підсвічується окремої лампою, розміщеної у цьому разі безпосередньо в корпусі спалаху. Таким чином забезпечується достатня кількість світла для нормальної роботи автофокусу. Найчастіше лампи підсвічування дають світло характерного червонуватого відтінку, однак у деяких прогресивних моделях застосовується інфрачервона підсвічування — невидимий для очей, але сприймається камерою. Крім того, системи підсвічування замість суцільного променя можуть використовувати спеціальний світловий візерунок, що ще більше спрощує завдання систем автофокусу. У будь-якому разі наявність цієї функції особливо актуально з урахуванням того, що спалах часто використовується в якості джерела світла при слабкій освітленості.

— Управління на камері. Можливість зміни налаштувань роботи спалаху за допомогою органів управління самої камери, до якої вона підключена. У деяких випадках (наприклад, при бездротовому підключенні) це значно зручніше, ніж переключати увагу з камери на спалах.

— Автоматичний zoom.... Можливість автоматичної зміни кута розсіювання світла спалаху. Про куті розсіювання див. відповідний пункт вище, тут же відзначимо, що дана функція передбачає синхронізацію між спалахом і об'єктивом: при зміні фокусної відстані об'єктива автоматично змінюється і кут розсіювання. Це забезпечує максимально ефективне освітлення сцени і водночас позбавляє Вас від необхідності кожного разу вручну перенастроювати спалах під змінився кут огляду.

— Ручний zoom. Можливість змінювати кут спалаху (див. «Кут розсіювання світла») вручну. Ця функція розширює можливості по «тонкої» настройки параметрів роботи і дозволяє виставляти параметри, недоступні при автоматичному zoom'е (див. вище). Крім того, вона буде корисною, якщо Вам доводиться використовувати кілька фікс-об'єктивів з різним фокусною відстанню — спалах можна легко налаштувати під кожен з них.

— Бездротове управління. Можливість бездротового підключення до спалаху камері або до іншої спалаху в якості ведучої/веденої (за наявності таких функцій, див. нижче). Формат і конкретні особливості такого підключення можуть бути різними: дротове з'єднання, ІЧ-канал, радіо і т. ін. Бездротове управління незамінне, якщо спалах необхідно розмістити в стороні від камери; також воно полегшує створення систем з декількох спалахів для організації оптимального освітлення. Ці функції особливо корисні для студійної зйомки (хоча справа не обмежується тільки цим).

— Робота в режимі провідною. Можливість роботи спалаху в якості провідної системи з декількох спалахів. Через провідну спалах управляється вся система, виставляються параметри роботи відомих спалахів і віддається команда на спрацювання (відзначимо, що сама ведуча спалах при цьому може взагалі не давати імпульсу). Якщо Ви плануєте знімати, використовуючи систему з кількох спалахів, Вам обов'язково знадобиться модель з даною функцією — без неї створення системи неможливо. Зрозуміло, ведучі та ведені спалаху повинні бути взаємно сумісні; цей момент варто уточнити окремо.

— Робота в режимі веденої. Можливість роботи спалаху в якості веденої в системі з декількох спалахів. У такому режимі пристрій підключається до провідної спалаху і спрацьовує за командою з неї. Детальніше про системи спалахів див. «Робота в режимі ведучою» вище.

— Дифузор. Колір дифузора, передбаченого в комплекті поставки джерела накамерного світла (див. «Тип»). Колір може бути: помаранчевий, білий, рожевий або жовтий.

Дифузором називають спеціальний фільтр, призначений для розсіювання світла від окремих світлодіодів, а також, у деяких випадках — надання йому певної забарвлення і зміни колірної температури.

— Радіосинхронізатор. Пристрій, призначений для бездротового управління спалахом або набором спалахів (за наявності свого приймача у кожній з них). Зазвичай являє собою окремий модуль, який встановлюється в гарячий башмак; за командою на спрацювання цей модуль подає радіосигнал на всі налаштовані на нього приймачі, забезпечуючи синхронне спрацьовування спалахів. При цьому деякі моделі світильників з такою функцією здатні приймати по радіоканалу не тільки пусковий сигнал, але і параметри роботи (насамперед тривалість і потужність імпульсу).