Порівняння Accu-Chek Instant vs Accu-Chek Performa Nano

Час, що витрачається глюкометром на вимірювання — від приміщення тестової смужки зі зразком крові в пристрій до отримання результату вимірів. Теоретично чим менше тривалість вимірювання — тим зручніше прилад у використанні, тим менше часу доведеться витрачати на заміри. Однак у більшості сучасних глюкометрів цей час не перевищує 20 с, що не викликає особливих незручностей. Так що на практиці не має особливого сенсу шукати максимально «швидку» модель.

Найбільшу кількість результатів вимірювань, яке можна одночасно зберігати у пам'яті приладу. Фіксація результатів дозволяє відслідковувати динаміку змін складу крові; а використовувати для цього вбудовану пам'ять глюкометра дуже зручно — дані, зазвичай, зберігаються автоматично, без «зайвих рухів» з боку користувача. Багато прилади також здатні доповнювати результати вимірів допоміжною інформацією — датою і часом, позначкою про їжу (див. «Функції/можливості») і т. ін.

Знаючи періодичність замірів і об'єм пам'яті, можна визначити, на скільки часу вистачить цієї пам'яті до переповнення. Наприклад, якщо пристрій розрахований на 500 результатів, а виміри здійснюються 4 рази на добу, то під вбудованої пам'яті можна зберігати виміри за 500/4 — 125 днів, тобто близько 4 місяців.

Параметри крові, які може вимірювати глюкометр.

— Глюкоза. Вимір рівня глюкози в крові. Саме даний завмер в просторіччі називають «вимірювання рівня цукру». У крові містяться і інші види цукрів, проте саме рівень глюкози є ключовим фізіологічним параметром. Дана функція є основною для глюкометрів і підтримується всіма моделями за визначенням.

— Холестерин. Вимірювання рівня холестерину в крові. Холестерин і його похідні самі по собі грають важливу роль в обміні речовин. Однак підвищений рівень «поганого» (низькомолекулярного) холестерину в крові загрожує атеросклеротичними порушеннями — утворенням бляшок в судинах, зменшенням їх просвіту та підвищенням ризику інфаркту або інсульту. Даний тип вимірювань важливий у світлі того, що діабет часто супроводжується збільшенням кількості холестерину в крові.

— Кетони. Можливість вимірювання рівня кетонів у крові. Кетони виробляються організмом у тому числі при нестачі інсуліну; саме вони є причиною погіршення самопочуття при високому вмісті глюкози в крові. При невеликому підвищенні кількості кетонів виникає дратівливість, нудота, блювота, болі в животі, тахікардія; при критичному рівні — кетоацидоз, важкий патологічний стан, який може бути небезпечним для життя. При цьому рівень цукру не пов'язаний безпосередньо з даним показником: кетони можуть бути високі при низькій глюко...зи, і навпаки. Так що кількість кетонів у крові потрібно контролювати окремо (для діабетиків існує ряд ситуацій, коли така перевірка однозначно необхідна). Класичний спосіб таких вимірів — аналіз сечі за спеціальною тест-смужці; проте відносно недавно з'явилися глюкометри, які визначають рівень кетонів одночасно з рівнем глюкози. Такі прилади зручні тим, що дають змогу обійтися без зайвих вимірювань.

— Тестовий. Режим перевірки працездатності приладу і достовірності його показань. Така перевірка зазвичай проводиться за допомогою контрольного розчину, що наноситься на смужки замість крові — точніше, двох контрольних розчинів з різною концентрацією глюкози. Конкретний зміст глюкози в кожному разі відомо, так що якщо показання приладу відповідають характеристикам розчину — значить, він працює нормально. Тест працездатності бажано проводити періодично (в середньому раз на тиждень), а також у тих випадках, якщо результат вимірювань викликає сумніви (наприклад, якщо самопочуття йому не відповідає).

