Порівняння Beike Q-162A vs Yunteng VCT-5208

Мінімальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Чим менше мінімальна висота — тим краще штатив підходить для макрозйомки і предметної зйомки; крім того, від цього показника залежить доступний користувачеві діапазон регулювання висоти. Зазначимо, що для моделей з можливістю перевороту штанги (див. нижче) мінімальна висота наводиться для традиційного положення штанги, майданчиком вгору. А якщо заявлений мінімум значно менше, ніж довжина штатива в складеному вигляді (наприклад, 15 см при довжині 50 см) — це означає, що ніжки можуть «разьезжаться» до горизонтального або близького до нього положення, занижуючи таким чином всю конструкцію.

Максимальна висота відносно підстави, на якій можна встановити майданчик штатива.

Для настільного застосування (див. «Установка») велика висота не потрібно, тому в більшості таких моделей цей показник не перевищує 20 см — винятками є лише деякі специфічні моноподи. Відповідно, і різниця по висоті між різними настільними конструкціями здебільшого не має особливого значення. А ось в підлогових моделях найбільш низькорослі» мають максимальну висоту близько 40 – 50 см, а найбільш високі здатні розкриватися на 2,5 м і навіть вище. В таких випадках при виборі варто враховувати специфіку використання. Так, спеціально шукати модель на 150 – 160 см має сенс у тому випадку, якщо камеру принципово важливо встановити на рівні очей (рівень очей зазвичай десь на 10 см нижче росту людини). Водночас більшість відеокамер і багато фотоапарати мають поворотні екрани, що дозволяють із зручністю дивитися на пристрій зверху вниз; і навіть за відсутності такого екрана пригнутися до рівня камери буває не так складно. А на штативи заввишки до 170 см і вище має сенс звертати увагу в основному в тих випадках, коли планується зйомка поверх голів — наприклад, репортажі з масових заходів.

Кількість окремих секцій, з яких складаються ніжки штатива або штанга монопода (див. «Тип»).

У настільних моделях (див. «Установка») ніжки часто взагалі не діляться на секції, для таких випадків даний параметр взагалі не вказується. Зі свого боку, підлогові штативи практично всі мають декілька секцій, причому кількість останніх при однаковій максимальній висоті може бути різним. Тут варто враховувати, що більша кількість секцій означає менший розмір кожної з них і більш компактні габарити штатива в складеному вигляді; а менша кількість — спрощує конструкцію, підвищує її надійність і знижує вартість.

Найбільш популярні в наш час варіанти за кількістю секцій — 2 шт, 3 шт, 4 шт, 5 шт, 6 шт, 8 шт.

Можливість перевернути центральну стійку класичного штатива (див. «Тип») «догори ногами» — щоб майданчик перебувала не над вершиною триніжка, а під нею, між ніжок. Завдяки цьому можна встановити камеру на дуже малою (у багатьох моделях практично нульовий) висоті, що може стати в нагоді, наприклад, при макрозйомці.

Можливість зняти головку штатива і замінити її на іншу за необхідності. Це робить штатив більш універсальним: наприклад, можна проводити панорамну зйомку за допомогою 2D-голівки (див. «Тип голівки»), а в потрібний момент — замінити її на кульову, яка більше підходить для оперативної зйомки. Знімна головка вважається обов'язковою для професійних штативів.

В штативах з такою функцією головка має спеціальну пластину (майданчик) з кріпильним гвинтом для камери, встановлену в кріпленнях, які забезпечують її швидке зняття і зворотний встановлення на штатив. Така конструкція збільшує оперативність роботи: достатньо один раз прикрутити майданчик до камери, і встановлювати/знімати камеру (разом з майданчиком) буде набагато швидше і простіше, ніж якщо б доводилося щоразу заново прикручувати її до самого штативу. Знімна майданчик вважається обов'язковою для професійних штативів.

Максимальна вага камери, допустима для даного штатива.

Якщо штатив купується для використання зі смартфоном або екшн-камерою, на даний параметр можна не звертати особливої уваги: вага подібних гаджетів зазвичай не перевищує 200 мг таке навантаження без проблем переносить будь-який штатив відповідної спеціалізації (див. «За призначенням»). Компактні фотокамери-«мильниці» в основному важать до 300 г, а аматорські відеокамери — до 700 г; але в обох випадках зустрічаються і більш масивні моделі. Це варто врахувати при виборі настільного штатива (див. «Встановлення») під таку техніку — у деяких настільних моделей обмеження за вагою досить скромні; а от з підлоговими труднощів зазвичай не виникає.

А ось якщо штатив купується для професійної техніки — на допустиму вагу варто звернути особливу увагу. Так, професійна відеокамера може «потягнути» на 2,5 кг і навіть більше; середня вага дзеркального фотоапарата — 600 – 800 г, але це тільки «тушка», до якої додається вага оптики — а в деяких потужних телеоб'єктивах вона може перевищувати 2 кг. Так що для таких пристроїв можуть знадобитися досить «витривалі» штативи.

Наявність у штатива пульта дистанційного керування камерою. Пристрій і функції такого пульта можуть бути різними, залежно від призначення (див. вище). Наприклад, в моделях телефонів і екшн-камер найчастіше передбачаються компактні бездротові пульти-брелоки, що відповідають тільки за найбільш основні команди — зйомка фото і старт-стоп відеозапису. Підключаються такі брелки до самого гаджету, зазвичай по Bluetooth; зі смартфонами при цьому проблем зазвичай не виникає, а от сумісність з певною екшн-камерою варто уточнювати окремо. Зі свого боку, прогресивні штативи для відеокамер можуть мати дротовий пульт ДК, вбудований прямо в рукоятку повороту голівки — він дозволяє керувати параметрами зйомки (зумом, фокусом тощо), зберігаючи повний контроль над положенням камери.

Спеціальний гачок, встановлюваний на нижньому кінці штанги класичного штатива (див. «Тип»). Як випливає з назви, найчастіше використовується для підвішування сумки фотографа/оператора, хоча, зрозуміло, може застосовуватися і для інших предметів. Це не тільки забезпечує додаткову зручність, але і покращує стійкість конструкції: вантаж на гачку відіграє роль баласту, додатково утримуючого штатив у вертикальному положенні.