Порівняння Optoma Zh462 vs Optoma ZH461

Кількість ламп, передбачених у конструкції проєктора.

Більшість сучасних проєкторів має одну лампу, проте зустрічаються і багатолампові моделі. Більша кількість ламп збільшує світловий потік і, відповідно, яскравість зображення, забезпечуваного проєктором. Крім того, в моделях на 4 лампи може передбачатися можливість продовження роботи навіть при перегоранні однієї з ламп — тих, що залишилися, цілком вистачає для забезпечення потрібної яскравості. У дволампових же варіантах найчастіше доводиться міняти згорілу лампу.

Динамічна контрастність зображення, забезпечувана проєктором.

Динамічна контрастність — це співвідношення між найяскравішим білим і самим темним чорним кольором, які здатний видати проєктор. Нагадаємо, що від контрастності залежить якість передачі кольору і деталізація, чим вище цей показник — тим менша ймовірність, що на яскравих або темних ділянках деталі виявляться нерозрізненними. Однак динамічна контрастність є досить специфічним параметром. Річ у тім, що при його підрахунку враховується самий яскравий білий на максимальних налаштуваннях яскравості і самий темний чорний — на мінімальних. У результаті цифри в цій графі можуть бути дуже вражаючими, однак досягти такої контрастності в межах одного кадру неможливо.

Ввівши цей параметр, виробники пішли на певну хитрість. Однак не можна сказати, що динамічна контрастність не має взагалі ніякого відношення до якості зображення. У проєкторах може застосовуватися автоматичне управління яскравістю, при якому загальна яскравість залежно від «картинки» на екрані може підвищуватися або знижуватися. Такий формат роботи заснований на тому, що людському оку не потрібні занадто яскраві ділянки на загальному темному тлі і дуже темні — на яскравому, зображення нормально сприймається і без цього. Максимальний перепад яскравості, досяжний у такому режимі роботи, якраз і описується динамічною контрастністю.

Кількість окремих колірних відтінків, що здатний відобразити проєктор.

Мінімальним показником для сучасної проекційної техніки фактично є 16 млн кольорів (точніше, 16,7 млн — це стандартне число, пов'язане з особливостями цифрової обробки зображення). У найбільш прогресивних моделях це значення може перевищувати 1 млрд. Однак тут варто враховувати два нюанси: по-перше, людське око здатне розпізнати всього близько 10 млн колірних відтінків, по-друге, жодне сучасне пристрій виведення зображення (проєктори, монітори тощо) не здатне охопити весь спектр кольорів, видимих оком. Тому вражаючі характеристики кольору є маркетинговим ходом, ніж реальним показником якості зображення, і на практиці має сенс звертати увагу на інші характеристики насамперед яскравість і контрастність (див. вище), а також специфічні дані на зразок діаграми колірного охоплення.

Частота рядкової розгортки, підтримувана проєктором.

Цей параметр актуальний під час роботи з аналоговим відеосигналом. У такому відео зображення формується порядково: по черзі обводить кожен піксель в рядку, потім підсвічується наступний рядок і т. д. Частота рядкової розгортки описує, скільки разів в секунду промінь підсвічування пробігає від краю до краю екрана. Для нормального відтворення проєктор повинен підтримувати ту ж частоту розгортки, з якої записаний вхідний сигнал. Втім, у більшості моделей підтримується досить широкий діапазон частот, і проблем з підтримкою не виникає. Також відзначимо, що якщо ви не є професіоналом, то при виборі проєктора цілком можна орієнтуватися на частоту кадрової розгортки (див. нижче) — цей параметр більш простий і наочний, а підтримка певної частоти кадрів автоматично означає підтримку відповідної частоти рядків.

Частота кадрової розгортки, простіше кажучи — частота зміни кадрів, підтримувана проєктором.

Для нормального відтворення вкрай бажано, щоб частота кадрів у проєктора збігалася з початковою частотою кадрів відеосигналу. Втім, більшість сучасних моделей підтримує конкретну частоту кадрів, а цілий діапазон частот, причому досить великий.

Зазначимо, що для перегляду більшості відеоматеріалів цілком достатньо діапазону від 24 до 60 кадр/сек. Винятком є 3D-контент, для нього може знадобитися подвоєна частота кадрів, до 120 Гц (докладніше див. «Підтримка 3D»).

Розмір матриці впливає на глибину і підсумкове якість зображення. Чим більша матриця, тим більше світла вона здатна обробляти, а значить картинка буде виходити більш чіткої і структурованою. Середньостатистичний проєктор має матрицю розміром 0,5-0,7", в проєкторах високого класу використовуються матриці 1,2-1,5" і більше того.

Фактична максимальна роздільна здатність кадру, який проектор здатний обробити і вивести на екран.

Багато моделей допускають трансляцію зображень у вищій роздільній здатності, ніж реальна роздільна здатність матриці проектора (див. вище). Наприклад, відео формату 1920х1080 можна вивести на пристрої з розміром кадру 1024х768. Однак якість такого зображення буде помітно нижчою, ніж на проекторі, який спочатку має роздільну здатність 1920х1080.

Максимальна роздільна здатність тісно в'яжеться як із загальною якістю картинки, наприклад і з діагоналлю проекційного екрану. Чим вище роздільна здатність, тим чіткішими стають деталі зображення. Зрозуміло, в облік слід брати і розмір екрана. Справа в тому, що на проекційній поверхні 40 – 50″ особливої різниці між форматами Quad HD та 4K не буде. Картинка з високою роздільною здатністю зможе проявити себе на дійсно великому екрані.

Формати зображення, що підтримуються проєктором.

Під форматом у даному випадку мається на увазі співвідношення сторін зображення. Загальне правило таке: проєктор повинен підтримувати той самий формат, у якому записаний початковий контент. В іншому випадку зображення буде або розтягнутим по висоті або ширині, або із чорними смугами по бокам або знизу. Конкретно ж формати можна поділити на три основні категорії:

— Традиційні, або прямокутні. Класичні формати, у яких висота картинки не набагато менше ширини. Найбільш популярні варіанти — 4:3, широко застосовувався в аналоговому TV, і 5:4, поширений у комп'ютерній техніці. Традиційні формати добре підходять для презентацій, роботи з документами і графіками та інших аналогічних завдань.

— Широкоекранні — формати, у яких ширина кадру значно (більше ніж у 1.5 рази) перевищує висоту. Найпопулярніші з таких стандартів — 16:9 і 16:10. Такі співвідношення сторін добре підходять для ігор і фільмів; зокрема, більшість контенту у високій роздільній здатності (HD 720p і вище) записано саме в широкоекранному форматі.

— Надширокі. Формати ще більшої ширини, ніж описані вище широкоекранні — наприклад, 21:9. Використовуються переважно в кінематографії.

Варто зазначити, що чимало сучасних проєкторів здатні працювати відразу з декількома видами форматів — наприклад, з класичним...4:3 і ширококутним 16:9.

Технологія поліпшення роздільної здатності використовує програмні алгоритми, що дають можливість підвищити якість картинки. Покращення роздільної здатності дозволяє зробити текстури більш чіткими. Для цього існує маса способів: зниження шуму, підвищення контрастності, корекція кольорів та ін. Зрозуміло, на істотний результат при поліпшенні роздільної здатності програмним способом можна не розраховувати, але помітний ефект вони здатні забезпечити. Поліпшення роздільної здатності може виявитися дуже корисним у випадках, коли проєктор виводить зображення на великий екран, захоплюючи максимально можливу діагональ.