— Без прийому їжі. Режим вимірювання показників крові натще, до прийому їжі. Застосовується, зокрема, для діагностики діабету на ранніх стадіях, а також для оцінки ефективності безмедикаментозного (за допомогою дієти) лікування діабету першого типу. Дані аналізів зберігаються в пам'яті з позначкою «натщесерце»; це дозволяє відслідковувати тенденцію за певний час.

— Після прийому їжі. Режим вимірювання показників крові «на ситий шлунок», після прийому їжі. Застосовується, зокрема, при інсулінозалежному діабеті — для оцінки ефективності та поточної корекції дозування інсуліну. Результати вимірювань зберігаються в пам'яті з позначкою «після їжі» для того, щоб зручніше було відслідковувати зміни за певний період часу.

Варіанти усереднення результатів, передбачені в глюкометрі.

Усереднення — це виведення середнього результату вимірювань (насамперед середнього рівня глюкози) за певний період. Необхідність у таких обчисленнях обумовлена тим, що при окремих вимірах показники піддаються впливу сьогохвилинних факторів, загальну ж тенденцію треба визначати за середнім числом. В сучасних глюкометри може передбачатися усереднення за різні періоди, починаючи від 1 дня і закінчуючи кварталом.

Діапазон вимірювання, забезпечуваний глюкометром. Вказується за рівнем глюкози в крові, який здатний виявити прилад — від мінімального до максимального.

У більшості приладів діапазон вимірювання передбачається з запасом — з таким розрахунком, щоб гарантовано перекрити значення, актуальні для людини. Так, нижня межа діапазону вимірювання зазвичай знаходиться не вище 1,6 ммоль/л — це відповідає серйозної гіпоглікемії з яскраво вираженими симптомами, при якій потрібно вже не побутовий глюкометр, а професійна медична допомога. Аналогічно верхня межа в більшості моделей складає близько 27 ммоль/л і вище — це набагато більше, ніж критично високі показники. Грубо кажучи, пацієнт швидше впаде в кому, ніж показники його крові вийдуть за межі діапазону вимірювання.

Показники гематокриту, на які розрахований прилад.

Гематокритом називають загальна кількість червоних кров'яних тілець в крові. Від цього показника залежить в'язкість крові та її електрохімічні властивості, тому глюкометри калібрують під певний діапазон значень гематокриту. При виході за межі цього діапазону виникають неточності: занадто низький гематокрит завищує показання приладу, і навпаки, надто високий — занижує.

Найвужчий діапазон гематокриту, що зустрічається в сучасних глюкометри — 30 – 50 %. Навіть такий діапазон цілком перекриває нормальні значення в'язкості крові дорослої людини (36 – 48 %), проблеми можуть виникнути лише при значних відхиленнях від норми. Зустрічаються прилади і з більш широким робочим діапазоном.

Спосіб кодування, передбачений в приладі.

Кодування являє собою налаштування приладу на певний комплект тест-смужок. Необхідність такого налаштування пов'язана з тим, що навіть однотипні тест-смужки в різних упаковках можуть мати різний зміст реагенту. Тому для отримання максимально точних результатів прилад потрібно налаштовувати на певну партію смужок (хоча і не завжди — докладніше див. нижче).

— Безкодовий. Глюкометри, не передбачають ніякої кодування. Найбільш зручний і недорогий у використанні, проте найменш точний варіант: поправка на особливості тест-смужок в конструкції не враховується, тому результати вимірів можуть давати певну похибку. З іншого боку, ця похибка нерідко виявляється некритичною, а відсутність зайвих налаштувань буває важливо для деяких категорій користувачів, зокрема, для літніх людей.

— Чип. Кодування з використанням змінного чипу. Такий чип поставляється в комплекті з кожною упаковкою тест-смужок і перед використанням упаковки встановлюється в глюкометр. Зміна чипу помітно простіше і зручніше, ніж введення коду вручну (див. «Код»), цей варіант досить популярний в сучасних глюкометри.

— Автоматична. Кодування, що здійснюється автоматично, без будь-яких додаткових дій з боку користувача. Для цього на кожну тест-смужку наноситься код; при використанні прилад зчитує код і підлаштовує...ться під особливості конкретної смужки. Найбільш зручний і водночас точний варіант, однак витратні матеріали для таких приладів можуть коштувати досить дорого. — Код. Кодування, яка здійснюється вручну: перед використанням нової упаковки тест-смужок потрібно ввести в прилад код, зазначений на упаковці. Даний спосіб обходиться недорого і забезпечує досить пристойну точність. Водночас він незручний для деяких користувачів — наприклад, літніх людей; а сучасні технології дають змогу застосовувати більш сучасні та зручні способи кодування. Тому прилади з ручним введенням коду зустрічаються нечасто.

— Відмітка про їжу. Можливість маркувати результати замірів відмітками про те, коли саме був зроблений аналіз — до чи після їжі. Зазвичай такі прилади здатні не тільки додавати позначки до результатів замірів, але й збирати статистику (наприклад, усереднення — див. відповідний пункт) окремо за кожним типом результатів. Такий спосіб збору даних вважається найбільш оптимальним, оскільки рівень глюкози до й після їжі — це два різних параметри, кожен зі своєю специфікою.

— Дата й час. Наявність у глюкометрі вбудованих годинника й календаря. Ця функція призначена переважно для того, щоб фіксувати час і дату кожного заміру — незамінна функція для збору статистики. Утім, інформація про час і дату може стати в нагоді й у чисто побутових цілях.

— Будильник. Класичний будильник — звуковий сигнал, що подається пристроєм у заданий час. У глюкометрах ця функція призначена не стільки для ранкового підйому (хоча й з цією метою може застосовуватися), скільки для нагадування про те, що настав час робити черговий замір.

— Голосове сповіщення. Можливість озвучити певні дані голосом через вбудований динамік приладу. Глюкометри з голосовим сповіщенням здатні як мінімум «проговорювати вголос» результати замірів; можуть передбачатися й інші додаткові функції. У будь-якому разі,...така можливість може виявитися справжнім порятунком для людей, які мають проблеми із зором і відчувають труднощі з читанням показів дисплея.

— Синхронізація з ПК. Можливість синхронізації пристрою з комп'ютером. Для цього глюкометр підключається до ПК, зазвичай через USB, і передає на нього дані, зібрані з моменту останньої синхронізації. Ці дані обробляються в спеціальному додатку, який нерідко забезпечує більш широкі функції, ніж сам прилад — наприклад, побудова графіків по днях, визначення мінімальних і максимальних значень, усереднення (див. відповідний пункт) за той або інший період, якщо такої можливості немає в самому приладі, передача даних лікарю і т. ін.

— Підсвічування. Наявність підсвічування в дисплея приладу дає змогу зчитувати з нього покази в умовах недостатньої освітленості — аж до повної темряви. Підсвічування може вмикатися автоматично чи за допомогою натискання спеціальної кнопки.

— Сигнал тривоги. Звуковий сигнал, який попереджає користувача про критичне значення тих чи інших показників крові. Передбачається здебільшого на той випадок, якщо користувач через самопочуття не може прочитати покази на дисплеї (умовно кажучи, «так погано, що цифри розпливаються перед очима»). Поріг спрацьовування тривоги зазвичай може налаштовуватися вручну; цей показник для кожного випадку індивідуальний, він визначається на консультації у лікаря.

— Автовимкнення. Функція автоматичного вимкнення після певного періоду бездіяльності. Забезпечує економію заряду батареї і звільняє користувача від необхідності вручну відключати прилад; деякі моделі взагалі не передбачають ручного вимикання — тільки автоматичне. Час автовимкнення зазвичай складає декілька хвилин — з таким розрахунком, щоб користувач міг без метушні ознайомитися з результатами замірів.

— Автовикидання тест-смужки. Автоматичне викидання тест-смужки: закінчивши заміри й отримавши результат, прилад відкриває кріплення, даючи змогу смужці вільно випасти. У моделях без автовикидання для зняття смужки зазвичай потрібно натиснути відповідну кнопку.